- •Передмова
- •Розділ 1. Особливості навчання у вищих навчальних закладах. Планування навчальної роботи
- •1.1. Самостійна навчальна діяльність у житті студента
- •1.2. Основні характеристики організації навчання за кредитно-модульною системою
- •1.3. Планування індивідуальної роботи
- •2.1. Значення лекційних занять для становлення фахівця
- •2.2. Умови успішного сприйняття лекції
- •1. Напередодні кожної лекції необхідно повторити матеріал попередньої та виконати завдання лектора.
- •2. Потрібно заздалегідь (звечора) підготувати все необхідне для роботи під час лекції: ручку, лінійку, кольорові олівці (фломастери), зошит.
- •3. Для запису лекцій необхідно завести окремий зошит з кожної основної навчальної дисципліни.
- •4. У зошиті слід передбачити нумерацію сторінок та залишити чистою ліву сторінку або зробити широкі поля (хоча би 5 см).
- •5. Необхідно психологічно налаштуватися на сприйняття та записування лекції, мобілізувати пам’ять, волю та мислення, зосередитися.
- •6. Необхідно концентрувати свою увагу тільки на змісті лекції.
- •7. У ході лекції необхідно аналізувати та узагальнювати почуте.
- •8. Необхідно слухати лекцію до кінця.
- •2.3. Особливості конспектування лекції
- •Розділ 3. Опрацювання конспекту лекції. Підготовка до групових занять
- •3.1. Значення конспекту лекції для особистісного та професійного розвитку студента
- •3.2. Правила опрацювання конспекту лекції
- •1. Необхідно прочитати свої записи та відновити у пам’яті зміст лекції.
- •2. Слід підкреслити назви питань, підпитань, виділити висновки, продовжити нумерацію сторінок тощо.
- •3. Необхідно виправити описки, розшифрувати позначення та скорочення, винести за допомогою позначок на поля все, що потребує уточнення, доповнення, дописати незакінчені слова та фрази.
- •4. Необхідно прочитати та проаналізувати матеріал за підручником і рекомендованими джерелами для наступного поглиблення конспекту лекції.
- •5. Слід порівняти свої записи із прочитаним матеріалом, заповнити останні пропущені у конспекті місця, доповнити зміст лекції положеннями та прикладами з прочитаного.
- •6. Необхідно проаналізувати зміст конспекту лекції
- •7. Необхідно провести підсумкове читання (огляд) конспекту, проаналізувати якість конспекту лекції та виконаної роботи.
- •3.3. Семінарське заняття у навчальній діяльності студентів
- •3.4. Цілі роботи студента на семінарському занятті
- •3.5. Послідовність підготовки до семінарського заняття
- •1. Дізнатися тему семінарського заняття.
- •2. Ознайомитися із планом семінарського заняття, його метою, контрольними питаннями та завданнями до самостійної підготовки.
- •3. Визначити та дібрати джерела інформації.
- •4. Вивчити контрольні питання семінарського заняття за конспектом, підручником та іншими джерелами. Розібрати завдання на самостійну підготовку.
- •5. Записати відповіді на контрольні питання у робочий зошит, виконати завдання на самостійну підготовку.
- •6. Узагальнити підготовку до семінарського заняття. Прорепетирувати виступ.
- •3.6. Особливості роботи на семінарському занятті
- •1) Промова повинна мати цілісну структуру: вступ, основну частину, висновки
- •2) Виступ повинен характеризуватися високим теоретичним рівнем
- •3) Виступ має бути аргументованим
- •4) Викладення матеріалу має здійснюватися у довільній формі
- •5) Виступ повинен бути заздалегідь письмово підготовлений
- •3.7. Цілі та завдання студента щодо використання освітньо-розвивального потенціалу практичних занять
- •1. Зрозуміти мету практичного заняття як засобу професійного та особистісного розвитку.
- •2. Надати самооцінку сформованості умінь, навичок, особистісних якостей, необхідних для виконання завдань практичного заняття.
- •3. Визначити власні цілі та завдання.
- •4. Перевірити теорію на практиці.
- •5. Набути досвіду певної діяльності.
- •6. Порівняти рівень сформованості умінь, навичок та якостей після і до заняття.
- •3.8. Підготовка студента до практичних занять
- •1. Ознайомлення з темою, метою та планом практичного заняття.
