2.1. Значення лекційних занять для становлення фахівця

Сучасний студент має змогу користуватися різноманітними інноваційними засобами самостійного навчання, зокрема компакт-дисками, ресурсами мережі Internet тощо. Проте класичне лекційне заняття непохитно утримує провідну позицію з-поміж усіх форм навчання як найефективніший спосіб набуття нових знань та опанування нових ідей. Які ж переваги має традиційна лекція над такими формами навчання, як, наприклад, дистанційне керівництво викладача пізнавальною діяльністю студента чи самоосвіта за допомогою електронних підручників?

Більшість переваг обумовлені самою наявністю поруч із студентами живої людини, яка є уособленням професійної досконалості, і тому вже сама по собі викликає зацікавленість.

Основними перевагами лекційного заняття є такі:

1) викладач завжди орієнтується на рівень підготовленості слухачів, що гарантовано забезпечує пояснення матеріалу на доцільному рівні складності. Якщо рівень складності є низьким, то матеріал постає доступним, але нецікавим. Якщо рівень складності є занадто високим, то навчальна інформація хоч і викликає інтерес, проте є незрозумілою. Складно підібрати для себе якийсь один підручник, а лектор є універсальним підручником. Крім того, коли з часом рівень обізнаності та фахової компетентності студента зростає, то й викладач переходить на вищий рівень викладання. Отже, лектором враховується динаміка розвитку студента, а електронні засоби навчання врахувати цього не можуть;

2) лектору можна поставити запитання. Значення такої можливості для розвитку студента є винятковим, оскільки:

– відповідь на запитання буде повною, обґрунтованою та миттєвою;

– запитання можна поставити у той момент, коли виникне у цьому потреба (під час лекції, перед лекцією або після неї);

– сама спроба формулювання запитання – це крок уперед в інтелектуальному, професійному розвитку студента, його пізнавальній діяльності. Ставити запитання необхідно, набагато гірше, коли запитань немає. Люди здатні не просто накопичувати інформацію у кіло- та мегабайтах (як DVD та CD-диски), а ще й обмірковувати її та критично до неї ставитися. Складне запитання взагалі викличе у лектора велику повагу до студента, а відповідь на нього принесе справжнє задоволення. Запитання відсутні, коли все зрозуміло або коли зовсім нічого не зрозуміло, а так майже ніколи не буває;

– відповідь лектора одному студентові є корисною для всіх присутніх на лекції;

– запитання студентів дають змогу лекторові зорієнтуватися щодо найбільш актуального для них матеріалу. Лектор врахує це у подальшому викладі;

3) лектор може поставити запитання. Навіщо він це робить? Це ж не екзамен або семінарське заняття. Робить він це для користі самого ж студента. По-перше, це засіб перевірки, чи зрозумілий студентам щойно викладений матеріал (якщо виявиться, що ні, викладач матиме змогу ще раз його пояснити). По-друге, це засіб активізації пізнавальної активності, адже такі запитання, як правило, цікаві, своєчасні, доцільні та фахово-орієнтовані. По-третє, це можливість відпочинку від виснажливого конспектування;

4) лектор має значний професійний та науковий досвід. Автор підручника також має досвід, але не має можливості його повністю реалізувати. Як правило, найбільш цікавими моментами лекції є приклади із особистої професійної практики викладача та його колег. Конкретні приклади застосовуються як при поясненні теорії, так і під час відповіді на запитання студентів. Викладачем, як знайомою людиною, що має значні наукові та професійні досягнення, можна пишатися, а підручником чи електронним словником – ні;

5) у лектора можна перейняти манеру мислити. Представники різних професій відрізняються різною манерою мислення, тож майбутній юрист має вчитися розв’язувати професійні задачі у професійного юриста, лікар – у лікаря, педагог – у педагога, інженер – у інженера тощо. А для цього під час лекції необхідно слухати і чути фахівця, слідкувати за його логікою, спостерігати за його поведінкою, чого не можна зробити, користуючись іншими носіями наукового знання.

Крім зазначених, можна виділити й інші переваги лекційних занять, а саме:

– групова форма навчальної роботи, яка сприяє створенню комфортної психологічної атмосфери на занятті (відсутні ризики несподіваного виклику до дошки, відчуття персональної відповідальності за результати роботи перед викладачем тощо);

– наявність елементів дискусії, бесіди, конференції, які дозволяють студентам брати активну участь в обговоренні матеріалу, висловлювати власну точку зору тощо;

– створення сприятливих умов для розвитку інтелекту та психічних здібностей студентів, зокрема різних видів пам’яті, уваги, уявлення тощо.

Таким чином, лекційне заняття характеризується унікальними можливостями щодо навчання людини, тож завданням кожного студента є використання цих можливостей з метою опанування наукових знань, набуття вмінь фахово підходити до розв’язання професійних задач та розвитку власної особистості.

Разом з тим, сприйняття матеріалу на лекції, створення конспекту є складною діяльністю, оволодіння якою дається не кожному, а лише цілеспрямованим, вольовим та інтелектуально розвиненим особистостям. Уміння працювати на лекції є своєрідним мистецтвом, адже наш конспект – це результат творчих зусиль, унікальний витвір. Конспектування є не просто складною справою – це винятковий тренінг пізнавальних, вольових та психічних властивостей людини.

Деякі поради щодо роботи студента на лекції сформульовані білоруським вченим А.С. Зуброю [3]. Дослідником зазначено, що робота студента на лекції потребує певних навичок та вмінь, які або відсутні, або слабко сформовані у багатьох студентів навіть на середніх та старших курсах. Проте найбільших утруднень слухання лекцій викликає саме у студентів-першокурсників. Причини цього полягають у невмінні слухати, обмірковувати, записувати, доопрацьовувати лекцію. Такі студенти є й серед тих, хто добре навчається, проте серед слабких студентів їх абсолютна більшість. Отже, вчитися працювати на лекції слід більшості студентів.