Ситуаційна оцінка економічного контрагента

Критерій	Порядкова шкала
	Точно відповідає	Напевно відповідає	Невизначено	Напевно не відповідає	Точно не відповідає
Імідж		1
Досвід роботи	1
Фінансовий стан		1
Обов’яз-ковість виконання контрактів			1
Тенденції розвитку		1
Економічний потенціал			1
Оцінка в балах	4	3	2	1	0

Перерахування оцінок за порядковою шкалою у відносні кількісні показники здійснюється за такою формулою:

ОJ

О JI = , (5-1)

О max

де ОJI - відносна оцінка j-го контрагента по i-му критерію; ОJ- бальна оцінка j -го контрагента по і-му критерії; О max - максимально можлива оцінка.

Сукупну оцінку надійності j-го контрагента розраховують за такою формулою:

n

Hj =  ОJI * BJI , (5.2)

J =1

де BJI - вагомість i-го показника для j-го контрагента.

Оцінку надійності взаємодії з усією сукупністю контрагентів Н_заг розраховують як середньоарифметичне Н J (середньозважену, якщо вагомості контрагентів істотно розрізняються).

У залежності від її значення можна виділити наступні рівні економічної безпеки: Н_заг = 1 - абсолютна безпека;

0,75 ≤ Н_заг < 1 - нормальна безпека;

0,50 ≤ Н_заг < 0,75 - нестабільний стан;

0,25 ≤ Н_заг < 0,50 – критичний стан;

0,00 ≤ Н_заг < 0,25 – кризовий стан.

Питання 6. Інтелектуальна складова економічної безпеки.

Інтелектуальна складова, характеризує інтелектуальний потенці­ал працівників підприємства. Негативні впливи на дану складову прояв­ляються у відході з підприємства провідних висококваліфікованих праців­ників, що призводить до ослаблення його інтелектуального потенціалу; зниженні питомої ваги інженерно-технічних і наукових працівників в за­гальній кількості працюючих; згортанні винахідницької і раціоналізаторсь­кої активності на підприємстві; зниженні освітнього рівня працівників і особливо працівників апарату управління.

За дану складову безпеки повинна відповідати кадрова служба підприємства і особисто його головний інженер або технічний дирек­тор.

Важливе значення має визначення рівня інтелектуальної складової економічної безпеки, який може бути здійснено у такий спосіб.

Насамперед розраховують значення наступних показників (ко­ефіцієнтів):

• плинність працівників високої кваліфікації розраховується як відношен­ня кількості працівників, що звільнилися, до загальної кількості працівників даної кваліфікації;

• питома вага інженерно-технічних працівників і науковців розраховується як відношення їхньої кількості до всієї кількості працюючих;

• показник винахідницької (раціоналізаторської) активності, визначається як відношення кількості винаходів (рацпропозицій) до кількості працюючих чи інженерно-технічних працівників;

• показник освітнього рівня визначається як відношення кількості осіб, що мають вищу (спеціальну) освіту відповідно до профілю діяльності підприє­мства до загальної кількості працюючих і т. д.

Ці та інші аналогічні показники (коефіцієнти) порівнюють з показни­ками інших підприємств, аналізують їх динаміку (природно, при цьому враховують економічні показники діяльності аналізованого і порівнюва­ного підприємств).

Спочатку значення всіх показників зводять в інтегральний показник, використовуючи наступну формулу (відомий у математиці метод відста­ней):

n

ПІ =  (1- δІ ) * BI , (6.1)

І =1

де n- кількість показників;

BI - вага і-го показника;

δІ - відносна оцінка і-го показника.

δ

П і

І - розраховується за такими правилами:

δ

П max

і = , якщо більше значення показника є більш кращим (вигідним)

П min

δ

П і

і = , якщо менше значення показника є більш кращим (вигідним),

де П і - значення i-го показника;

Пmin - найменше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (чи за весь аналізований період, якщо є дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство);

Пmax - найбільше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (чи за весь аналізований період, якщо є дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство).

Аналогічні розрахунки виконують для всіх порівнюваних підприємств

(періодів часу).

Далі виводять середні значення інтегрального показника (П_ІСР) для галузі (ринку), чи ж для конкретного підприємства за ряд років. При цьому можна задати визначений діапазон середніх (0,7 х П_ІСР ≤ Пср ≤ 1,3 x П_ІСР)

По ступеню відхилення фактичних значень від середнього можна судити про рівень інтелектуальної складової економічної безпеки.

