27. Правові підстави і порядок зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі.

Принцип індивідуалізації покарання та виховного впливу потребує зміни умов тримання засуджених в залежності від їхньої поведінки. Це також є основною вимогою режиму. Сутністю цього інституту є зміна правового статусу засуджених до позбавлення волі, зокрема, обсягу їх прав, як у бік послаблення, так і посилення правообмежень. Наприклад, при зміні умов тримання в межах однієї колоній розуміється одночасне збільшення або скорочення всіх передбачених законом пільг, які виникають у зв’язку з переведенням засудженого до іншої дільниці (соціальної реабілітації або посиленого контролю).

Кримінально-виконавчий кодекс України також містить:

а) вимогу, відповідно до якої засуджені в колоніях носять одяг встановленого зразка (для засуджених до довічного позбавлення – одяг спеціального зразка);

б) вимогу щодо проведення обшуків і оглядів засуджених, їхніх речей і одягу, а також приміщень та території колоній;

в) вимогу щодо проведення огляду громадян, їхніх речей, транспортних засобів, які знаходяться на території колонії, а також вилучення заборонених речей та документів;

г) вимогу щодо заборони зберігання засудженими грошей, цінних паперів і речей, а також предметів, які заборонено використовувати засудженими.

У частині 2 ст. 102 КВК України передбачається, що режим має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищення відповідальності засуджених за свою поведінку й усвідомлення людської гідності. Існують основні фізичні вимоги, які повинні бути задоволені з метою забезпечення поваги до людської гідності засудженого, піклування про них. Життя засуджених в умовах позбавлення волі повинно починатися й продовжуватись у рамках справедливого й належного ставлення, покликаного довести, що засуджений залишається громадянином, наділеним правами та обов'язками. У поняття належного відношення до засудженого входить надання адекватного житла, дотримання умов санітарії та гігієни, надання постільної білизни, одягу, харчування, забезпечення водою та місцем для фізичних вправ. Подібний підхід базується на ст.. 25 Загальної декларації прав людини, за якою кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний підхід і необхідне соціальне забезпечення, що необхідні для підтримки її здоров'я й добробуту. Ця норма знайшла своє відображення й у національному законодавстві. Стаття 48 Конституції України визначає, що кожен громадянин України (засуджені не є винятком) має право на достатній життєвий рівень, а саме: достатнє харчування, одяг, житло. Крім того, і в ст.. 49 Конституції проголошено, що кожен має право на охорону здоров'я і медичну допомогу.

28. Застосування заходів заохочення до осіб, позбавлених волі.

За сумлінну поведінку і ставлення до праці, навчання, активну участь у роботі самодіяльних організацій до засуджених можуть застосовуватися такі заходи заохочення:

– подяка;

– нагородження похвальною грамотою;

– грошова премія;

– нагородження подарунком;

– надання додаткового короткострокового або тривалого побачення;

– дострокове зняття раніше накладеного стягнення;

– дозвіл додатково витрачати гроші для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби в сумі до п'ятнадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;

– збільшення тривалості прогулянки до двох годин засудженим, які тримаються в дільницях посиленого контролю установи і приміщеннях камерного типу виправних установ максимального рівня безпеки.

Зазначені заходи покликані, насамперед, спонукати засудженого до усвідомлення своєї провини у вчиненому злочині (каяття) та добросовісного повного відшкодування завданих ним збитків або усунення заподіяної шкоди. З іншого боку, метою заохочення є здійснення виховного впливу на засуджених для створення умов їх виправлення і ре соціалізації.

Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці та навчання довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни не відбутої частини покарання на більш м'яке або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

До засудженого застосовується лише один захід заохочення. Грошова премія приєднується до заробітку і зараховується на особовий рахунок засудженого, подарунок передається на зберігання до звільнення засудженого або, за його проханням, надсилається родичам.

У порядку заохочення засудженим протягом року може бути дозволено одержувати додатково одну посилку чи передачу і надано додатково одне короткострокове чи тривале побачення та одна телефонна розмова.

До засуджених, які тримаються в дільницях посиленого контролю колоній і приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, заохочення у виді збільшення тривалості прогулянки застосовується на строк до одного місяця. Із засудженого може бути достроково знято, як правило, лише одне раніше накладене стягнення. Застосування заохочень у виді подяки і дострокового зняття раніше накладеного стягнення відбувається в усній або письмові формі, інших заохочень – тільки у письмовій.