1. Поняття про модель психологічної служби

Оскільки організаційною формою практичної психології є психологічна служба, то звернемося до можливих моделей її діяльності в контексті реалізації завдань з управління.

Аналіз соціальної та психологічної практики показує, що психологи працюють в різних соціальних сферах, взаємодіють з різними об'єктами психологічної допомоги, надають підтримку ігри вирішенні широкого спектра професійних та особистісних проблем своїх клієнтів.

Це обумовлює об'єктивну необхідність впровадження різних моделей психологічної служби, які визначають зміст, спрямованість та особливості ЇЇ діяльності. При цьому модель психологічної служби слід розуміти як систему теоретико-методичних, організаційних та етичних принципів, технологій, методів і форм надання психологічної допомоги, яка визначає специфіку діяльності практичних психологів у конкретній соціальній сфері.

Різноманітні моделі психологічної служби можуть бути класифіковані за різними критеріями. Важливе місце серед них займають об'єктно-цільові критерії, до яких належать:

• категорія об'єктів психологічної допомоги;

• пріоритетність надання психологічної допомоги;

• безпосередність (опосередкованість) психологічної допомоги.

Отже, моделі психологічної служби, виділені на основі змістовно-цільових критеріїв, можна назвати об'єктно-цільовими, тобто такими, що обумовлюються особливостями об'єктів падання психологічної допомоги та її цілями. Проаналізуємо основні види таких моделей.

2. «Суспільна», «організаційна», «групова» та «особистісна» моделі психологічної служби

Серед об'єктно-цільових критеріїв передусім варто виокремити «категорію об'єктів психологічної допомоги».

До основних об'єктів психологічної допомоги належать: суспільство; організація; група; особистість.

Проведений авторами аналіз доводить те, що моделі психологічної служби, які реалізуються в тій чи іншій соціальній сфері (бізнес, освіта, медицина тощо), зорієнтовані па падання психологічної допомоги переважно певному типу зазначених об'єктів. Тому можна умовно виділяти «суспільну», «організаційну», «групову», «особистісну» моделі психологічної служби.

Так, психологи, що працюють у сфері політики, зорієнтовані переважно па використання «суспільної» моделі психологічної служби, оскільки основним об'єктом психологічної допомоги виступає суспільство, великі соціальні групи (нації, народи, політичні партії тощо). А відтак політичні психологи мають бути підготовлені насамперед до врахування соціально-психологічних закономірностей діяльностей таких соціальних груп.

Психологи, які працюють у сфері бізнесу (в психологічних службах банків, фірм, великих корпорацій), традиційно зорієнтовані насамперед на психологічну підтримку діяльності організації в цілому, про що свідчить, зокрема, той факт, що відповідний напрямок психології, який займається дослідженням зазначених проблем та інтенсивно розвивається па Заході, має назву «організаційна психологія» 110; 11]. Тому робота психологічної служби має бути побудована у відповідності з її «організаційною» моделлю, а практичні психологи під час аналізу завдань повинні враховувати основні психологічні механізми діяльності та розвитку організації, її взаємодію із соціальним середовищем.

Психологи, які працюють у сфері політичної, організаційної, управлінської, шкільної, сімейної психології та ін., мають бути зорієнтовані також па «групову» модель психологічної служби, оскільки одним із основних об'єктів психологічної допомоги при цьому виступають малі соціальні групи (як формальні — трудові та навчальні колективи, сім'я, так і неформальні, які утворюються і функціонують в рамках колективів та поза їх межами). Це означає, що психологи, які працюють в рамках такої моделі психологічної служби, мають бути підготовлені до врахування основних механізмів діяльності і розвитку малих соціальних груп (створення малих груп, їх динаміка, групова ідентифікація, міжгрупова взаємодія тощо).

І, звичайно, психологи, які мають відношення до клінічної, медичної психології, мають бути зорієнтовані передусім па роботу в рамках «особистісної» моделі психологічної служби, оскільки основним об'єктом падання психологічної допомоги представників цього напрямку виступає особистість. Тому практичний психолог, який працює у цій сфері, має чітко знати основні психологічні механізми розвитку особистості та причини його відхилень, володіти різними психотерапевтичними засобами впливу па особистість тощо.