- •2. Визначення власних цілей та завдань.
- •3. Теоретична підготовка.
- •4. Виконання домашніх вправ.
- •5. Самоперевірка.
- •6. Збирання речей до практичного заняття.
- •3.9. Особливості роботи на практичних заняттях
- •Розділ 4. Підготовка та здійснення виступу на семінарі та наукових заходах
- •4.1. Виступ як форма навчання
- •4.2. Визначення теми та проблеми виступу
- •4.3. Добір та сортування літератури
- •4.4. Тези і аргументи, їх добір
- •4.5. Складові виступу, складання плану
- •4.6. Стиль виступу
- •4.7. Засоби активізації сприйняття аудиторії. Типи реакції аудиторії на промовця
- •4.8. Складання записів промови
- •4.9. Підготовка наочності, пошук можливостей залучення до виступу аудиторії
- •4.10. Репетиція виступу. Особливості поведінки доповідача
- •Розділ 5. Джерела інформації. Робота у бібліотеці
- •5.1. Значення читання для навчання та всебічного розвитку студента
- •5.2. Сутність наукового підходу до опрацювання книги
- •5.3. Початок ведення записів
- •5.4. Робота із власною книгою. Замітки на полях
- •5.5. План прочитаного
- •5.6. Виписки
- •5.7. Тези
- •5.8. Конспект
- •5.9. Навчальна література
- •5.10. Робота у бібліотеці: каталоги, пошук літератури
- •Розділ 6. Написання реферату та курсової роботи
- •6.1. Письмові роботи студентів, їх значення для навчання
- •6.2. Методичні вимоги до написання реферату
- •6.3. Курсова робота, її зміст та особливості оформлення
- •6.4. Підготовка і захист курсової роботи
- •Розділ 7. Підготовка до заліку, екзамену та модульного контролю
- •7.1. Форми перевірки знань, їх види та значення для навчання
- •7.2. Порядок підготовки до екзамену
- •7.3. Особливості підготовки до відповіді на екзамені
- •7.4. Структура відповіді на запитання екзаменаційного білета
- •8.1. Сутність терміну “культура навчальної діяльності”
- •8.2. Самовдосконалення культури навчальної діяльності
- •8.3. Самовиховна діяльність студента вищого навчального закладу
- •8.4. Культура навчальної діяльності як прояв здібностей, обдарованості, таланту та геніальності
- •9.1. Увага, її види та значення для навчання
- •9.2. Особливості саморозвитку уваги у навчальній діяльності
- •9.3. Значення уяви для навчання
- •9.4. Пам’ять, її процеси та види
- •9.5. Розвиток пам’яті, вивчення інформації напам’ять
- •Узагальнення сказаного дозволяє визначити наступні рекомендації до вивчення матеріалу напам’ять:
- •9.6. Розвиток та характеристики мислення
- •9.7. Мислення та мова
- •Предметний покажчик
- •Список літератури: основна література:
- •Додаткова література:
8.2. Самовдосконалення культури навчальної діяльності
Як зазначалося у попередньому матеріалі, культура навчальної діяльності має чотири складові. Жодна з них не є сталою. Умови, можливості та шляхи розвитку першої, другої та четвертої нами взагалі ще не розглядалися. Стосовно третьої складової, тобто набуття студентом умінь щодо виконання окремих елементів навчальної діяльності, то вони передбачають володіння технологіями організації своєї роботи, конспектування, підготовки до лекційних, семінарських та практичних занять, екзаменів, написання письмових робіт, роботи з літературою, використання прийомів самовиховання тощо. Тобто частково цей матеріал вже розглянутий, а деякі його аспекти ще стануть предметом розгляду. Водночас перспективи і можливості удосконалення ще трьох складових культури навчальної діяльності потребують обговорення.
