2.3. Особливості конспектування лекції

Створення конспекту лекції – це, з одного боку, рутинна розумово-писемна діяльність, регламентована законами логіки, мислення, сприйняття і типовими загальнолюдськими здібностями до такого роду навчальних робіт, а з іншого боку – це мистецтво, адже є індивідуальною діяльністю. Свій “шедевр” кожен створює, як уміє. Як немає двох однакових людей, так і не існує двох однаково створених конспектів. Чому важко користуватися чужим конспектом? Тому що він написаний іншою людиною для себе, з використанням власних позначок та умовних позначень, скорочень, особистої логіки, індивідуальних особливостей сприйняття тощо. Користуватися чужим конспектом під час підготовки до семінару чи екзамену нагадує спробу натягти чуже взуття. Навіть якщо загалом підходить розмір, все одно взуття вже набуло форми ноги господаря, і інша людина лише наб’є собі нові мозолі, а користуватися тривалий час не зможе. Конспект має цінність, якщо він особистий, а не запозичений, переписаний чи копійований. Загалом конспектування є складним і своєрідним видом навчальної діяльності. У ньому поєднуються процеси сприйняття усної промови, опрацювання почутого, запису інформації, комунікації викладача з аудиторією тощо.

Чи так уже обов’язково робити записи у зошит, і чи не простіше просто послухати викладача та не відволікатися на писанину? Сидіти на лекції, звичайно, буде простіше, а от створити “власний” підручник, про який йшла мова раніше, уже не вдасться. Не залишиться після лекції і системних знань, адже у свідомості студента не відбудеться у повному обсязі процес засвоєння нової інформації. Як відомо, інформація стає знанням людини, тобто її надбанням і власністю, тільки після того, як мозок із нею попрацює. Інакше виникне ситуація, як із сонячним променем, що відбився від поверхні та нею не поглинувся, хіба що частково. Ведення конспекту і є тією розумовою діяльністю, що перетворює інформацію на знання, отже, інформація поглинається нашим розумом. Природно це знання стає лише початковим, але студентом як мінімум фіксується вся первинна інформація, з якою потім можна попрацювати і перетворити на повне та системне знання. Проте якщо ця інформація не записана, то і перетворюватися на знання буде нічому. Таким чином, навчальний лекційний матеріал слід конспектувати всім, у тому числі студентам, що вважають свою пам’ять відмінною. Не слід ігнорувати і легко зрозумілі або вже відомі думки, інакше у логічному ланцюжку інформації, висвітленої лектором, буде безліч нез’ясованих потім “білих плям” і жодної логіки у побудові думок. Конспект лекції забезпечує зберігання інформації і є базисом, за яким потім можна буде доопрацювати лекцію, наповнити її новими думками і відомостями з підручників, статей, а у майбутньому – готуватися до екзаменів, модульних контролів, семінарів та використовувати у практичній роботі. Крім того, запис лекції дозволить покращити сприйняття, мислення, обробку та запам’ятовування лекційного матеріалу, тобто є тренінгом, спрямованим на розвиток особистості студента та його підготовку до більш складних видів інтелектуальної праці, як під час навчання, так і в ході професійної діяльності.

З огляду на те, що конспектування є мистецькою діяльністю, кожний студент виробляє власний стиль конспектування. Разом з тим, існують універсальні вимоги до цього виду діяльності. При конспектуванні обов’язково слід вдумуватися в слова лектора, намагаючись зрозуміти їх зміст, з’ясовувати головне і чітко фіксувати усвідомлені думки в зошиті. Як правило, це робити не складно, оскільки лектори роблять спеціальні паузи. Перша функція таких пауз – указати, що думка завершена і далі піде інша думка, друга функція – створити комфортні умови для конспектування. При цьому, пауза не обов’язково являє собою мовчання. Після пояснення теорії лектор, змінюючи інтонацію, наводить приклади її впровадження у практику, статистичні відомості тощо. Це і є момент запису. Іноді викладач сам указує, що потрібно записати, іноді – диктує (наприклад, визначення), тоді конспектування стає простим видом діяльності. Деякі лектори використовують схеми та моделі процесів і явищ, це також спрощує конспектування та зводить його до усвідомленого змальовування. Якщо перемальовування відбувається автоматично, то наступна думка, що спиратиметься на схему чи малюнок, не буде для студента зрозумілою, і він навряд її зафіксує. Найвищим проявом мистецтва конспектування є власноручне створення схем, таблиць чи моделей на підставі почутої від викладача інформації. Це і буде показником того, що студент, сприйнявши, обробивши та по-своєму відтворивши інформацію (відбувся розумовий процес), перетворив її на знання.

Наприклад, фразу лектора “Закон моделювання аудиторії потребує від оратора вивчення соціально-демографічних, суспільно-психологічних та індивідуально-особистісних ознак аудиторії з метою наступного забезпечення контакту з аудиторією в процесі виступу” можна стисло відобразити у конспекті в такий спосіб:

ОЗНАКИ АУДИТОРІЇ:

1. Соціально-демографічні.

2. Суспільно-психологічні.

3. Індивідуально-особистісні.

