§3. Визначення потреби в матеріально-технічних ресурсах
Потреба в будівельних матеріалах, деталях та конструкціях для виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах, а також потреба в матеріалах для виготовлення конструкцій і деталей для цього визначається в проектно-кошторисній документації відповідно до чинних нормативів і методичних вказівок.
Матеріально-технічні ресурси поставляються на будову за розробленими у ПТД графіками їх доставки, які забезпечують дотримання прийнятих календарних планів і графіків виконання робіт.
У графіках доставки ресурсів передбачається виробничо-технологічна комплектація будівельно-монтажних робіт шляхом своєчасного надання технологічних комплектів будівельних конструкцій, деталей, матеріалів та інженерного обладнання відповідно до технології та строків виконання робіт.
Для організації комплектної поставки конструкцій, деталей, матеріалів та інженерного обладнання слід передбачати:
комплектацію виконуваних робіт всіма видами матеріально-технічних ресурсів, незалежно від джерел і порядку їх надходження;
поставку конструкцій, деталей, матеріалів та обладнання в комплекті з необхідними кріпильними виробами та іншими готовими до застосування супутніми допоміжними матеріалами.
Розрахунок потреби в МТР у залежності від характеру застосовуваних матеріалів проводиться по трьох напрямках:
потреби в сировині і матеріалах;
потреби в паливі й енергії;
потреби в устаткуванні.
В оперативному плануванні найбільше застосування знаходить конкретизація потреби в сировині, матеріалах, паливі й електроенергії, що буде розглядатися нижче.
Вихідними даними для розробки плану матеріально-технічного забезпечення в промисловості є:
об’єм випуску продукції в асортименті і номенклатурі;
об’єм капітального будівництва, виконуваного власними силами;
експлуатаційні і ремонтні потреби;
план технічного й організаційного розвитку, науково-дослідних і конструктивних розробок;
незавершене виробництво;
залишки матеріальних ресурсів на кінець планованого періоду;
нормативи і норми витрати матеріальних ресурсів.
Загальна потреба в матеріальних ресурсах (МТР) (річна, квартальна, місячна) на початок планованого періоду може бути визначена по формулі:
Ппот = Пп + Пкб + Пе + Пнт + Пнз + Н - О, (6.1)
де: Пп – потреба в матеріалі для виконання виробничої програми;
Пкс – потреба для капітального будівництва;
Пэ – потреба на експлуатаційні і ремонтні нестатки;
Пнт – потреба для впровадження нової техніки і проведення експериментальних робіт;
Пнз – матеріали, вкладені в незавершене виробництво;
Н – норма запасу в матеріалах;
О – залишок матеріалу на кінець досліджуваного періоду.
Потреба в матеріальних ресурсах визначається в матеріальному і грошовому виразі по кожному ресурсу.
У визначенні потреби в МТР бере участь більшість відділів підприємства.
Визначення потреби в сировині та матеріалах. Визначення потреби в МТР проводиться на підставі вищенаведених вихідних даних із застосуванням різних норм, нормативів, нормативних розрахунків і складанням різних відомостей потреби, таблиць на планований період, календарних графіків.
Розрахунок потрібної кількості різних видів матеріальних ресурсів здійснюється роздільно як по характеру самих ресурсів, так і по характеру їхнього використання. Виділяються наступні види ресурсів: сировина й основні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, матеріали допоміжні, теплова енергія, електроенергія, вода, пар та ін.
По характеру використання матеріально-технічні ресурси можуть бути направлені на основне виробництво, ремонтно-експлуатаційні нестатки, заходи щодо організаційно-технічного плану.
Визначення потреби в МТР здійснюється різними методами: із застосуванням укрупнених вимірників, методом прямого рахунка, методом аналогії, по типовому представнику, методом динамічних коефіцієнтів та ін.
Метод визначення потреби в матеріальних ресурсах на вимірник планованого об’єму робіт на 1 млн. руб. характерний здебільшого для капітального будівництва, широко застосовувався в минулі роки для розрахунків річної потреби в матеріально-технічних ресурсах, застосовується і в даний час у ситуаціях невизначеності при відсутності технічної документації та ін.
Застосування решти методів засновано на використанні технічних норм. Так технічна норма витрати сировини і матеріалів на одиницю продукції визначається наступною формулою:
Нм = Ні + Нто + Нпп, (6.2)
де: Ні – чиста витрата матеріалу, установлювана по робочих кресленнях, чи робітником розрахункам;
Нто – технологічні відходи, визначувані досвідченим шляхом у розмірах, припустимих для даної галузі виробництва, %;
Нпп – виробничі втрати, визначувані аналогічно технологічним відходам.
