- •Переднє слово
- •Розділ 1. Походження українського етносу. Зародження державницьких засад на українських землях
- •Походження, розселення та устрій слов'ян.
- •Культури східних слов'ян.
- •Становлення державності.
- •Християнізація слов'янських князів.
- •Розділ 2. Давньоруська київська держава та її вплив на історичну долю українського народу Утворення й політичний розвиток Давньоруської держави.
- •Київська Русь в X—XII ст.
- •Князювання у Києві Володимира Святославича.
- •Причини феодальної роздробленості.
- •Розділ 3. Ремесла та ужиткове мистецтво в часи київської русі Роль міста в економічному розвитку держави.
- •Розвиток ремесел.
- •Сім'я і сімейний побут.
- •Розвиток писемності.
- •Розділ 4. Галицько-волинське князівство та його роль в утвердженні державотворчих засад київської русі Боротьба за утворення та зміцнення Галицького князівства.
- •Волинське князівство.
- •Утворення Галицько-Волинського князівства.
- •Переяславське князівство.
- •Боротьба з монголо-татарською навалою і відродження Української держави.
- •Зовнішня та внутрішня політика Данила Галицького.
- •Галицько-Волинська держава в другій половині XIII першій —XIV ст.
- •Суспільно-політичний та адміністративний устрій Галицько-Волинського князівства за дослідженнями і. П. Крип'якевича.
- •Розділ 5. Україна в часи польсько-литовської колонізації (1340—1569 рр.)
- •Боротьба руської знаті за перетворення удільних князівств на незалежну державу в 70—00-х роках XIV ст.
- •"Велике княжіння Руське" (1430—1435). Реставрація удільного устрою та його остаточна ліквідація (1440—1471).
- •Люблінська унія 1569 р. Та її вплив на подальшу долю українського народу.
- •Україна й Крим: проблеми стосунків. Відсіч турецько-татарським вторгненням.
- •Розділ 7. Українське козацтво у другій половині XVI — першій половині XVII ст.
- •Запорозька Січ як одна з форм української державності.
- •Ержавний устрій козацтва.
- •Внутрішній устрій козацтва став зародком нової Української держави.
- •Військові походи українського козацтва проти турків і татар.
- •Козацько-селянські повстання.
- •Розділ 8. Утворення української козацької держави за часів хмельниччини (1648—1657 рр.) Причини та особливості національно-визвольної війни.
- •Державницькі спрямування гетьмана України б. Хмельницького.
- •Українсько-московські взаємини.
- •Формування державного устрою.
- •Історичне значення національно-визвольних змагань.
- •Розділ 9. Руїна та її наслідки для української державності. Намагання гетьмана івана мазепи утвердити україну як самостійну державу Українсько-московські та польські стосунки.
- •Зовнішня політика гетьмана і. Виговського.
- •Соціально-економічні стосунки.
- •Намагання гетьмана і. Мазепи утвердити Україну як самостійну державу.
- •Гетьман Пилип Орлик. Конституція прав і свобод Запорозького війська.
- •Звичаї та обряди українського народу.
- •Розвиток мистецтва в XVI—XVII ст. Та його характерні риси.
- •Народне пластичне мистецтво.
- •Декоративний розпис та орнаментика.
- •Семантика народних художніх образів.
- •Семантика народних художніх образів.
- •Український одяг XVI—XVII ст.
- •Особливості народного строю.
- •Розділ 11. Російське самодержавство та його руйнівна роль в знищенні української державності Політика Росії щодо України після Полтавської битви.
- •Зміни в адміністративному і військовому устрої Гетьманщини.
- •Гетьман Кирило Розумовський та його реформаторська діяльність.
- •Скасування козацького устрою в Слобідській Україні.
- •Передумови та наслідки ліквідації Запорозької Січі.
- •Ліквідація автономії України і колонізаторська політика російського царизму в другій половині XVIII ст.