Або так:

О ЗНАКИ АУДИТОРІЇ

1. Соціально-демографічні

2. Суспільно-психологічні

3. Індивідуально-особистісні

У другому випадку форма запису є схемою, яка передбачає перспективу продовження: під кожною групою ознак передбачається їх пояснення.

Таким чином, студент зафіксував уже власну думку, а не інформацію викладача. Записування ж фрази у тому вигляді, у якому її вимовив викладач, тільки підкреслить, що студент думкою не оволодів.

Якщо не вдається зрозуміти хід думки лектора, то не потрібно намагатися записувати слова суто механічно, оскільки думка може бути записана неточно. А щоб знайти логічну помилку, треба володіти темою на дуже високому рівні, якого студент може і не досягти взагалі. Можна залишати у конспекті пропуски та потім, під час його опрацювання, розібратися у нез’ясованих аспектах лекційного матеріалу. Така робота на лекції дозволить більше приділити уваги суті викладеного лектором питання.

Конспект потрібно вести акуратно, так, щоб його потім не переписувати і, головне, – щоб конспект лекції був зрозумілим та служив помічником в набутті глибоких та стійких знань і врешті-решт став рукописом особистого підручника. Конспект є відображенням внутрішнього світу людини: чітка форма ведення записів демонструє високий рівень самоорганізації людини, порядок в її думках.

Дуже корисно виробити у собі звичку користуватися умовними позначеннями та скороченнями слів, що найбільш часто зустрічаються. Такі позначки повинні бути незмінними та стандартизованими, інакше у них складно буде розібратися. При цьому доцільно користуватися тими позначеннями та скороченнями, які рекомендовані лектором.

Найбільш загальновживаними можна вважати такі скорочення та позначки:

1) скорочення слів (необхідно зберегти корінь слова, інакше слово неможливо буде впізнати; бажано не забути закінчити скорочення крапкою, тоді не порушиться грамотність запису): юр. – юридичний, госп. – господарський. Скорочення повинно бути достатнім для однозначного відтворення цілого слова. Не повинно бути випадків, коли одне скорочення можна трактувати по-різному, наприклад, “прим.” – це може бути і примірник, і приміщення, і примітка.

Для відмінюваних слів важливі початок і кінцева частина слова, середня частина іменників може бути викинутою (конст-ція, крим-ка, ін-т). Але і тут потрібно бути уважним, адже, наприклад, скорочення ін-т можна потім зрозуміти і як інститут, і як Інтернет, і як інгредієнт тощо. Тому краще використовувати якомога більш зрозумілі форми скорочення: інс-т, І-нет, інг-т.

У прикметниках може викидатися кінцева частина, якщо збережено закінчення іменника (крим. м-ція, укр. мова, нац. свідомість);

2) абревіатури: КУ – конституція України, ВР – Верховна Рада, МОН – Міністерство освіти і науки України, ДЮІ – Донецький юридичний інститут, СМ – спілка молоді тощо;

3) традиційні для скорочення позначки: “=>” – причинно-наслідковий знак, “def” – визначення тощо.

Якщо фантазія автора дозволяє використати якісь особливі позначки, наприклад, скрипковий ключ, яблуко чи сердечко, нехай вони будуть використані, головне, щоб це сприяло зрозумілості та ефективності конспекту.

У конспект потрібно переносити графіки, малюнки, схеми, які використовує лектор, це також є скороченням тексту, а отже, ефективною формою запису.

Як вже зазначалося, на оформлення конспекту необхідно звертати серйозну увагу. Найбільш важливі думки, визначення, формули слід виділяти, підкреслювати кольоровими олівцями (фломастерами), текст розділяти на абзаци. Таким чином оформлені думки – також засіб скорочення загального обсягу тексту.

Отже, робота студента на лекції є відповідальною та складною за змістом діяльністю, яка передбачає наявність відповідних знань, умінь та навичок. Як і будь-яка серйозна робота, вона передбачає попередню підготовку (повторення матеріалу попередньої лекції, підготовка канцелярії та внутрішнє налаштування). Існують і певні правила поведінки під час заняття, вимоги до організації розумової та писемної праці. Значної ефективності роботі над складанням конспекту додають уміння стисло та усвідомлено записувати думки, використовувати позначки, скорочення, абревіатури, виділення тощо. Усе це обумовлює успішну роботу під час лекції.

Звичайно, нами досліджений тільки перший етап роботи над конспектом, який після закінчення лекції має багато недоліків, так само, як їх має свіжо випиляна дошка у майстра теслі – її треба ще шліфувати і шліфувати. А як саме це робиться, як зробити свій конспект гідним рукопису підручника та безцінним у навчальній і майбутній професійній діяльності студента, розглянемо нижче.

Контрольні питання

1. Переваги аудиторних лекцій над іншими засобами набуття знань.

2. Особливості підготовки до лекційного заняття.

3. Передумови успішного сприйняття лекції.

4. Правила конспектування лекції.

Завдання для самостійного виконання

1. Привести зошити для лекційних конспектів до стану, придатного для конспектування.

2. Підготуватися до наступної лекції з урахуванням зазначених вимог.

3. Застосувати при конспектуванні найближчих лекцій прийоми та засоби, зазначені у матеріалі цього розділу.