Технічна норма витрати паливно-енергетичних ресурсів на одиницю готової продукції визначається:
Нтэ = Нчтэ + Нтп + Нпэ, (6.3)
де: Нчтэ – чиста витрата паливно-енергетичних ресурсів, при виготовленні продукції, т;
Нтп – технічні втрати палива, визначувані досвідченим шляхом, т;
Нпэ – втрати в двигунах і сітях визначені розрахунком, т.
Потреба в сировині і матеріалах для випуску готової продукції, методом прямого рахунку визначається для того або іншого виду матеріалу по формулі:
, (6.4)
де: М – потреба в матеріалі;
Ні – норма витрати матеріалу на і-й виріб;
Пi – кількість зробленого i-го виробу, у плановому періоді;
n – кількість видів виробів, для яких використовується даний матеріал.
Якщо підприємством номенклатура продукції, що випускається підприємством, різноманітна і при плануванні немає можливості уточнити програму випуску по кожній з позицій, то розрахунок потреби в матеріалі здійснюється на основі середньозваженої норми витрати на типовий чи аналогічний виріб. Потреба в матеріалі визначається по формулі:
М = На * П * ДО, (6.5)
де: М – потреба в матеріалі на загальний обсяг по даному виробі;
На – норма витрати матеріалу на аналогічний, базовий чи типовий виріб;
П – планований випуск даного чи нового виробу;
Ко – коефіцієнт, враховує особливості споживання матеріалу в даному або новому виробі в порівнянні з базовим чи аналогічним. Цей коефіцієнт може бути використано відхиленням маси даного виробу з аналогічним або маси нового виробу з базовим.
Цей метод отримав назву методу аналогії.
При багатономенклатурному виробництві потреба в матеріалі визначається по типовому представнику, який якнайповніше відображає витрату матеріалів на всю групу. Витрата матеріалів дорівнює:
М = Нт * Тг, (6.6)
де: М – витрата матеріалів на всю групу;
Нт – норма витрати на типовий представник;
Тг – кількість випуску усіх виробів даної групи.
Якщо на підприємстві відсутні дані про обсяг виробничої програми в натуральних показниках і норми витрати матеріальних ресурсів, застосовується метод динамічних коефіцієнтів. Потреба в матеріалі визначається по формулі:
М = Мф * iпп * iн, (6.7)
де: Мф – фактична витрата матеріалів за минулий період;
Iпп – індекс зміни виробничої програми;
Iн – індекс витрати матеріалів у плановому періоді.
У будівництві для визначення потреби в матеріальних ресурсах використовуються планові, кошторисні і виробничі норми. Виробничі норми підрозділяються на елементні, котрі визначають кількість матеріалів (цементу, металу, піску, щебеня та ін.) на одиницю окремого елементного процесу, наприклад готування бетону і укрупнені, наприклад витрата розчину і цегли на цегельну кладку.
Виробничі норми витрати матеріалів призначені для планування матеріального забезпечення в будівельних низових організаціях і на підприємствах будіндустрії. Вони встановлюються в натуральних одиницях виміру на одиницю довжини, маси, площі і т.д. Норму витрати будівельних матеріалів на одиницю можна визначити по вище приведеній формулі 3.2.
Потреба в тому або іншому будівельному матеріалі визначається по формулі:
Мс = Нм * П, (6.8)
де: Нм – норма витрати на одиницю;
П – кількість (об’єм робіт).
Визначення потреби в паливно-енергетичних ресурсах і мастильних матеріалах. Розрахунок потреби в паливі на підприємствах визначають шляхом множення планового об’єму продукції в даному періоді на норму витрати умовного палива, що залежить від видів виробництв. Для визначення кількості натурального палива потребу ділять на тепловий еквівалент, що дорівнює відношенню калорійності даного палива до калорійності умовного.
3. Потребу в змащувальних матеріалах на плановий період визначають з урахуванням специфіки їхнього споживання:
Рмс = Н * Ч * Т * ДО * Д, (6.10)
де: Н – норма витрати мастильних матеріалів на 1 час-станко-годину роботи даного устаткування, кг;
Ч – число одиниць працюючого устаткування;
Т – кількість робочих днів у плановому періоді;
К – коефіцієнт змінності устаткування;
Д – тривалість робочої зміни, годину.
4, 5. Також на основі діючих методів і формул, в залежності від споживачів, визначається потреба в воді, пару та інших енергоресурсах.