- •Захоплення Правобережної України Російською імперією.
- •Розділ 12. Культура, наука та мистецтво в україні XX ст. Суспільно-політичні умови розвитку української культури початку XX ст.
- •Тенденції національно-культурного відродження в Україні XX ст.
- •Інтелектуальний і культурний внесок української нації у світову цивілізацію.
- •Перспективи розвитку української культури.
- •Українське національне відродження.
- •Західноукраїнські землі під владою Австрійської монархії. Початок національного пробудження в Галичині.
- •Громадсько-політичне життя на західноукраїнських землях.
- •Розділ 14. Перша світова війна та її вплив на державницькі процеси в україні Україна в політичних планах західноєвропейських держав.
- •Розвиток національного руху.
- •Українські січові стрільці.
- •Воєнні дії на території України.
- •Антивоєнний і соціальний рух народних мас.
- •Розділ 15. Відновлення української державності після національної революції 1917—1921 рр. Соціально-економічні та політичні передумови національно-визвольних змагань.
- •Утворення Української Центральної Ради та проблеми державного будівництва.
- •Організація збройних сил.
- •Боротьба між Центральною Радою і більшовиками за владу в Україні.
- •Українська державність в період 1918—1920 pp.
- •Українська держава в добу Директорії.
- •Інформаційна політика унр.
- •Входження України до срср.
- •Досягнення і ускладнення процесу українізації (коренізації).
- •Насильницька колективізація в українському селі.
- •Голод 1932—1933 рр. Як геноцид проти українського народу.
- •Україна у Другій світовій війні. Проголошення Української держави.
- •Утворення та діяльність Української повстанської армії.
- •Україна в період післявоєнного сталінського режиму.
- •Національно-визвольний рух у західних областях урср.
- •Розділ 18. Дисидентський рух в україні як вияв державницьких тенденцій в суспільстві Піднесення національно-визвольного руху в Україні. Поява "шістдесятників".
- •Прояви дисидентства.
- •Релігійне дисидентство.
- •Згортання демократичних процесів. Політичні репресії в 60— 70-х рр.
- •Розділ 19. Україна на сучасному етапі: утвердження незалежності та розбудова держави Соціально-економічні та політичні процеси в Україні у перші роки незалежності (1991—1995 рр.).
- •Демократичні перетворення та формування і розвиток громадянського суспільства.
- •Національно-державне відродження.
- •Українська діаспора.
- •Петро Конашевич-Сагайдачний.
- •Меценатство періоду Гетьманщини. Іван Мазепа.
- •Павло Потоцький.
- •Андрей Шептицький.
- •Петро Яцик.
Розвиток національного руху.
Воєнне протистояння обох імперій, що супроводжувалось масовими репресіями проти українців, розкололо навпіл національно свідоме українство. Щоб зберегти себе і своїх однодумців, деякі провідники українського національного руху спішили публічно продемонструвати свою лояльність до державних режимів. Більше того, розраховували розв'язати "українське питання" військовою силою.
На сторінках редагованого українським соціал-демократом Симоном Петлюрою журналу "Украинская жизнь", що видавався у Москві, було опубліковано маніфест "Війна і українці". В ньому висловлювалася повна підтримка політики царського уряду війни до переможного кінця. І запевнялося, що українці виконають "свій обов'язок громадян Росії". Інший лідер українських соціал-демократів Володимир Винниченко, навпаки, налагодив у Катеринославі нелегальне друкування відозв із гаслами "Геть війну! Хай живе автономія України!" Найпоміркованішу позицію зайняла Рада Товариства українських поступовців (ТУП). Прийнята нею у вересні 1914 р. постанова пропонувала українцям дотримуватися нейтралітету.
