35. Підстави і порядок звільнення у зв’язку з амністією.

Амністія – повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, КК України та Закону України "Про застосування амністії в Україні". Закони про амністію, за винятком законів про умовну амністію, Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року.

Відповідно до ст. 154 КВК України амністія застосовується законом до громадян, засуджених судами України, незалежно від місця відбування ними покарання.

Види амністування:

- повне звільнення зазначених в законі осіб від відбування призначеного судом покарання (повна амністія);

- часткове звільнення зазначених у законі осіб від відбування призначеного судом покарання (часткова амністія).

Закон про амністію не може передбачати заміну одного покарання іншим чи зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання.

Рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.

Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням від відбування покарання.

Законом про амністію визначаються категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання законом про амністію чинності. У виняткових випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію (умовна амністія).

Особи, на яких поширюється амністія, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності законом про амністію. Особам, засудженим до покарання (основного та додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв’язку з амністією, не повертається.

Особи, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніш як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію.

Особи, щодо яких відповідно до закону про амністію застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і про дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію.

Адміністрація установи виконання покарань після опублікування закону про амністію складає список осіб, які підпадають під дію закону. Цей список затверджується начальником установи. Розробляється графік подачі відповідних документів на розгляд комісії установи і встановлюється черговість розгляду з тим, щоб забезпечити заміну засудженим на виробництві.

Для розгляду питання щодо звільнення осіб у силу акта амністії до суду надсилається подання начальника установи виконання покарань, погоджене з відповідною спостережною комісією або службою у справах дітей, а також довідка про заохочення і стягнення, особова справа засудженого та інші документи, необхідні для вирішення питання про застосування амністії. Рішення про застосування амністії приймається щодо кожної особи індивідуально, після співбесіди з нею і на підставі ретельної перевірки матеріалів особової справи, відомостей про поведінку засудженого та його ставлення до праці за час відбування покарання. У разі відсутності необхідних відомостей на засудженого розгляд питання про застосування амністії відкладається до їх одержання. Присутність прокурора в судовому засіданні під час розгляду справи про застосування амністії обов'язкова. Після отримання рішення суду про застосування амністії засуджений звільняється з установи виконання покарань у загальному порядку.

36. Правові підстави і порядок звільнення засуджених до позбавлення волі у зв’язку з помилуванням.

Указом Президента України від 16 вересня 2010 р. № 902/2010 затверджено «Положення про здійснення помилування», в якому сказано, що відповідно до п. 27 ст. 106 Конституції України, помилування засуджених здійснює Президент України.

Відповідно до цього Положення помилування засуджених здійснюється у виді:

1) заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк не менше двадцяти п'яти років;

2) повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового покарання;

3) заміни покарання або його не відбутої частини більш м'яким покаранням.

Державою визначено коло осіб, які мають право клопотати про помилування:

1) особа, яка засуджена судом України, яка відбуває покарання в Україні;

2) особа, яка засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;

3) особа, яка засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;

Підставами для подання клопотання про помилування може бути:

а) набрання вироком законної сили;

б) у випадку розгляду справи в касаційному порядку після прийняття рішення Верховним Судом України.

У випадку засудження особи до довічного позбавлення волі, клопотання про його помилування може бути подано після відбуття нею не менше двадцяти років призначеного покарання.

Визначається перелік особливих обставин при яких допускається застосування помилування лише у виняткових випадках:

- якщо особа, яку раніше було неодноразово (два і більше разів) засуджено за вчинення умисних злочинів або до якої раніше застосовувались помилування, амністія, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміна не відбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо вона до погашення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин.

Клопотання про помилування засуджених, які не стали на шлях виправлення або не відбули половини призначеного їм строку покарання, а також клопотання осіб, засуджених за тяжкі чи особливо тяжкі злочини, можуть бути задоволені лише за наявності обставин, що потребують особливого гуманного ставлення.

Клопотання про помилування, що подає засуджена особа через установу виконання покарань або інший орган, який виконує покарання, разом із копіями вироку, ухвали і постанови суду, характеристикою про поведінку і ставлення до праці із викладенням думки керівника цієї установи або органу виконання покарання по суті клопотання і, як правило, спостережної комісії, служби у справах дітей, а також іншими документами і даними, що мають значення для розгляду питання про застосування помилування, надсилається до Адміністрації Президента України.

Підготовку матеріалів до розгляду клопотання про помилування та повідомлення заявника про результати такого розгляду здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України. Компетенція даного органу полягає в тому, що дане Управління має право в установленому порядку запитувати та одержувати від державних органів, органів місцевого самоврядування. Установ виконання покарань. Необхідні для розгляду клопотання про помилування документи, матеріали та інформацію.

Визначаються основні критерії, що дають підстави для вирішення питань щодо застосування помилування, зокрема, під час розгляду клопотання про помилування враховуються:

1) особа засудженого, його поведінка і ставлення до праці до засудження та в установах і органах виконання покарань, 2) ступінь тяжкості вчиненого злочину, 3) щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину 4) стан відшкодування заподіяних злочином збитків та інші обставини; 5) думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який виконує покарання, 6) думка спостережної комісії, служби у справах дітей, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських організацій, трудових колективів тощо про доцільність помилування.

Щодо процедури розгляду матеріалів помилування, то вона має наступну послідовність:

1) клопотання про помилування і підготовлені Управлінням матеріали попередньо розглядаються Комісією у питаннях помилування, яка утворюється при Президентові України (комісія утворюється Президентом України у складі голови, двох заступників голови і членів Комісії. Одним із заступників голови Комісії є за посадою керівник Служби. Обов’язки секретаря комісії виконує один із членів Комісії);

2) організаційною формою Комісії є засідання, які скликаються і проводяться Головою Комісії, а за його відсутності – одним із заступників голови Комісії.

Засідання Комісії є правомочним за наявності більш як половини її складу. У засіданнях Комісії можуть брати участь народні депутати України.

3) клопотання про помилування, що не підлягають задоволенню за обставин, передбачених Положенням Управління доповідає Комісії.

4) пропозиції Комісії за результатами попереднього розгляду клопотань про помилування оформляються протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени Комісії;

5) за результатами попереднього розгляду клопотання про помилування і матеріалів, підготовлених Управлінням, Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування;

6) про клопотання, підстав для задоволення яких не знайдено, Управління доповідає Президентові України;

7) рішення Президента України про помилування засудженого оформляється указом Президента України;

8) у разі відхилення Комісією клопотання про помилування повторне клопотання щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути винесено на розгляд комісії не раніш як через п’ять років, а щодо інших засуджених – не раніш як через рік із часу відхилення попереднього клопотання. Повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз’ясненням.

Порядок виконання Указів Президента України передбачає наступне:

а) Укази Президента України про помилування засуджених для виконання надсилаються:

- по-перше, щодо осіб, які відбувають покарання в установах чи органах виконання покарань, - Державному департаменту України з питань виконання покарань; (зараз ДПтС України)

- по-друге, щодо осіб, які звільняються від додаткових покарань, - відповідним судам;

- по-третє, щодо осіб, засуджених до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або до службових обмежень для військовослужбовців чи до позбавлення військових звань , - Міністерству оборони України;

- по четверте, щодо інших осіб, - відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;

- по-п'яте , крім того, укази Президента України про помилування засуджених надсилаються Міністерству внутрішніх справ України до відома та іншим державним органам для забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбули покарання.

б) Органи, на які покладено виконання указів президента України про помилування засуджених, про їх виконання повідомляють Адміністрацію Президента України.

в) Контроль за виконанням указів Президента України про помилування здійснює Комісія.