- •Опорний конспект лекцій Дисципліни: Психологія організацій
- •Пояснювальна записка
- •Лекційний матеріал
- •Тема 1. Психологія організацій як наука і навчальна дисципліна
- •Місце соціальної психології організацій у системі наукового знання
- •Предмет соціальної психології як основа для вивчення соціальної психології організацій
- •Значення знань законів соціально-психологічної регуляції діяльності організацій
- •Характеристика основних напрямків вивчення організацій
- •Соціально-психологічні завдання для вирішення питань з проблем функціонування організації
- •Систематизація напрямків аналізу організації
- •Лекція 3. Соціально-психологічна структура організації
- •Типи організаційних структур
- •Особливості побудови організаційних структур
- •Лекція 4-5. Організація як система і системні ознаки організації
- •Критерії рівня розвитку систем
- •Характеристика принципів і особливостей системного підходу до явища організації
- •Основні властивості соціальних систем
- •Лекція 6. Структура і функції організаційного клімату
- •Логіка якісних співвідношень соціально-психологічного клімату і організаційного клімату
- •Проблеми дослідження організаційного клімату
- •Лекція 7-8. Параметри виміру і аналізу соціально-психологічного простору
- •Розуміння і класифікація параметрів соціально-психологічного простору
- •Цілісність соціально-психологічного простору
- •Структурність соціально-психологічного простору
- •Автономія підструктур
- •Лекція 9. Інформаційний і діловий обмін як фактор організаційної життєдіяльності
- •Інформаційний і діловий обмін як необхідний динамічний компонент соціальної організації
- •Параметри інформаційного і ділового обміну в організації
- •Лекція 10. Проблеми організаційного опосередкування мотивації поведінки і діяльності
- •Фактори впливу на динаміку і структуру мотиваційних процесів
- •Полімотивація організаційної діяльності
- •Лекція 11-12. Сфера організаційно-практичної (утилітарної) мотивації
- •Мотивація трудових функцій
- •Мотивація творчої актуалізації
- •Роль і місце мотивації досягнень, успіху, винагород в організаційній діяльності
- •Проблема мотивації кар'єри
- •5. Класифікація мотивів згідно з ієрархічною моделлю а. Маслоу
- •Лекція 13. Основні моделі психологічної служби для вирішення психологічних проблем в організаціях
- •1. Поняття про модель психологічної служби
- •2. «Суспільна», «організаційна», «групова» та «особистісна» моделі психологічної служби
- •«Безпосередня» та «опосередкована» моделі психологічної служби
- •Лекція 14. Основні види діяльності організаційних психологів
- •1. Просвітницька діяльність організаційних психологів
- •2. Роль діагностичної та експертної діяльності організаційних психологів
- •3. Прогнозування і профілактика як види діяльності організаційних психологів
- •1. Прогнозування можливих ускладнень:
- •2. Визначення соціально-психологічних умов, за яких можна було б запобігти таким ускладненням, наприклад:
- •4. Особливості психокорекційної, психоконсультативної та психотерапевтичної діяльності організаційних психологів
- •Лекція 15. Роль психолого-організаційного консультування у процесі реалізації технологічного підходу у роботі організаційних психологів
- •1. Поняття про психолого-організаційне консультування та його роль в реалізації технологічного підходу в роботі організаційних психологів
- •1. За змістом:
- •2. За об'єктами впливу та аналізу:
- •3. За технологіями здійснення:
- •2. Мотиваційний компонент моделі психолого-організаційного консультування
- •3. Когнітивно-смисловий та операційний компоненти моделі психолого-організаційного консультування
- •4. Особистісний та організаційний компоненти моделі психолого-організаційного консультування
- •Лекція 16. Технологія формування конкурентоздатної команди
- •1. Психологічний аналіз змісту та суттєвих характеристик конкурентоздатної команди (інформаційно-смисловий компонент технології)
- •2. Комплекс діагностичних методик для вивчення особливостей діяльності конкурентоздатної команди (діагностичний компонент технології)
- •1.3. Система тренінгових занять для формування конкурентоздатної команди (корекційно-розвивальний компонент технології)
- •3. Тренінг розвитку конкурентоздатності команди.
- •Список рекомендованої літератури
Автономія підструктур
Цілісність і структурованість передбачає наявність ще одного параметра – автономії елементів, підрозділів і підструктур, яка має два аспекти: рівень і ступінь. Ступінь автономії як параметр соціально-психологічного простору відображає ту кількість можливих кроків вільного вибору, якими володіють складові (частини організації) в своїй діяльності і виборі засобів та способів досягнення цілі.
Рівень автономії показує просторово-часову характеристику діяльності підрозділів, елементів або підструктур з погляду на їх місце в системі зв'язків і відносин, взаємозв'язків і взаємозалежностей.
На одному рівні можуть бути різні ступені автономії, що пов'язано з рівнем розвитку професійної діяльності підструктур.
Рівневість автономії визначається технологічною конструкцією організації, специфікою процесів і формою техноструктури (рівні автономії підрозділів, вузів, заводів, армії відрізняються між собою).