Якщо значення П_І розраховане для аналізованого підприємства, менше Пср то це свідчить про те, що рівень інтелектуальної безпеки вищий за середній. Якщо П_І > П_ср, то рівень безпеки нижче середнього. Значення П_І, шо знаходяться у зазначеному вище інтервалі, свідчать про середній рівень безпеки.

Питання 7. Кадрова складова економічної безпеки.

Кадрова складова, дає уяву про забезпечення підприємства необ­хідними кадрами. До основних негативних впливів на цю складову еко­номічної безпеки підприємства належать: плинність кадрів; фізичне старіння кадрів, старіння їхніх знань і кваліфікації; низька кваліфікацію кадрів; поєднання основної діяльності з роботою в інших організаціях, що суп­24онату24ується як низькою віддачею працівника, так і з можливим вихо­дом конфіденційної інформації за межі підприємства.

За дану складову безпеки повинна відповідати кадрова служба (відділ кадрів).

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємопов’язані і водночас самостійні напрямки діяльності підприємства:

• перший – орієнтований на роботу з персоналом підприємства яку спрямовано на підвищення ефективності діяльності всіх категорій пер­25онату;

• другий – націлений на збереження й розвиток інтелектуального потенціалу, шляхом використання сукупності прав на інтелектуальну власність (патентів і ліцензій), та на поповнення знань і професійного досвіду працівників підприємства.

УВАГА!

Розрахунок рівня безпеки для кадрової складової виконують аналогічно викладеному вище, вносячи зміни до складу показників. Уряді випадків показники інтелектуальної і кадрової складових економічної безпеки підприємства поєднують.

Питання 8. Технологічна складова економічної безпеки.

Технологічна складова відображає технологічний потенціал і харак­теризує ступінь його захищеності. До основних негативних впливів на цю складову економічної безпеки підприємства відносять дії, спрямо­вані на підрив його технологічного потенціалу; порушення технологічної дисципліни; моральне старіння технологічного обладнання і інструментів. Розробкою і впровадженням заходів, які повинні протидіяти, таким впливам, повинна займатися технологічна служба (контроль технологіч­ної дисципліни, удосконалення існуючих і розробка нових ефективних технологій, особливо, ресурсо- і енергозберігаючих).

Процес охорони технологічної складової економічної безпеки підприє­мства передбачає здійснення кількох послідовних етапів.

Перший етап охоплює аналіз ринку технологій щодо виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства та аналіз діяльності організацїї-проектувальника такої продукції (збирання та аналіз інфор­мації щодо особливостей технологічних процесів на підприємствах, які виготовляють аналогічну продукцію; аналіз науково-технічної інформації щодо нових розробок у даній галузі, а також технологій, спроможних здійснити інтервенцію на галузевий технологічний ринок).

Другий етап охоплює проведення аналізу конкретних технологіч­них процесів і пошук внутрішніх резервів підвищення ефективності уже використовуваних технологій.

На третьому етапі здійснюється аналіз товарних ринків за проф­ілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників; оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства; прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентоспроможних товарів.

Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства.

На п'ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ними виробничо-господарсь­кої діяльності.

Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони технологічної складової еко­номічної безпеки підприємства на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів.

Показники рівня технологічної безпеки можуть бути розраховані аналогічно двом попередніми складовими, однак склад показників буде іншим, Наприклад, варто використовувати наступні показники, що характеризують технологічний потенціал і технологічну безпеку підприємства (природно, з урахуванням економічних результатів їхньої діяльності):

• рівень прогресивності технологій, що розраховується як відношення кількості використовуваних прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) до загальної їхньої кількості на підприємстві;

• рівень прогресивності продукції, що розраховується як відношення кількості найменувань вироблених нових прогресивних видів продукції (на рівні кращих зразків серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) у загальній їхній кількості;

• рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних і технологічних рішень нарівні винаходів у загальній кількості нових рішень, використовуються у виробничому процесі і т. д.

Формалізована оцінка рівня технологічної складової економічної безпеки підприємства здійснюється за функціональним коефіцієнтом (К), який розраховується за такою формулою:

З відвер.

К ф = , (8.1)

В рзкз + З завд.

де, З відвер. - відвернений збиток від реалізації комплексу заходів для охорони технологічної безпеки підприємства, грн.;

В рзкз - загальна сума витрат підприємства на реалізацію зазначеного комплексу заходів, грн.;

З завд. - сумарний завданий підприємству збиток за технологічною складовою його економічної безпеки, грн.

Питання 9. Правова складова економічної безпеки.