Вибір практичним психологом тієї чи іншої соціальної сфери і відповідно орієнтація на ту чи іншу модель психологічної служби передбачають опанування видами професійної діяльності (діагностування, корекція, консультування та ін. які враховують специфіку конкретної соціальної сфери та завдання, що необхідно розв'язувати. Зміст і спрямованість різних видів діяльності практичних психологи (спільно з різними моделями психологічної служби) мають розроблятися представниками академічної психології (в тісній співпраці із практичними психологами і бути включені до змісту їх вузівської та післядипломної підготовки.

Звісно, робота практичного психолога переважно в рамках тієї чи іншої моделі передбачає ознайомлення з іншими моделями. Наприклад, організаційний психолог також має бути обізнаний з «особистісною» моделлю психологічної служби оскільки йому доводиться працювати з управлінським та виконавським персона лом організацій, а також із «суспільною» моделлю, тому що будь-яка організації при визначенні стратегії та етанів свого розвитку повинна враховувати соціально економічні особливості розвитку суспільства. Натомість пріоритетною є «організаційна» модель, якій мають бути підпорядковані всі інші.

3. «Екстремальна» і «стабільна» моделі психологічної служби

Наступним критерієм, за яким варто класифікувати об'єктно-цільові моделі, може виступати «пріоритетність надання психологічної допомоги різним категоріям її об'єктів». Згідно з цим критерієм виділяють дві основні моделі психологічної служби.

Першу модель умовно можна назвати «екстремальною», орієнтованою па падання термінової психологічної допомоги певним категоріям об'єктів через їх особливий «екстремальний» (пріоритетний) статус в окремо взятому соціумі, який обумовлений негативним впливом па них тих чи інших певних соціально-економічних, психофізіологічних та соціально-педагогічних чинників.

Друга модель має назву «стабільна», яка падає психологічну допомогу всім категоріям працівників та населення, організаціям у стабільних, нормальних умовах їх життєдіяльності.

Діяльність «екстремальної» моделі психологічної служби характеризується двома основними аспектами:

• спрямована на надання психологічної допомоги лише певним, найбільш «екстремальним» категоріям населення, працівникам організацій, членам колективів;

• надання психологічної допомоги переважно обмежене в часі, тобто здійснюється терміново.

Наприклад, із рамках «суспільної» моделі діяльності психологічної служби до «екстремальних» категорій населення належать: біженці, люди, які постраждали від землетрусів, міжнаціональних конфліктів, безробітні, хворі на СНІД та ін. При реалізації «організаційної» моделі це можуть бути такі працівники підприємства, які не можуть адаптуватися на робочому місці, знаходяться в ситуації «загостреного» конфлікту з адміністрацією чи колегами, які пережили екстремальні негаразди, наприклад, під час техногенних катастроф знаходяться в стані професійної «кризи» тощо. У рамках дії «групової» моделі йтиметься, наприклад, про роботу з певними соціальними групами (групами підлітків, які вживають наркотики, проживають у сирітських притулках тощо).

В «особистісній» моделі об'єктом психологічної допомоги можуть виступати окремі особистості, наприклад жінки, що зазнали насильницьких дій, діти, які дуже відстають у навчанні тощо.

«Стабільна» модель психологічної служби характеризується такими особливостями:

• психологічна допомога розрахована на роботу з усіма категоріями населення, працівниками організації, членами колективу, тобто з тими, хто має стабільний соціальний та професійний статус;

• падання психологічної допомоги має бути «розгорнутим» в часі, тобто здійснюватися планомірно.

