- •1. Поняття кримінально-виконавчої політики, її основні принципи та місце у боротьбі зі злочинністю.
- •2. Кримінально-виконавче право України: предмет, метод і система норм.
- •3. Поняття, структура, завдання і форми кримінально-виконавчого законодавства України.
- •5. Поняття, зміст і види норм кримінально-виконавчого права.
- •6. Структура норм кримінально-виконавчого права.
- •8. Види органів та установ виконання покарань
- •9. Поняття виправлення та ресоціалізаці
- •10. Установи і органи держави, які виконують кримінальні покарання, їх основні завдання.
- •12. Взаємодія установ і органів, які виконують покарання, з судами й іншими державними органами, які ведуть боротьбу зі злочинністю.
- •11. Структурні дільниці кримінально-виконавчих установ.
- •14. Прокурорський нагляд та контроль за діяльністю установ і органів, які виконують покарання.
- •15. Основні міжнародні акти щодо рішень пенітенціарних проблем і прав засуджених.
- •18. Поняття правового статусу осіб, засуджених до кримінальних покарань.
- •19. Основні права засуджених.
- •23. Облік засуджених в установах виконання покарань.
- •24. Основні засоби виправлення засуджених, їх характеристика.
- •25. Правові основи регулювання режиму в місцях позбавлення волі та засоби його забезпечення.
- •26. Основні функції режиму в місцях позбавлення волі.
- •27. Правові підстави і порядок зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі.
- •28. Застосування заходів заохочення до осіб, позбавлених волі.
- •29. Застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі.
- •30. Правове регулювання і організація праці засуджених до позбавлення волі.
- •31. Утримання та відрахування із заробітку засуджених до позбавлення волі.
- •32. Правові підстави, значення і завдання виховної роботи з особами позбавленими волі.
- •33. Загальноосвітнє і професійно-технічне навчання осіб, позбавлених волі.
- •34. Організація і порядок звільнення засуджених з місць позбавлення волі.
- •35. Підстави і порядок звільнення у зв’язку з амністією.
- •37. Правові підстави і порядок звільнення засуджених до позбавлення волі у зв’язку з винесенням судом ухвали або постанови про звільнення через хворобу.
- •38. Правові підстави і порядок звільнення у зв’язку з винесенням судом ухвали про умовно-дострокове звільнення.
- •39. Забезпечення трудового і побутового влаштування осіб, звільнених з місць позбавлення волі.
- •40. Умови і порядок встановлення та здійснення адміністративного нагляду.
- •41. Підстави і порядок приймання в слідчий ізолятор
- •42. Розміщення в слідчих ізоляторах
- •43. Організація режиму в слідчих ізоляторах, засоби його забезпечення.
- •44. Правове становище осіб, які утримуються в місцях попереднього ув’язнення.
- •45. Підстави і порядок звільнення із слідчого ізолятора осіб, взятих під варту.
- •46. Правова природа, порядок і умови виконання покарання у вигляді тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні.
- •47. Правове регулювання і порядок виконання покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
- •48. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарання у вигляді громадських робіт.
- •49. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарання у вигляді виправних робіт.
- •50. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу.
- •51. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарань у вигляді обмеження волі.
51. Правове регулювання, порядок і умови виконання покарань у вигляді обмеження волі.
Згідно зі ст. 61 Кримінального кодексу України, покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу (далі - виправних центрах) без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
Засуджені в даному випадку не ізолюються від суспільства, як при відбуванні позбавлення волі, вони лише обмежені у свободі пересування і виборі місця проживання. Це виражається у тому, що вони не вправі залишати територію виправного центру і визначену місцевість без дозволу адміністрації, а також зобов'язані проживати, як правило, у спеціально призначених для них гуртожитках. За своїми основними характеристиками виправні центри схожі зі спецкомендатурами, які існували в органах внутрішніх справ до 1992 р.
Обмеження волі як міра кримінального покарання призначається на строк від одного до п'яти років.
Карою при обмеженні волі є:
а) тримання засудженого у кримінально-виконавчій установі;
б) обов'язкове залучення засудженого до праці.
Обмеження волі застосовується тільки як основне покарання. Обмеження волі може бути застосовано і в порядку заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі (ст..82 КК).
Відповідно до ст. 56 КВК України органами, які виконують покарання у виді обмеження волі, є кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри).