Правова складова. Основними загрозами цієї складової безпеки є недостатня правова захищеність інтересів підприємства в договірній і іншій діловій документації, а саме: порушення юридичних прав підприє­мства і його працівників; навмисне чи ненавмисне розголошення ко­мерційно важливих відомостей; порушення норм патентного права тощо. Протидією цій загрозі повинна займатися юридична і патентно-ліцензійна служба підприємства, в полі зору якої повинно бути правове забез­печення діяльності підприємства, юридичне вироблення договірної до­кументації, ведення судових і арбітражних розглядів, правове навчання персоналу, ведення патентного фонду підприємства, контроль порушень норм патентного права, перегляд матеріалів для публікацій.

Загальний процес охорони правової складової економічної безпеки підприємства здійснюється за типовою схемою, яка охоплює такі еле­менти (дії) організаційно-економічного спрямування:

• аналіз загроз негативних впливів;

• оцінка теперішнього рівня забезпечення;

• планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;

• здійснення ресурсного планування;

• планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприєм­ства (організації) ;

• оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо орган­ізації належного рівня безпеки.

Передовсім детально аналізують загрози внутрішніх і зовнішніх не­гативних впливів на політико-правову складову економічної безпеки

|Основні причини виникнення внутрішніх негативних впливів:

• низька кваліфікація працівників юридичної служби відповідного суб'єк­та господарювання та помилки в підборі персоналу цієї служби;

• недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприємницької або іншої діяльності;

• небажання чи нездатність колективу підприємства (організації) ак­тивно впливати на зовнішнє політико-правове середовище його діяль­ності.

Останнє, як правило, виявляється в слабкому правовому опрацюванні договірних відносин даного суб'єкта господарювання з іншими, невмінні захищати інтереси підприємства (організації) у конфліктних ситуаціях, неефективному плануванні юридичного забезпечення бізнесової діяль­ності.

Причини виникнення зовнішніх негативних впливів здебільшого ма­ють подвійний характер: 1) політичний; 2) законодавчо-правовий.

До першої групи причин можна віднести:

• зіткнення інтересів суспільних груп (верств) населення з економічних, національних, релігійних та інших мотивів;

• військові конфлікти (дії);

• економічна й політична блокада, ембарго;

• фінансові та політичні кризи світового (міжнародного) характеру.

До другої групи причин можна віднести:

• здійснення власних політичних та інших цілей партіями (суспільними рухами), що перебувають при владі;

• зміна положень чинного законодавства з питань власності, господарсь­кого й трудового права, оподаткування тощо.

Оцінка реального стану політико-правової безпеки підприємств про­вадиться за кількома напрямками, серед яких слід виділити такі:

• рівень організації та якості робіт щодо охорони цієї складової загально­го рівня економічної безпеки;

• бюджетно-ресурсне забезпечення робіт;

• ефективність діяльності відповідних підрозділів суб'єктів господарювання.

Рівень правової безпеки може бути визначений у залежності від співвідношення втрат, понесених підприємством (як реальних, так і у виді упущеної вигоди) внаслідок порушення правових норм (наприклад, виплат по позовах через порушення юридичних норм і прав), і загального розміру відвернених юридичною службою втрат. Для оцінки може бути запропонована наступна шкала:

втрат немає - абсолютна правова безпека;

частка правових втрат складає від 0 до 25%-нормальна правова безпека;

частка правових втрат від 25 до 50% - нестабільний стан;

частка правових втрат від 50 до 75%- критичний стан;

частка правових втрат від 75 до 100%- кризовий стан.

Питання 10. Екологічна складова економічної безпеки.

Екологічна складова. Негативні впливи на економічну безпеку підприємства, що відносяться до даної складовій проявляються в наступному: загроза здоров'ю працівників підприємства; втрата прибутку внаслідок високого рівня екологічних штрафів і платежів; зниження конкурентноздатності підприємства і виробленої продукції; підрив іміджу підприємства.

Протидією таким впливам повинна займатися служба екологічної безпеки підприємства, через здійснення постійного контролю та моні­торингу екологічності всіх сторін діяльності підприємства.

Проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб'єктів гос­подарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально припустимого вмісту шкідливих речо­вин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється. Підприємства-продуценти добровільно не будуть цього робити, бо такі заходи потре­бують додаткових витрат на очисні споруди та на відповідні ефективні екологічно чисті технології. Єдиним чинником, що спонукає підприєм­ства до належної екологізації виробництва, є застосування відчутних штрафів за порушення національного екологічного законодавства.