Так, при «суспільній» моделі це може бути проведення тренінгів з керівниками політичної партії з метою оптимізації їх політичної діяльності. При «організаційній» моделі це може проявлятися, наприклад, у «проектуванні» професійної кар'єри працівників в організації з урахуванням їх кар'єрних орієнтацій. У «груповій» моделі йтиметься про опанування членами сім'ї способами спілкування з дітьми з мстою їх сексуального виховання. Під час реалізації «особистісної» моделі варто зважати, приміром, па навчання дітей та дорослих прийомів рефлексії і самоаналізу з метою оптимізації особистісного та професійного росту, вивчати способи проектування життєвого шляху тощо.

Порівнюючи між собою особливості «екстремальної» і «стабільної» моделей психологічної служби, варто зазначити, що ці два аспекти є дуже важливими.

По-перше, у процесі використання «екстремальної» моделі практичними психологами здійснюється психологічна допомога у «вузькому сенсі» слова, або власне психологічна допомога. Тобто використання практичними психологами таких видів діяльності, як корекція, консультування, психотерапія. Натомість як при «стабільній» моделі використовується психологічна допомога у «широкому сенсі» слова, яку можна визначати як «психологічну підтримку», «психологічний супровід» тих чи інших видів діяльності або форм поведінки. І при цьому використовуються спільно з консультуванням такі форми роботи фахівця, як психологічна просвіта, діагностика, експертиза, профілактика, прогнозування тощо.

По-друге, чим розвинутіше суспільство соціально та економічно, тим більш воно орієнтоване на використання «стабільної» моделі психологічної служби разом з «екстремальною». Свого часу, працюючи з психологами з Голландії, авторка цього розділу була приємно вражена тим, що в одному з тамтешніх університетів ведеться розробка науково-дослідної теми, пов'язаної з підготовкою чоловіків до виконання батьківських обов'язків. Напевне, можна стверджувати, що сьогодні ця проблема не є «актуальною» для нашого суспільства, оскільки пріоритетнішими є економічні проблеми. Але для Голландських вчених це досить серйозна і відповідальна робота, тому що суспільство, яке досягло високого економічного розвитку, ставить складніші завдання щодо особистісного розвитку людини, зокрема гармонійного виконання нею різноманітних соціальних ролей (професійних, сімейних та ін.).

Вважається, що в рамках насамперед «екстремальної» моделі діють психологічні служби, які функціонують сьогодні в освітніх організаціях Росії та України. Це проявляється в тому, що основним об'єктом психологічної допомоги цієї служби виступає дитина як найменш захищена в соціально-економічному, психофізіологічному плані особистість, яка потребує найбільшої підтримки |5; 6|. Особливо ті категорії дітей, які відносяться до груп «ризику» (мають затримки психічного розвитку, відстають у навчанні, проживають у неблагополучних сім'ях, вживають Наркотики, вчиняють правопорушення тощо).

Підтримуючи ідею про те, що саме ці категорії дійсно потребують психологічної підтримки в першу чергу, однак, варто зважати на те, що в рамках шкільної психологічної служби має дедалі більше впроваджуватися і «стабільна» модель, в межах якої необхідно надавати психологічну допомогу і дорослим, які є соціально зрілими та захищеними особистостями (вчителі, адміністрація тощо).

Це пов'язано з тим, що інтенсивний темп сьогоднішнього професійного та особистісного життя, особливо в період соціальних трансформацій, які зазнає паша держава, потребує від людини сильного психічного напруження, використання додаткових інтелектуальних та емоційних ресурсів, і у вирішенні цих проблем психологічна служба може падати відповідну допомогу. А своєчасне їх вирішення, в свою чергу, позитивно впливатиме на самопочуття і розвиток дитини в школі.

Також варто зауважити, що саме в рамках «стабільної» моделі може здійснюватися психологічне забезпечення управління організаціями (психологічне обґрунтування «Концепції діяльності організації», визначення стратегії її взаємодії з іншими організаціями, створення психологічних умов для становлення позитивного іміджу організації, організація ефективної діяльності «управлінської команди» тощо). Зазначені проблеми часто здебільшого залишаються поза увагою адміністрації та психологів у нашій країні, натомість, як показує досвід, вони займають чільне місце у діяльності організацій на Заході |8; 9; 12|.