4. Концепція мови як досвіду світу Гадамера

Ганс-Георг Гадамер (1900-2002) «Істина і метод»

• Нім філософ. Представник філос герменевтики XX ст. Учень Гайдегера.

• Г. вбачає в герменевтиці універсальну філософію суч доби, яка має знайти власну відповідь на основоположне філос питання: як можливе розуміння навкол світу і як у цьому розумінні втілюється істинне буття?

• «Мова як досвід світу»: основу іст пізнання складає попереднє розуміння, задане традицією. Розуміння є засобом буття людини в світі. Носієм традиції і розуміння є мова.

• Попередня філософія обмежена, бо має гносеологічну орієнтацію. Справжня філософія повинна мати онтологічну орієнтацію, тобто починати дослідження зі з’ясування умов існування людини. Існування людини пов’язане з переживанням нею свого буття, яке виражається в наявності досвіду світу. Основні механізми формування досвіду світу закладено в мові. Мова є те, що конструює світ людини, що визначає спосіб людського буття-в-світі. «Буття людини є буття у мові», тобто висловити себе у мові означає отримати перше існування. Мова – горизонт герменевтичної онтології.

• світ – це те ціле, з яким співвідноситься схематизований мовою досвід (він не від’ємний від тих відображень, у яких він нам ввижається)

• Мова як гра: «грає сама гра, втягуючи в себе гравців» - у книзі «Істина і метод». Історія схожа на твір мистецтва, це свого роду гра у стихії мови. Естетично-ігрове ставлення до істини, естетична необов'язковість служить джерелом суб'єктивізму в герменевтиці. Між тим герменевтика, з точки зору Гадамера, найбільш прийнятний засіб, якщо не осягнення гри в стихії мови, то участі в ній.

• мовна форма не може бути відділена від змісту, що дійшов до нас у подібній формі. Коли кожна мова є світобаченням, то вона зобов'язана цим не тому, що вона є певним різновидом мови, а тому, що говориться/передається цією мовою.

• як Гумбольдт: опанування іноз мов – завоювання нових позицій в колишньому баченні світу. Ми переносимо на іноз мову власне світобачення, власне уявлення про мову. Але це не недолік, це застосування герменевтичного методу. Вивчення іноз мови є розширенням сфери всього того, що ми взагалі можемо вивчити. Мовний світ рідної мови не є межею для пізнання буття-в-собі.

• як Гумбольдт: сумнів щодо існування колись світу без мови. На мові побудовано і набуло вираження те, що для людини взагалі є світом. Світ світом, бо він має мовне вираження

• ми розуміємо сказане – воно зазіхає на нас самих. Відповідно, мова є відносно самостійною системою.

• ставлення людини до світу характеризується свободою від навколишнього світу. Протистояти натискові речей = мати мову і мати світ. Людина підіймається над натиском світу – вона вільна давати імена речам.

• мова варіативна: не лише тим, що наявні різні мови, але й сама собою, бо надає людині різні можливості для висловлення одного й того самого. Напр, мова глухонімих – певна заміна, що відображає артикульовану мову голосу артикуляцією жестів. Тварини не знають такої варіативності.

• продовжує Хайдеггера: мова набуває справжнього буття лише у розмові (коли здійснюється взаєморозуміння)

• Можливість нескінченного удосконалення досвіду: у будь-якій мові ми рухаємось до понять ширших, до бачення світу.

• У різних мовних картинах світ набуває різних відтінків. Потенційно вони здатні розширюватись і вбирати в себе інші відтінки.

• Долання забобонів та обмежень власного світу не означає, що ми його покидаємо чи заперечуємо – ми отримуємо новий досвід (ми однаково сприймаємо захід Сонця і після ознайомленнч з теорією Коперника). Про когнітивний дисонанс - вн психічний конфлікт, що виникає при зіткненні в свідомості індивіда суперечливихзнань, ідей, переконань або поведінкових установок стосовно деякого об'єкта чи явища, за якого з існув одного елемента виникає заперечення іншого. 

• У мові не лише зберігається стабільне, а й набуває вираження мінливе: занепад слів свідчить про зміни у звичаях, традиціях; вірш пробуджує нове життя у буденних, затертих словах

• Мова спроможна все це, бо вона є не продуктом рефлексії, мислення, а бере участь у реалізації його ставлення до світу, у межах якого ми живемо.