§2. Загальна організаційно-технічна підготовка будівельного виробництва
Загальна організаційно-технічна підготовка повинна виконуватися у відповідності з діючим положенням про підрядні контракти в будівництві України. До цього виду підготовки відносяться:
підготовка і укладання передконтрактної угоди (протоколу про наміри);
участь у тендерних торгах за одержання замовлення на будівництво;
укладання контракту, вибір партнерів по його виконанню;
укладання контрактів з субпідрядниками;
пошук постачальників матеріалів, конструкцій, виробів і устаткування;
укладання з ними договорів на постачання, організація поставок на будову;
забезпечення будівництва проектно-кошторисною документацією,
вирішення питань авторського нагляду;
визначення необхідності організації пожежної охорони;
відведення в натурі майданчика (траси) для будівництва;
вирішення питань фінансування будівництва і фінансових гарантій;
оформлення дозволів і допусків на виконання робіт;
переселення осіб та організацій, розташованих у будівлях, що підлягають зносу;
забезпечення будівництва під'їзними шляхами, електро-, тепло-і водопостачанням (у тому числі протипожежним), системою зв'язку, засобами пожежогасіння, приміщеннями санітарно-побутового та іншого обслуговування будівельників.
Обов'язки по здійсненню функцій загальної підготовки будівництва учасники інвестиційно-будівельного комплексу розподіляють між собою самостійно при складанні протоколів намірів і контрактів на будівництво з урахуванням особливостей створюваного об'єкта, умов його будівництва, складу охоплюваних контрактом робіт, складу учасників контракту та інших умов.
1. Протокол про наміри. За результатами переговорів сторін з предмета передбачуваного контракту або угоди та її умов сторонами може бути укладений протокол про наміри (protocol of intentions). Це порівняно нова у нашій країні форма протоколу, зазвичай прийнята у ЗЕД. У цьому протоколі сторони виявляють свої наміри укласти контрактні відносини та приймають конкретні підготовчі зобов'язання на певний строк.
При уявній простоті процедури та складання документа до таких протоколів слід ставитися досить уважно з точки зору недопущення прийняття у них якихось зобов'язань надзвичайного характеру, здатних потягнути за,собою фінансові вимоги чи претензії (рис. 3.1).
Протокол має містити таку мінімальну інформацію: найменування документа; місце укладення та дату; повні та достатні юридичні найменування сторін - учасниць; прізвища та імена представників, їх посади і повноваження; предмет обговорення та наміри сторін з даного предмета; цілі сторін з предмета обговорення; попередні зобов'язання сторін; зобов'язання сторін за протоколом; зобов'язання нерозголошення конфіденційної інформації; строк дії протоколу, по закінченні якого домовленість сторін втрачає силу, якщо обидві сторони (або одна з них) не зробили конкретних кроків у напрямку здійснення якихось дій, обумовлених даним протоколом; обов'язки сторін здійснювати усі дії та витрати з виконання своїх зобов'язань за даним протоколом за свій рахунок і не висувати фінансових або інших претензій партнеру. Остання умова є виключно важливою та обумовлює ризик кожної зі сторін. Слід відзначити, що на практиці значна частка таких протоколів не має життєвої сили та залишається лише на папері. Необхідність складання такого протоколу залежить від рішення сторін та від їх практичних намірів. Протокол про наміри може бути корисним при вирішенні питання про виділення фінансування об'єкта, отриманні кредиту, складанні перспективного плану та в інших випадках практичної діяльності з підготовки контракту, наприклад, при проведенні науково-технічної, екологічної або іншої експертизи. Нижче приведений орієнтовний текст Протоколу про наміри.
Рис. 3.1. Зразок протоколу про наміри