Інтелектуальний розвиток або розвиток розумових здібностей студента (перша складова культури навчальної діяльності) підлягає і природному удосконаленню, адже кожна людина використовує свій розум навіть у побутовій діяльності, а тим більше у навчальній. Тобто у житті кожного студента створені природні умови для інтелектуального розвитку, їх забезпечує навчальний заклад, викладачі, автори підручників тощо. Водночас свідоме удосконалення власних розумових здібностей можливе, але вимагає низки умов:
1) систематичність – постійне чи регулярне виконання вправ, спрямованих на інтелектуальний розвиток. Перерви у будь-якій діяльності призводять до втрати досконалості, не є виключенням і інтелектуальна сфера, де зниження розумових здібностей у побутових ситуаціях називають “отупінням”. Вправами у даному випадку можуть бути домашні завдання, підготовка наукових статей, рефератів тощо. Сприяють розвитку розумових здібностей і спеціальні вправи – розв’язання головоломок, гра у шахи тощо, проте навчальні вправи виглядають доцільнішими, адже саме у них задіяні ті розумові процеси, що відповідають безпосередній діяльності студента;
2) інтенсивність – виконання зазначених вправ має відбуватися активно аж до втоми. У протилежному випадку мозок людини не відчуває навантажень, отже, і не підлягають удосконаленню його властивості. Не слід плутати втому інтелектуальну з фізичною чи емоційною, хоча вони можуть наставати одночасно. У разі відчуття втоми слід не відмовлятися від роботи, а тимчасово її змінити. Зміна однієї інтелектуальної роботи іншою не призводить до зниження працездатності, адже можуть бути задіяними різні розумові механізми, а чергування інтелектуальної та фізичної роботи взагалі забезпечуватиме якісний відпочинок. Більше того, будь-яка фізична діяльність, навіть прання чи прасування одягу, вимагає інтенсивнішого кровообігу, ніж сидяча робота, тож до клітин організму швидше надходить кисень та працездатність мозку швидко відновлюються;
3) виконання вправ максимальної складності – обов’язкова умова розвитку інтелектуальних здібностей. Легкі завдання та такі, що виконуються виключно за алгоритмом і не потребують розумових зусиль, не створюють підстав для розвитку сфери інтелекту. Завжди потрібно виконувати максимально складну роботу, яка примусить оволодівати операціями мислення, дозволить йому набути нових властивостей, активізує механізми розумової діяльності.
Складна інтелектуальна робота забезпечує активне функціонування більшості клітин головного мозку, а активна розумова діяльність протягом усього життя відтягує старіння. Більшість професорів, академіків похилого віку є дуже рухливими людьми, активна поведінка та життєдіяльність яких не відповідає паспортним відомостям. Це є наслідком того, що протягом усього життя постійна і складна розумова робота примушувала весь організм працювати на посилену роботу мозку, відповідно, більш інтенсивними були процеси обміну, відновлення, що сприяло кращому оновленню клітин, набуттю імунітету, а відтак, і поліпшенню здоров’я взагалі;
4) постійне пізнання нового – умова розширення кругозору, що забезпечує розумову діяльність предметом вивчення. Нові відомості та ідеї вимагають розумової обробки, що сприяє не тільки удосконаленню раніше набутих властивостей мислення, а й оволодінню новими способами розумової діяльності. Досить часто новизна є фактором складності, значення якого для інтелектуального розвитку людини вже розглянуто.
Удосконалення здатності виконувати роботу творчого та пошукового характеру (друга складова культури навчальної діяльності студента) відбувається тільки за умови інтенсивної навчальної діяльності. При чому, немає необхідності нічого вигадувати, необхідно лише у повному обсязі виконувати вимоги навчальних програм. А вже той, хто опанував мінімум знань, умінь та навичок, має особисту природну потребу щодо їх реалізації, тому й стає учасником наукових гуртків, працює над статтями, заздалегідь розпочинає розробку дипломного проекту тощо. Спроможність навчання забезпечувати творчий розвиток студента та його зростання як дослідника обумовлена різнобічністю завдань, що висуваються програмами дисциплін, особливостями самої навчальної діяльності (пізнавальний характер) та науковим змістом навчальних предметів. Безпосередньо елементи дослідницької діяльності містяться у таких навчальних завданнях, як підготовка виступу, реферату, курсової роботи, опрацювання літературного джерела, виконання лабораторної роботи тощо.
