9.2. Особливості саморозвитку уваги у навчальній діяльності

Розвиток будь-якої складової особистості людини можливий лише через тренування, що полягає у систематичному виконанні певних вправ. Це стосується й психічних процесів. Крім того, для розвитку будь-якої риси особистості мають бути створені відповідні умови, що обумовлюють концентрацію сприятливих чинників та зменшення впливу негативних. Зазначені чинники можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. З огляду на це найсприятливішими умовами для розвитку уваги студента у ході навчальної діяльності є:

Внутрішні фактори:

1) наявність почуття відповідальності за результати навчання перед собою, родиною, викладачами тощо. Це – моральний чинник, адже усвідомлення того, що певні люди заради тебе витратили значні емоційні, інтелектуальні, фізичні та інші зусилля, примушує виправдовувати сподівання, демонструвати вдячність, яка має виражатися не в словах, а в справах, головною з яких для студента є навчання. Не менш відповідальним треба бути й перед собою, адже не можна махнути рукою на ті власні багаторічні зусилля, що були витрачені на попереднє навчання, треба поважати свій труд та рухатися далі. Почуття відповідальності примушує знаходити та використовувати всі можливі засоби покращання успішності, серед яких є і високий рівень розвитку уваги;

2) володіння знанням щодо природи уваги та засобів її розвитку, про які мова йшла раніше та йтиме у подальшому розгляді даного питання;

3) наявність зацікавленості предметом застосування уваги. Природно, що є речі нецікаві або сторонні для кола зацікавленості будь-якої людини, тому й сконцентрувати увагу на них є складною справою. Проте у разі необхідності зацікавити себе можна очікуваним результатом – чим скоріше вдасться виконати певну небажану роботу, тим скоріше можна розраховувати на відпочинок чи зайняття більш привабливими справами. Нарешті, кожний навчальний предмет є нецікавим доти, доки є не зрозумілим, а з його опануванням з’являється не тільки зацікавленість, а й захопленість цією науковою галуззю;

4) вольові якості. Будь-які зусилля, у тому числі й навмисне зосередження уваги, вимагають значного або ледь помітного вольового напруження. Тому в окремих випадках, як для концентрування, так і тривалого утримування уваги, потрібні добре розвинені вольові якості. Це стосується і роботи на лекції, і підготовки рефератів, і вивчення матеріалу напам’ять тощо. Вольові зусилля стають особливо актуальними при роботі за умови наявності чинників, які відволікають увагу. Це стосується, наприклад, шумних приміщень, де всі заважають один одному сконцентрувати увагу, або схильності до переключення думки на більш приємні справи тощо. Не менших вольових зусиль вимагає й очікування помітних результатів самовиховної роботи з розвитку уваги. Розвиток уваги відбувається повільно та не надто помітний через день чи через тиждень, тому дочекатися суттєвих змін та не кинути кропітку систематичну роботу може лише вольова людина.

Зовнішні фактори:

1) наявність доброзичливо налаштованого оточення. Найбільш сприятливою атмосферою для плідної роботи є атмосфера поваги. Якщо люди шанобливо ставляться одна до одної, то не заважають, а допомагають одне одному. Відомий закон комунікації (стався до людини так, як хочеш, щоб вона ставилася до тебе) є однією з провідних умов забезпечення успішного розвитку уваги під час навчання. Треба бути уважним та вчасно вимкнути музику, коли товариш працює з книгами, не відволікати його несуттєвими питаннями тощо. Така поведінка викличе вдячність та зворотну повагу. У результаті стосунки між студентами характеризуватимуться сприятливістю навчанню та особистісному розвитку, у тому числі й щодо удосконалення психічних процесів;

2) відсутність сторонніх подразників. У даному випадку мова йде про ті подразники, що залежать від самого студента. При розгляді видів уваги вже йшла мова про необхідність вимикання телефону під час роботи та інше. Слід додати й можливий небажаний вплив телевізора, магнітофона, відкритого вікна тощо. Найменше потенційних подразників у читальних залах, де читачі працюють виключно тихо;

3) виконання тільки однієї роботи, що є однією з головних умов зосередженості. Не можна одночасно їсти та конспектувати, розмовляти по телефону та вчити матеріал напам’ять, займатися своєю зовнішністю та готувати реферат тощо. Зниження уваги не тільки не призведе до її розвитку, а й сприятиме деструктивним процесам. За умови виконання кількох робіт збільшується кількість помилок, витрачається більше часу на виконання певної роботи тощо;

4) організація робочого місця, що має максимально знизити можливий негативний вплив незалежних від нас зовнішніх подразників, унеможливити вплив залежних від нас подразників та позбавити ймовірності виконання кількох робіт. Робоче місце має характеризуватися простотою – стілець і стіл, а також потрібні книги та зошити. Не має бути жодних сувенірних іграшок чи статуеток, якими прикрашають столи, а також журналів, дисків, фотографій та ін. Ще однією особливістю робочого місця є чисте повітря, оскільки мозку для того, щоб не втомитися швидко, потрібно багато кисню. Також робоче місце має характеризуватися чистотою та охайністю, адже пил та плями є факторами відволікання. Тому регулярне витирання поверхні стола є не тільки засобом гігієни, а й чинником саморозвитку уваги.

Але будь-які із зазначених умов не мають сенсу, якщо не виконуються певні вправи щодо розвитку уваги. Звичайно, найзручнішою вправою є безпосередня навчальна діяльність, у яку закладено використання уваги, а відтак і її напруження та тренування. У той же час мова може йти і про додаткові вправи, що сприятимуть більш інтенсивному розвиткові цього психічного процесу. Тренування уваги можна здійснювати шляхом зосередженості на зовнішніх об’єктах, що монотонно рухаються. Найзручнішим подібним об’єктом є стрілки годинника. Корисно за допомогою годинника контролювати тривалість своєї уваги під час читання наукової літератури, що є більш доцільним заходом для студента – одночасно і увага розвивається, і відбувається опанування знань. Як у першому, так і другому випадках вимірювання тривалості сконцентрованості обумовить дослідження довільної та післядовільної уваги в сукупності. Та головне, не який вид уваги розвивається, а наскільки зростає працездатність. При невмінні тривалий час зосереджуватися на тій чи іншій справі необхідно працювати з перервами. Робити перерви треба через максимальний проміжок часу. Наприклад, якщо на початку він становив 20-30 хвилин, то через кілька тижнів зросте до 30-40 хвилин. Зменшуватиметься й тривалість перерви. У такий спосіб, поступово збільшуючи час роботи, будь-яка людина досягає спроможності працювати по кілька годин, а окремі люди працюють більше, ніж по десять годин із невеличкими перервами, хоча, як і усі колись, починали з кількох хвилин.

Таким чином, увагу потрібно тренувати за допомогою або інтенсивної та систематичної навчальної діяльності, або додаткових вправ. Незважаючи на всі умови, вони є виконуваними та будь-який студент здатний стати достатньо уважним, щоб забезпечити і високу успішність у навчанні, і набуття відповідних професійних якостей.