З метою створення сприятливих передумов для виправлення засуджених, позитивного впливу на їх поведінку членів їхньої сім'ї, трудових колективів, де вони раніше працювали, особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження.
Управління ДПтС України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області за погодженням з органами місцевого самоврядування визначають межі виправних центрів.
Підставою направлення засуджених до обмеження волі до місця відбування покарання є вирок суду, що вступив в законну силу, а для осіб, яким невідбута частина іншого покарання замінена покаранням у виді обмеження волі, - постанова чи ухвала визначення суду (ст.57 КВК України).
Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. У розпорядженні про виїзд вказується місце, куди повинний прибути засуджений, маршрут і час прибуття до місця призначення з урахуванням необхідного для проїзду часу, а також попередження про наслідки ухилення засудженого від виїзду у встановлений термін у виправний центр. Засуджений зобов'язаний прибути туди в термін, обумовлений з урахуванням необхідного для проїзду часу і вказаному у розпорядженні.
Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.
Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.
У строк покарання за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України, зараховується час попереднього ув'язнення під вартою, а також час слідування під вартою з виправної колонії до виправного центру у разі заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі обмеженням волі.
Після прибуття засуджених до місця відбування покарання і їх постановки на облік їм оголошуються під розписку правила внутрішнього розпорядку, що діють у виправному центрі. При цьому засудженим роз'ясняються їхні права й обов'язки. Одночасно вони попереджаються про відповідальність за ухилення від відбування покарання, порушення порядку відбування покарання, самовільний виїзд за межі території виправного центра.
Згідно з правилами внутрішнього розпорядку УВП, правила поведінки встановлюються для засуджених до обмеження волі виходячи з кола їхніх прав і обов'язків, визначених у законодавстві. Засуджені несуть обов'язки і користуються правами, встановленими для громадян України, але з певними обмеженнями, зазначеними у Кримінально-виконавчому кодексі України. Інакше кажучи, засуджені є громадянами України з обмеженим статусом, що залежить від характеру обмежень, властивих даному виду покарання і перерахованих у ст.59 КВК України).
Відповідно до цієї статті всі новоприбулі до виправного центру засуджені тримаються в окремих приміщеннях, де протягом 14 днів проходять медичне обстеження для виявлення інфекційних та інших захворювань, а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення.
Засуджені до обмеження волі мають право:
— носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмежень;
— відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі, одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення – до трьох діб один раз на місяць.
Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі виправного центру за обставин, передбачених законодавством для осіб, засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин у таких випадках:
за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування;
для складання іспитів у навчальному закладі;
за викликом судових і слідчих органів - на період провадження слідства чи дізнання;
для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після звільнення - строком до семи діб, без урахування часу на дорогу;
у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потребують присутності засудженого.
Особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані:
— виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку відбування призначеного покарання;
— сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру;
— постійно перебувати в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається взамін паспорта;
— проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках.
Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з цього питання виносить мотивовану постанову.
Засудженим до обмеження волі забороняється:
— доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби і речовини, перелік яких встановлений Правилами внутрішнього розпорядку УВП. У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і зберіганню, речі вилучені з обігу, знищуються. Про вилучення предметів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру складається протокол;
— вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби і токсичні речовини.
Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що надійшли, - огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені з сім'ями, провадяться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду.
Жиле приміщення, де проживає засуджений із сім'єю, може відвідуватися в будь-який час доби уповноваженими працівниками виправного центру.
Засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї, після відбуття шести місяців строку покарання за постановою начальника виправного центру можуть проживати за межами гуртожитку із своїми сім'ями.
Ці особи зобов'язані від одного до чотирьох разів на тиждень з'являтися у виправний центр для реєстрації. Ці особи можуть проживати із своїми сім'ями на приватних квартирах або придбавати житло в межах виправного центру.
Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалідом першої або другої групи або досягла пенсійного віку, а також стосовно жінки, яка завагітніла або захворіла на тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, кримінально-виконавча інспекція чи адміністрація виправного центру вносить до суду подання про звільнення такої особи від відбування покарання.
Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на державних або інших форм власності підприємствах, за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.
Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.
Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру.
Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як 75 відсотків загальної суми заробітку.
За ст. 61 КВК України адміністрація виправного центру веде облік засуджених, роз'яснює порядок і умови відбування покарання, організовує трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання; здійснює нагляд і заходи попередження порушень порядку відбування покарання; провадить із засудженими виховну роботу; застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнення; здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення.
