34.Фразеологія як іманентна властивість творчого розуму: відповідності цивілізаційному патерну та здатності до інтерпретації буття.

Іманентна сутність осягнення культури як цивілізаційного феномену виявляється у здатності цитувати, асоціювати, інтерпретувати. Фразеологізм у будь-якому разі вимагає здатності асоціювати, а отже є іманентною властивістю творчого розуму.

Вербалізована свідомість навіть поза текстом і контекстом є рефлексією на цивілізаційні патерни. Тобто, наш культурний код, наша картина світу відображається у мові, на усіх її рівнях, а особливо – у лексиці, та фразеології.

Із погляду тенденцій інтелектуального розвитку літературна фразеологія в сучасній літературній мові відбиває загальний характер змін, властивий фразеологічним одиницям в історичному та психологічному часі: актуалізованої (прямої) цитації, семантичної і структурної трансформації фразеологізмів, символізації, полісемантизації.

На прикладі еволюції біблійної фразеології можемо простежити здатність до інтерпретації буття. Так, в українській літ.мові навколо концепту «вітер» вибудовано фразеологізовану парадигму, що включає і біблійне (звернене до духовної сутності людини) «А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть», і народнопоетичне (об’єднане навколо здобутого досвіду) не тим вітром повіяло, піде за вітром, од вітру хилитися, пускати на вітер.

Тобто, наведені народнопоетичні фразеологізми, а також інші літературні фразеологізми, що містять концепт «вітер», певною мірою розширюють семантичне наповнення біблійного фразеологізму, хоча концепт залишається тим самим. Те, що є актуальним тепер, те, що здатен відобразити творчий розум сьогодні, не було можливим раніше. Із набуттям досвіду у суспільства виникає необхідність створення нового або розширення семантики уже наявного.

Для ілюстрації цієї тези знову можна звернутися до трансформації фразеологізмів. Це явище можна часто спостерігати у стилі масової інформації. Оскільки засоби масової інф-ї мають на меті привернути увагу читачів, то автори часто вдаються до трансформації фразеологізмів (особливо у заголовках), адже це безперечно зумовить зацікавленість потенційного читача. Наприклад: «Подарований кінь виявився вам не по зубах!» - контамінація двох фразеологізмів: «дарованому коню в зуби не заглядають»+ «Не по зубах» (щось не відповідає нашим можливостям).

35. Фразеологія з погляду лінгвістичної палеонтології культури: вербалізована свідомість homo sapiens

Мова існує і еволюціонує поруч з розвитком людини, вона реагує на зміну умов та явищ навколишнього життя, так як і на розвиток пізнавальних можливостей людини. Очевидно, що психологічний, біологічний, соціальний і т.д. прогрес людини як виду можна спостерігати за його відбитком/відображенням у мові, що виражається у ускладненні структур, вищій мірі метафоризації та абстрагування. Власне цивілізаційність мислення, рівень і критерії національного як характеристики homo sapiens з культурної точки зору набувають свого відображення у текстах продукованих індивідумами. Мова за такого підходу стає механічним фіксатором універсальних змістів, конгломератом хаотичних, немотивованих із погляду національного генезису запозичених слів і словотворчих компонентів, автоматичного творення серій, позбавлених внутрішнього змісту та логіки фразеологічних одиниць, серійної уніфікації, елементаризації синтаксису. Саме поєднання понять на позначення базових концептів розуміння навколишнього середовища у стійкі, нерозривні сполуки, тобто фразеологічний пласт, є не тільки вербалізацією зовнішніх явищ, але й чітко відображає спосіб їх взаємодії у когнітивній діяльності людини. Більше того, зважаючи на частоту вживання таких сполук, можемо зробити висновки про аксіологічний аспект тих чи інших реалій для людини на її історичному шляху. Підтвердження вищесказаного знаходимо ще у староукраїнській мові, де часто зустрічаються фразеологічні сполуки. Власне, на прикладі староукраїнської мови можемо також спостерігати вплив вірувань/релігії на розвиток світогляду, а отже, і вербалізації. Цікавими для лінгво-культурологічних досліджень часто є не самі фразеологічні одиниці, але способи їх трансформації та переосмислення як у контексті розгляду окремих індивідів, так і у діахронії культурної спільноти. Фразеологічна система у цьому ключі виступає маркером національної специфіки мови адже комбінує у собі елементи книжного і розмовного походження, переплітає їх між собою, актуалізує ціннісні концепти і нівелює елементи, які не відповідають вербалізаційним потребам членів культурної спільноти. Отже, у порівнянні з лексичною системою, система фразеологічна більш глибоко відображає свідомість homo sapiens, оскільки є засобом вербалізації не тільки концептів, але й мисленнєвих процесів, відображених у метафоризації та сполучуваності вербалізованих понять.