Залежно від зусиль студента у навчанні він може досягти таких рівнів творчих здібностей:
1. Інтуїтивний. Це початковий або фактично нульовий рівень, проте якщо потяг до навчання відсутній, то він таким і залишиться. Цей рівень характеризується невмінням усвідомлювати наукові проблеми, нездатністю пояснювати логіку власних дій щодо їх розв’язання та ін. На семінарському занятті це проявляється у відповідях, що не відповідають сутності питання, оскільки такий студент просто не в змозі саме питання зрозуміти, хоча і не усвідомлює цього. А не вистачає студенту саме творчого сприйняття думки, здатності до розумової обробки сутності понять, зв’язків між ними, протиріч тощо. Такий рівень розвитку творчих здібностей може бути виправданий лише у перший день навчання на першому курсі, і то у тих студентів, що не мали практики навчальної діяльності у школі та випадково потрапили до вищого навчального закладу. Для них кожний день затримки у розвитку творчих здібностей унеможливлює набуття вищої освіти взагалі.
2. Репродуктивний. Цей рівень також характеризує низьку розвиненість творчих здібностей студента, адже він здатен виконати будь-яку роботу лише під контролем або за допомогою іншої особи. Фактично творчість у подібній діяльності відсутня, але хоча б з’являється розуміння термінів та певних понять, що є передумовою переходу на наступний рівень.
3. Репродуктивно-творчий. Студенти, що характеризуються цим рівнем розвитку творчих здібностей, здатні самостійно розв’язувати завдання, але тільки найпростіші, тобто ті, що мають однозначне або алгоритмізоване розв’язання. Такі студенти вже розпізнають не тільки поняття, а й деякі способи та методи застосування цих понять. Це можуть бути закони, формули, правила, вимоги та ін. Цей рівень відповідає майбутньому вузькоспеціалізованому виконавцеві, можливо, і високого фахового рівня, але без перспективи кар’єрного зростання.
4. Творчо-репродуктивний. Цей достатньо високий рівень властивий тим студентам, що спроможні повністю оволодіти навчальним матеріалом і здатні його застосовувати у різних ситуаціях. Єдине, на що вони не здатні, так це виробити власну оригінальну технологію, їх дії мало супроводжуються новизною думки та не відрізняються оригінальністю. Реферати таких студентів характеризуються якісною підготовкою, вичерпністю інформації, але відсутністю певного творчого доопрацювання – не розкрита перспектива розвитку явища чи процесу, не обговорені можливі наслідки впровадження ідей чи технологій тощо. Студенти, що відповідають творчо-репродуктивному рівню, здатні впоратися із будь-якою курсовою роботою, але матимуть труднощі, щоб самостійно сформулювати оригінальну, нову та актуальну тему для курсового дослідження, побачити “білі плями” у масиві наукової інформації.
5. Творчий. Цей рівень розвитку творчих здібностей характеризує людину, здатну до вирішення будь-яких завдань, навіть тих, що потребують вигадки, власних досліджень, пропозицій, нестандартних та нетипових підходів. Такі студенти здатні до тривалої роботи, здійснюють глибокі дослідження та досконало володіють професійними знаннями, уміннями та навичками. Їм нецікаво займатися простими завданнями, вони потребують самореалізації, через що висвітлюють на семінарах власну точку зору, аргументують її, сміливо вступають у дискусію, проявляють принциповість. Такі студенти можуть стати хорошими керівниками, адже здатні системно ставитися до аналізу діяльності, встановлювати зв’язок між різними процесами, передбачати перспективу тощо.
У будь-якої людини розвиток творчих здібностей відбувається саме у згаданій рівневій послідовності. Тобто здатність до творчості кожного професора колись відповідала інтуїтивному рівню і розвивалась, поки не досягла п’ятої сходинки. З огляду на це згадані рівні можна розглядати як етапи розвитку творчих здібностей, кожний з яких відповідає певному обсягу прочитаних книг, написаних конспектів, підготовлених доповідей, розв’язаних задач тощо.
Остання складова культури навчальної діяльності студента, як вже відомо, уособлює наявність особистісних якостей і психічних властивостей, що обумовлюють відповідність внутрішніх характеристик студента характеру та умовам навчальної діяльності. Будь-які якості чи психічні властивості людини можуть удосконалитися. Знову ж таки, прийнятним середовищем для розвитку зазначених характеристик є навчальна діяльність і свідома робота над собою. Підходи до організації самовиховної роботи, її прийоми, а також сутність і особливості функціонування психічних процесів, що забезпечують успішність навчальної діяльності, будуть розглянуті далі.