Угруповання політичних емігрантів з Наддніпрянської України у Львові вважало Російську імперію головним ворогом українства. Це були колишні діячі УСДРП (Андрій Жук, Володимир Дорошенко, Дмитро Донцов) та "Української соціал-демократичної спілки" (Маріян Меленевський (Басюк) та Олександр Скоропис-Иолтуховський). Як тільки розпочалася Перша світова війна, вони заснували "Союз визволення України" (СВУ), проголосивши його безпартійною громадською організацією, головна мета якої полягала у створенні самостійної Української держави з конституційно-монархічною формою правління. Здійснення цієї мети, як підкреслювалося у програмі СВУ, було в інтересах не тільки українського народу, а й народів Центральної та Західної Європи: адже Українська держава стала б могутнім бар'єром проти російсько-імперської експансії на захід. СВУ головну ставку робив на німецьку армію, вбачаючи в ній силу, здатну знищити Російську імперію.
СВУ мав своїх повноважних представників у Берліні, Софії, Стамбулі, Женеві, Римі, Стокгольмі, Осло. Поставивши перед собою завдання сформувати навколо СВУ коаліцію непримиренних ворогів Російської імперії, ці представники вступали у відкриті чи таємні переговори як з офіційними державними урядовцями, так і з російськими політичними емігрантами, здебільшого з діячами обох фракцій Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП) — більшовиками і меншовиками. Але досягти згоди не завжди вдавалося.
1915 р. діячі СВУ з членів УСДРП, "Спілки" та соціал-демократії Буковини і Галичини почали видавати у столиці Болгарії — Софії — газету українською мовою "Робітничий прапор". Велику агітаційно-пропагандистську роботу розгорнув СВУ у таборах військовополонених. Німецькі й австро-угорські власті задовольнили прохання СВУ про організацію окремих таборів для військовополонених українців. У таборах засновували школи, бібліотеки, церкви, які активно займалися вихованням української національної самосвідомості, непримиренної ненависті до Російської імперії як поневолювача і гнобителя українського народу.
На гроші, надані урядами Німеччини та Австро-Угорщини, СВУ, який перебрався до Відня, а потім — до Берліна, розгорнув велику пропагандистську діяльність. Його діячі виступали з лекціями і доповідями, друкували статті не тільки в Австро-Угорщині, а й у Німеччині, Болгарії. А головне — налагодили регулярне видання українською, німецькою, болгарською, турецькою, румунською, чеською, хорватською, італійською, шведською мовами багатьох десятків науково-популярних брошур з істричного минулого та сучасного України. Серед друкованих видань СВУ — "Кобзар" Тараса Шевченка, праці корифеїв української історіографії Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Федора Вовка, вченого-географа Степана Рудницького, публіциста Михайла Лозинського, письменника Богдана Лепкого та ін. Надруковано також низку праць Михайла Грушевського, хоч сам він ставився до СВУ неприхильно.
Різко критикувала своїх колег по партії невеличка група "лівих** українських соціал-демократів — Левко Юркевич, Оксен Лола та Петро Дятлов. Свої погляди на вирішення "українського питання" вони висловлювали на сторінках україномовного місячника "Боротьба", який як "орган Закордонної організації УСРДП" видавали у Лозанні (Швейцарія). Тут обстоювалася вимога автономії України у складі демократичної Росії, засуджувався "український сепаратизм*' у програмі СВУ, викривалися загарбницькі щодо України плани "австро-німецького імперіалізму".
Що ж до головних українських партій Галичини (соціал-демо-кратичної, національно-демократичної і радикальної), то вони з перших днів світової війни об'єдналися у Львові у "Головну українську раду** (ГУР), яку через рік перейменували на "Загальну українську раду" (ЗУР). "Нехай українське громадянство віддасть всі свої матеріальні й моральні сили на те, щоб історичний ворог України був розбитий! Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце визволеної України!" — так закінчувався маніфест ГУР до українського народу, опублікований 5 серпня 1914 р. Маніфест підписали відомі суспільно-політичні та культурні діячі Кость Левицький, Михайло Павлик, Микола Ганкевич та ін.