Тема 8. Міжнародний досвід та законодавство України щодо запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

ПЛАН

1. Міжнародна нормативно правова база щодо протидії легалізації

(відмивання) доходів.

2. Законодавство України щодо запобігання та протидії легалізації

(відмивання) доходів.

Питання 1. Міжнародна нормативно правова база щодо протидії

легалізації (відмивання) доходів.

Боротьба з цим небезпечним явищем перебуває в центрі уваги таких міжнародних організацій, як ООН, Рада Європи, Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Група з розробки фінансо­вих заходів боротьби з відмиванням грошей (ГАТГ) тощо. Із за­значеного питання прийнято низку міжнародних правових актів, зокрема:

• Міжнародну конвенцію про боротьбу з фінансуванням теро­ризму, від 9 грудня 1999 року;

• Конвенцію про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, від 8 листопада 1990року;

• Конвенцію ООН про боротьбу проти незаконного обігу нарко­тичних засобів і психотропних речовин, від 20 грудня 1988 року;

• Конвенцію ООН проти корупції;

• Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої зло­чинності;

• Європейську конвенцію про взаємну допомогу в криміналь­них справах;

• Європейську конвенцію про боротьбу з тероризмом;

• Резолюцію 1373 (2001), прийняту Радою Безпеки ООН на 4385-му засіданні;

• Директиву 91/308/ЄЕС Ради Європейських Співтовариств щодо запобігання використанню фінансової системи для ці­лей відмивання грошей від 10 червня 1991 року;

• Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходівборотьби з відмиванням грошей (1990, 1996 та 2003 рр.);

• Дев'ять спеціальних рекомендацій ГАТГ по боротьбі з фінан­суванням тероризму.

У 1989 році з була створена міждержавна неурядова організація — ГАТГ (Група з розробки фінансових заходів боротьби з відмиван­ням грошей).

ГАТГ - це багатогалузевий орган, засідання якого відбуваються регулярно декілька разів на рік і який поєднує стратегічну потуж­ність фахівців у сфері права, економіки та в системі примусового виконання законодавства.

ГАТГ здійснює:

• моніторинг поступу країн-членів на шляху впровадження заходів боротьби з відмиванням грошей;

• огляд тенденцій та методів відмивання грошей, а також контрзаходів і складає відповідні звіти;

• реалізацію стратегії ГАТГ у сфері боротьби з відмиванням грошей в усьому світі.

На сьогодні членами ГАТГ є такі країни та організації: Аргентина, Австралія, Австрія, Бельгія, Бразилія, Канада, Європейська Комісія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Рада зі співробітництва країн Перської затоки, Гонконг (Китай), Ісландія, Ірландія, Італія, Японія, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норве­гія, Португалія, Росія, Сінгапур, Південна Африка, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Велика Британія, США.

Розроблені ГАТГ у 1990 р. і переглянуті у 1996 та 2003 роках 40 Рекомендацій створили загальні засади діяльності у сфері боротьби з відмиванням грошей. Документ охоплює такі сфери, як система кримінального законодавства та система примусового виконання законодавства; фінансова система та її нормативно-правова база, а також міжнародна співпраця.

В червні 2000 року ця незалежна міжнародна організація впер­ше обнародувала список 15 держав, що ухиляються від співпраці у сфері боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шля­хом. Серед основних порушників - Науру (крихітний атол, який розташований на північному сході від Австралії, де проживає 10 000 населення, всього одна головна дорога, немає промисловості, але функціонують 400 банків).

У листопаді 2001 році Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ГАТГ) внесено Україну до списку держав, що ухиляються від співпраці у сфері боротьби з легалізаці­єю доходів, одержаних злочинним шляхом, і в грудні 2002 р. сто­совно України запроваджено додаткові санкції. Внесення України до чорного списку відбулося внаслідок того, що в країні не було достатнього досвіду та досконалого законодавства у сфері запобі­гання та протидії легалізації незаконних доходів і фінансуванню тероризму, а фінансова система перебувала на етапі розвитку.

Питання 2. Законодавство України щодо запобігання та протидії

легалізації (відмивання) доходів.

Державою протягом 2002-2004 років було вжито ряд заходів для підтримки міжнародних зусиль у цьому напрямі і створено систему запобігання та протидії легалізації незаконних доходів і фінансуванню тероризму.

Так, Верховною Радою України прийнято базовий Закон Украї­ни «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими встановлено адмі­ністративну відповідальність за порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації незаконних доходів, зміни до Кримінального кодексу України, якими збільшено кількість ква­ліфікуючих ознак відповідного злочину.

19 липня 2001 р. президент України підписав Указ «Про до­даткові заходи щодо боротьби з «відмиванням» доходів, одержа­них злочинним шляхом» № 532/2001, яким доручив Кабінету Міністрів України вжити невідкладних заходів щодо створення комплексної системи боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Указом президента України « Про заходи щодо запобігання ле­галізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 10 грудня 2001 р. № 1199/2001 на період до прийняття від­повідного законодавчого акта запроваджувався обов'язковий фі­нансовий контроль за всіма фінансовими операціями, що визна­чені законом як значні або сумнівні та здійснюються на території України фізичними та юридичними особами.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Дер­жавного департаменту фінансового моніторингу» від 10 січня 2002 р. № 35 було утворено Державний департамент фінансового моні­торингу в структурі Міністерства фінансів України.

З 1 січня 2005 року указом Президента України № 1144/2004 від 28 вересня 2004 року було створено Державний комітет фі­нансового моніторингу України як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Указом президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупці­єю» від 6 лютого 2003 р. № 84/2003 було визначено за необхідне:

• розробити і здійснити спільні заходи, спрямовані на викрит­тя фактів легалізації (відмивання) доходів, одержаних зло­чинним шляхом;

• проаналізувати ефективність протидії легалізації (відмиван­ню) коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом організованими злочинними угрупованнями з використан­ням фінансових установ та інших комерційних структур,зареєстрованих в офшорних зонах;

• ужити заходів щодо закриття каналів незаконного відпливу капіталів за кордон.

26 квітня 2003 р. Кабінет Міністрів України затвердив порядок реєстрації фінансових операцій суб'єктами первинного фінансового моніторингу (Постанова № 644).

Крім названих нормативно-правових актів, питання боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шля­хом, регулюються такими законами: Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121-ІП, За­коном України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. № 2664-ІП.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 № 315-р схвалено «Концепцію розвитку системи запобігання та проти­дії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуван­ню тероризму на 2005-2010 рр.». Основною метою цієї Програми є продовження роботи над створенням ефективної системи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Заходи для забезпечення запобігання та протидії легалізації незаконних доходів і фінансуванню тероризму здійснюються суб'єктами фінансового моніторингу з дотриманням принципів:

• верховенства права;

• пріоритету захисту прав людини;

• системності;

• комплексності;

• відповідності потребам часу та орієнтації на кінцевий ре­зультат;

• наукової обґрунтованості;

• активного співробітництва з іноземними державами.

Рішення ГАТР в лютому 2004 році щодо виходу України з пере­ліку країн, що не співпрацюють у боротьбі з відмиванням грошей, було сприйнято в Україні як позитивний сигнал про схвалення про­цесу побудови національної системи протидії та пропозицію щодо подальшої співпраці з імплементації міжнародних стандартів.

Це також підтверджується оцінками міжнародних організацій - Україна стала членом Комітету «Манівел» Ради Європи, при­йнята в Егмонтську групу, отримала статус спостерігача в євра­зійській групі.