Рівень екологічної безпеки підприємства може бути укрупнено визначений у такий спосіб:

• абсолютна екологічна безпека, якщо забруднюючих речовин у викидах (у повітряне, водяне середовище і на ґрунт), що супроводжують діяльність підприємства, немає;

• нормальна екологічна безпека, якщо фактична концентрація забруднюючих речовин у викидах знаходиться в межах гранично припустимої концентрації (ГПК);

• хиткий екологічний стан, якщо фактична концентрація забруднюючих речовин у викидах (за більшістю забруднювачів) перевищує ГПК не більше, ніж: на 50 %;

• критичний екологічний стан, якщо фактична концентрація забруднюючих речовин у викидах (за більшістю забруднювачів) перевищує ГПК більш, ніжу два рази.

Сутність процесу забезпечення екологічної безпеки підприємства можна виразити у вигляді функції такого типу:

F (z, q, m) min, (10.1)

де z - витрати на заходи для дотримання екологічних норм, грн.;

q - втрати від штрафних санкцій за порушення екологічних норм, грн.;

m - витрати від закриття для продукції підприємства ринків інших держав з більш жорсткими нормами екологічної чистоти товарів, грн.

При цьому індикаторами екологічної складової економічної безпеки є, з одному боку, нормативи гранично припустимої концентрації шкідливих речовин, встановлені національним законодавством, а з іншого - аналіз ефективності заходів для забезпечення такої екологічної складової.

Питання 11. Інформаційна складова економічної безпеки.

Інформаційна складова. Рівень даної складової економічної безпе­ки підприємства визначається часткою неповної, неточної і суперечли­вої інформації, що використовується в процесі прийняття управлінських рішень.

Протидією в появі неякісної інформації повинна займатися інформацій­но-аналітична служба підприємства спільно зі службою охорони (аналіз вірогідності інформації, що надходить, збір, нагромадження, системати­зація і збереження інформації, захист інформації від несанкціонованого доступу, підтримка зв'язків з діловими партнерами і широкими верствами громадськості).

До функції персоналу, які характеризують процес створення та захи­сту інформаційної складової економічної безпеки підприємства належать:

• збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності підприє­мства; (види ринків; політичні події й тенденції макроекономічного розвитку світової та національної економік, науково-технічну інформацію);

• аналіз одержуваної інформації з дотриманням загальноприйнятих прин­ципів (систематизації, безперервності надходження, усебічного характеру анал­ітичних процесів) і методів (локальних із специфічних проблем, загальнокорпоративних) організації робіт;

• прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів на підприємстві, у країні та світі стосовно конкретного виду діяльності;

• оцінка рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій щодо підвищення цього рівня на конкретному підприємстві;

• інші види діяльності з розробки інформаційної складової економічної безпеки (зв'язок із громадськістю, формування сприятливого іміджу підприєм­ства, захист конфіденційної інформації).

Потоки інформації, що надходять на підприємство розрізняються за джерелами їхнього виникнення, зокрема виокремлюють відкриту офіцій­ну інформацію; вірогідну нетаємну інформацію, одержану через нефор­мальні контакти працівників підприємства з носіями такої інформації; конфіденційну інформацію.

Оперативна реалізація заходів з розробки та охорони інформаційної складової економічної безпеки підприємства здійснюється послідовним виконанням певного комплексу робіт, а саме: збирання різних видів не­обхідної інформації; обробка та систематизація одержаної інформації; аналіз одержаної інформації; захист інформаційного середовища підприє­мства; зовнішня інформаційна діяльність.

Для оцінки рівня інформаційної безпеки можуть бути використані наступні коефіцієнти:

• коефіцієнт повноти інформації (Кп) , який розраховується як відношення обсягу інформації, що знаходиться в розпорядженні особи, яка приймає рішення і обсягу інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення;

• коефіцієнт точності інформації (Кт), який розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної інформації в розпорядженні особи, яка приймає рішення;

• коефіцієнт суперечливості інформації (Кс), який розраховується як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальна кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації.

Обсяг інформації може бути розрахований у сторінках формату А4, кількості символів тексту, Кбайт, Мбайт і т.д.

Рівень інформаційної безпеки (Кi) може бути визначений на основі значень добутку трьох згаданих коефіцієнтів:

Кi = Кn х Кm х Кс (11.1)

Тоді,якщо: К > 0,7 - рівень безпеки високий;

0,3 ≤ К < 0,7-рівень безпеки середній;

К < 0,3 - рівень безпеки низький.

Питання 12. Силова складова економічної безпеки.