Щодо самовдосконалення культури навчальної діяльності слід зазначити, що очевидна необхідність цього процесу дуже часто не усвідомлюється людьми, яким вона і необхідна. Причини цієї неприродної поведінки можуть полягати як у зовнішніх, так і внутрішніх факторах. Зовнішні чинники можуть стосуватися оточення студента, яке має відмінні від навчання та професійного зростання пріоритети. Дещо деструктивний вплив можуть мати і, наприклад, складні побутові умови, але студентство протягом усього свого існування перебувало у бідності. Навіть англомовне слово “бакалавр” означало “холостяк”, тому що ті, хто навчався, не мали змоги утримувати сім’ї через бідність, зайнятість та невлаштованість. Подолати зазначені труднощі завжди допомагало внутрішнє налаштування на навчальну діяльність, певний спосіб життя студента, що є внутрішнім і головним фактором здійснення або відсутності самовдосконалення культури навчальної діяльності.
Умовами позитивної реалізації даного фактора є усвідомлення відповідної потреби, розуміння технологічних особливостей самовдосконалення і вольовий аспект.
Перша умова є простою тільки на перший погляд. Людина може відчувати труднощі через свою недосконалість (відверто погано вчитися), але не мати сміливості чи сил у цьому собі зізнатися. Причиною визнається хто завгодно (наприклад, викладачі чи батьки) і що завгодно (обставини, нецікавість навчальних дисциплін), тільки не вона сама. Тому, по-перше, необхідно позбутися упередженості відносно своєї “геніальності”, а по-друге, детально визначити, які складові культури навчальної діяльності потребують удосконалення. Чесне та об’єктивне визначення власного рівня сформованості культури та її змістовних складових забезпечують успішність подальшому процесу самовдосконалення.
Друга умова стосується наявності знань, умінь та навичок реалізації цього задуму. Вище було розглянуто шляхи удосконалення всіх складових культури навчальної діяльності, які й мають забезпечити розуміння відповідних технологій, проте на даний момент вони є лише інформацією, яка шляхом переосмислення і повинна перетворитися на знання. Спроби застосування цих знань перетворять їх на уміння і так далі. Шлях оволодіння цими технологічними особливостями не є ані складним, ані простим – він є природнім. Його свідомо чи інтуїтивно пройшли всі люди, хто добре вчився та досяг у житті певного визнання.
Третя умова стосується вольових якостей студента. Навіть усвідомлюючи потребу удосконалення культури навчальної діяльності та розуміючи шляхи його здійснення, можна ніколи цього не зробити. Справа у тому, що у будь-якої людини існують різні потреби, у тому числі й ті, що жодним чином не стосуються навчання. Наприклад, потреби проводити час з друзями, відвідувати розважальні заклади, займатися своїм далеким від навчання хобі тощо. Значущість цих потреб може домінувати над потребою самовдосконалення, і тоді лише вольове зусилля може примусити людину сісти за письмовий стіл та узяти підручники. Як відомо, переважна більшість людей обіцяла собі розпочати процес удосконалення чи то з першого числа, чи то з понеділка. При цьому не зазначалися ані місяць, ані тиждень, тому спроба розпочати щось конструктивне відкладалася на невизначений термін. Тому необхідно конкретизувати початок роботи та не відкладати її на тривалий термін. Краще розпочати завтра або сьогодні. Фактором підбадьорювання у подоланні майбутніх труднощів може стати перша перемога, яка принесе не тільки фактичний результат, а й забезпечить зміцнення волі. З певного моменту примус переростає у природну звичку, проте розвинена воля дозволить здійснити вже більш складні та відповідальні вчинки, мова про які раніше й не йшла.
Таким чином, удосконалення культури навчальної діяльності як процес має свою структуру, напрями та зміст, а як дія безпосереднього студента має певні умови та стає залежною головним чином від його намагань та цілеспрямованості. Найбільшою помилкою може стати втрата часу, коли неможливо буде надолужити згаяне та розрив у здібностях до навчання студентів однієї групи стане очевидним. Далі “піднятися” майже не можливо, оскільки додаються ще й психологічні фактори, зокрема відчуття неспроможності чи байдужість. Отже, розпочинати роботу над собою доцільно з першого дня навчання, незважаючи на самооцінку стану культури навчальної діяльності.