У системі абсолютно взаємозв'язаної діяльності (екіпаж корабля, військові організації, управління рухом) існують жорстко структуровані форми соціально-психологічного простору, а кола комунікації чітко спеціалізовані.
У цивільних соціальних організаціях керівник обирає певні форми конструювання управлінських структур, тому організація обміну інформацією і взаємодії створює різні характеристики параметра автономії.
Деякі вчені (Акофф і Емері) пропонують розглядати ієрархію функціональних індивідів і систем в просторі двох складних факторів:
ї) структурних характеристик дій індивідів або систем;
2) функціональних характеристик результатів цих дій.
На цій основі будується класифікація структур дій і функцій результатів, за допомогою якої пояснюється і описується функціональне оточення діючого індивіда або системи. Класифікуючи структурні множини дій і результатів, Акофф і Емері дають характеристику ступеневим і рівневим властивостям автономії, різним ступеням активності індивідів, елементів, систем.
Виділяють такі класи функціональних індивідів і систем:
Пасивно-функціональний індивід або система – може виконувати Діяльність одного структурного типу в будь-якому структурно визначеному середовищі. Одна і та ж дія може дати різні результати в різних оточеннях. Тому така функція є наслідком того впливу, який здійснює оточення на поведінку і діяльність індивіда або системи, і меншою мірою – це наслідок того, що робить для цього індивід в конкретному оточенні.
Пасивно-багатофункціональний індивід і система – можуть здійснювати багато дій і досягти багатьох результатів, внаслідок чого Може проявлятись внутрішня функція, пов'язана із структурними змінами результатів, які задає або опосередковує оточення.
3. здійснювати багато дій і досягти багатьох результатів, внаслідок чого Може проявлятись внутрішня функція, пов'язана із структурними змінами результатів, які задає або опосередковує оточення: множина різних дій дає однофункціональну множину результатів. Ця функція полягає в тому, щоб реагувати на стан або зміни оточення. Такі системи часто структурно входять у більш складні і виконують функцію стабілізації станів цієї системи, реагуючи єдиним чином на будь-які зміни в ній.
Реагуючі багатофункціональні системи та індивіди: можуть здійснювати багато дій і одержувати багато результатів. Формально – це комбінація кількох реагуючих систем. Вони можуть диференціювати різні оточення, адаптуватись до різних змін, але не можуть вибирати свою поведінку.
Однонаправлені індивіди і системи. Вони мають своє завдання, продукують певний результат, але можуть його досягати різними способами внаслідок різних подій. Тобто, вони можуть зробити те ж саме але по-різному: підвищенням ефективності, приростом досвіду, не тільки адаптацією, але й навчанням.
Багатонаправлені системи чи індивіди поводять себе як однонаправлені в кожному з двох або більше структурно різних оточеннях і виконують різні завдання (яке завдання виконувати вирішує оточення). Однак автономність і самостійність системи виявляється у виборі засобів і способів вирішення завдань.
Цілеспрямований індивід або система може продукувати:
а) функціональні результати одного типу структурно різними способами в структурно однаковому оточенні;
б) функціонально різні результати в однаковому чи різних оточеннях;
в) можуть вибиратися завдання, способи і засоби їх реалізації.
Всі властивості попередніх систем відображені в характері активності і способах дії цілеспрямованої системи.
Такий опис параметру автономії через змінні структури дій і структури функцій результатів є жорстко формальною моделлю, яка пояснює явища в системі складних організаційних відносин, взаємодій і взаємозалежностей.
Для того, щоб розкрити комплекс системоутворюючих властивостей, що характерні для кожного елемента організації і визначають його особливості, необхідно вирішити ряд проблем:
1) яке місце в організації займає той чи інший елемент або підструктура з погляду кінцевого результату діяльності; які особливості спеціалізації функцій суб'єкта організації є основою накопичення професійного досвіду, а саме:
а) інспірування (надихання, натхнення, стимуляція образу і способу дій) інновацій;
б) інформаційне забезпечення у прийнятті рішень і досягненні цілей;
в) вироблення і реалізація творчих, складних і репродуктивних рішень;
г) планування діяльності, прогноз;
д) дискретна (раціональна, первинна, стрибкоподібна дія) виконавча діяльність (автономна або розташована в єдиному ряду приросту результатів спільної діяльності організації.
на якому рівні і в якій формі існують інтерактивні зв'язки та взаємодії крім того, що задано в рамках даної організаційної структури при збереженні організаційної цілісності і включеності в соціально-психологічний простір.
в яких рамках існує і виявляється самостійність техноструктури: автономні, відносно замкнуті комунікативні сітки, наявність необхідної кількості зворотних зв'язків для реалізації функцій самоуправління і саморегуляції, достатня свобода у виборі засобів цілепокладання і прийняття рішень. Все це передбачає структурну співпідлеглість, тобто прийняття цілей організації і свого місця у структурі соціально-психологічного простору.