Силова складова. Дії які негативно впливають на рівень силової скла­дової економічної безпеки підприємства, зумовлюються кількома при­чинами, а саме:

• нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними ме­тодами ринкового характеру;

• кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки;

• некомерційні мотиви посягань на життя та здоров 'я керівників і праців­ників підприємства (організації), а також на його майно;

• фізичні і моральні впливи, спрямовані на конкретні особистості, особ­ливо на керівництво і провідних спеціалістів підприємства з метою заподія­ти шкоду їх здоров'ю (фізичному і психологічному), а також репутації і ма­теріальному благополуччю, що складає загрозу нормальної діяльності підприє­мства;

• негативні впливи, що заподіюють шкоду майну підприємства, несуть загрозу зниження вартості його активів і втрати економічної незалежності (у тому числі, доступ до конфіденційної інформації підприємства, включаю­чи промислове шпигунство; дезінформацію; знищення інформації й ін.).

Проте, негативні впливи на силову складову економічної безпеки в значній мірі можуть бути нейтралізовані сукупністю заходів, в узагаль­неному вигляді їх наведено в табл. 12.1.

Протидією негативним впливам, що відносяться до силової складо­вої економічної безпеки підприємства повинна займатися служба охо­рони. До її обов'язків повинно належати забезпечення фізичного захис­ту керівництва підприємства, організація пропускного режиму, охорона будинків, приміщень, ліній зв'язку й устаткування, захист інформації від несанкціонованого доступу, забезпечення режиму таємності документів і матеріалів, забезпечення безпеки в екстремальних умовах, навчання персоналу розпізнавати ознаки небезпеки і вживати заходів самозахис­ту.

Таблиця 12.1.

Основні заходи підприємства спрямовані на організацію силової складової його безпеки.

Вид діяльності	Напрям діяльності
Забезпечення фізичної і моральної безпеки співробітників	Охорона співробітників, збирання інформації та превентивні дії з метою запобігання загрозі їхньої безпеки
Гарантування безпеки майна га капіталів підприємства (організації)	Охорона майна (будівель, споруд, устаткування, транспорту) Охорона перевезень Забезпечення безпеки інвестування
Безпека інформаційного середовища підприємства	Захист від промислового шпіонажу Збирання інформації про зовнішнє середовище бізнесу
Забезпечення сприятливого зовнішнього середовища бізнесу	Превентивні дії для запобігання загрозам Робота з громадськістю та пресою Політика лобіювання

Рівень силової складової економічної безпеки підприємства може бути визначений на основі оцінки ймовірності реалізації відзначених вище (а також інших аналогічних) загроз. Ця ймовірність може бути розрахована об'єктивно як частота негативних впливів у минулому і поточному періодах діяльності підприємства чи ж суб'єктивно - методом експертних оцінок. Водночас до уваги необхідно приймати можливий збиток внаслідок реалізації загроз. Визначення рівня силової складової економічної безпеки підприємства може бути розраховане на підставі даних табл. 3.2.

Умовні позначення даних:

Р - ймовірність втрат; М_в - величина можливих втрат;

З_в - власні засоби підприємства; В - виручка від реалізації продукції;

ВД - валовий дохід; П_ч- чистий прибуток.

Слід зазначити, що аналогічним чином можна визначити рівні безпе­ки кожної з розглянутих вище складових. Однак, на практиці це зробити складно, оскільки для більшості складових економічної безпеки важко оцінити ймовірності і величини можливих втрат.

Таблиця 12.2.

Оцінювання рівня силової складової економічної безпеки підприємства.

Рівень безпеки	Умови
Високий	Р ≤ 0,0001 Мв ≈ Зв	Р ≤ 0,001 ВД < Мв ≤ В	Р ≤ 0,01 Пч < Мв ≤ ВД	Р ≤ 0,1 Мв≤ Пч
Середній	0,0001 < Р ≤ 0,001 Мв ≈ Зв	0,001 < Р ≤ 0,01 ВД < Мв ≤ В	0,01 < Р ≤ 0,1 Пч < Мв ≤ ВД	0,1 < Р ≤ 0,2 Мв≤ Пч
Низький	Р > 0,001 Мв ≈ Зв	Р > 0,01 ВД < Мв ≤ В	Р > 0,1 Пч < Мв ≤ ВД	Р > 0,2 Мв≤ Пч

Для оцінювання рівня ресурсної безпеки підприємства важливе значення має:

• забезпеченість виробництва основними видами ре­сурсів;

• коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами;

• можливість заміщення ресурсів;

• якість ресурсів тощо.

Для соціальної безпеки важливе значення мають такі показники, як:

• розмір мінімальної заробітної плати;

• середня заробітна пла­та;

• чисельність працівників, заробітна плата яких нижча від прожиткового мінімуму;

• заборгованість по заробітній платі;

• частка заробітної плати в ціні;

• витрати сім "ї працівника на харчування;

• темпи скорочення персоналу;

• тривалість робочо­го тижня тощо.