42. Особливості стильової норми в масовій комунікації: штамп, кліше, стандарт як комунікативна характеристика деперсоналізації мовної свідомості

Штампи – ознака поганого стилю, затерті конструкції (оф-діл стиль). Мовні звороти, що багато разів механічно повторюються без творчого доопрацювання, внаслідок чого послаблюється їх лексичне значення та стирається експресивність, прийнято називати штампами.

В основі таких висловів "часто лежить якийсь образ, але цей образ унаслідок частого вживання втратив свою оригінальність" . Ознаки штампів:

© універсальні слова - загальні слова, які є замінниками конкретних

(дещо зроблено);

® слова-супутники, "парні" слова (активна, дійова допомога, гідний

внесок, висока оцінка, гостра критика, вперта боротьба);

® слова й вислови зі стертою образністю (біле золото)2

За частого вживання на штамп може перетворитися будь-яка структурна чи змістова одиниця мовлення. Терміни штамп, шаблон, трафарет мають негативно-оцінне значення, позначаючи переважно бездумне, невдале використання мовних засобів. Цим вони відрізняються від нейтральних понять стандарт, стереотип, кліше, які мають інформативно-необхідний характер і належать до сфери доцільного використання готових формул відповідно до комунікативних вимог певних мовленнєвих сфер. Конструктивним принципом мовлення в ЗМІ є поєднання експресії та стандарту. Широке застосування мають канцелярські кліше та побутові стереотипи - це найбільш звична й економна форма відображення тематико-ситуативної специфіки ділового та розмовного мовлення. Образна ж експресія, сила якої полягає в індивідуальній неповторності, неодмінно перетворюється на штамп за нестримного масового відтворення: люди в білих халатах,

блакитне паливо тощо. Своєрідним джерелом штампів є мова ЗМІ, публіцистичний стиль. Негативні властивості штампів перебувають у гострій суперечності з принципами мовностилістичного добору засобів у художньому мовленні. Це саме можна сказати й про художньо-публіцистичні тексти в ЗМІ.

Штамп є однією з ознак збідненої лексики журналістського твору. В лексично збідненому мовленні часто зауважуємо також спова-паразити: значить, ну, ось, так би мовити, в принципі та ін. До хиб тексту належить також часте повторювання в ньому тих самих слів: справа, факт, дещо,

даний. Звісно, це не стосується тих випадків, коли повторення слів є особливим стилістичним прийомом: анафорою, епіфорою, анепіфорою тощо. Окремими стилістичними прийомами, які базуються на повторенні слів, є тавтологія, плеоназм. Проте такі повторення без певної стилістич­

ної настанови належать до виразних вад мовлення. Тавтологія - повторення певної думки дуже близькими за звучанням словами: сьогоднішній день, об'єдналися в єдину команду. Тавтологія - вид плеоназму. Плеоназм (багатослів'я) - вислів, у якому є близькозначні, хоч різні за звучанням

слова2: вересень-місяць, справжні факти, дезорганізатор порядку, дуже величезний, молодий юнак, уперше познайомився, відступити назад, година часу.

Що стосується мовних кліше, то, на відміну від штампів, під цим терміном розуміють мовні одиниці, яким властиві постійний склад компонентів, звичність звучання, відтворюваність готових мовних блоків і водночас семантичне членування, характерне для вільних словосполучень: установити контроль; визвольний рух; посилення боротьби із зловживаннями; мирне співіснування; дух часу; матеріальне благополуччя, ринкова економіка. [2, 116]

Поява кліше пов'язана з частотністю й повторюваністю ситуацій. За цих умов навколо стрижневого слова утворюється відносно постійний набір контекстуальних елементів у мовленні, що набувають звичності в називанні і звучанні. Такі сполуки слів перетворюються на стандартні. Сюди зараховують вільні синтаксичні словосполучення, які характеризуються тимчасовістю існування як готових формул мови: входити в коло інтересів, гуманний акт, екстремальна ситуація, користуватися великим попитом, перехідний період, плинність кадрів, боротьба із злочинністю, соціальна програма, захист національних меншин, ринкові відносини, мораторій на смертну кару та ін.

До мовних кліше належать конструкції, побудовані за відповідними моделями словосполучень, зрідка речень, які функціонують переважно в інформаційних жанрах засобів масової інформації й часто відтворюються у мові. Вони виконують роль стандарту, забезпечують найповнішу інформацію й економлять мовлення. Це переважно сталі словосполучення, які актуалізуються на сучасному синхронному зрізі. Такі мовні звороти внаслідок їх крайньої необхідності для комунікації починають вживатися у функції готових формул. Напр.: сфера обслуговування; підтримувати дипломатичні відносини; всенародне обговорення; ринкові реформи; факти — неспростовна річ; одержувати інформацію. [2, 121]

Для позначення різних явищ суспільно-політичного життя вживають усталені звороти на зразок правляча верхівка, посадова особа, засоби масової інформації, сфера обслуговування, правоохоронні органи, організована злочинність, криміногенна ситуація, виборчий блок, передвиборча агітація, результати виборів, всенародне обговорення, пленарне засідання, маніпулювання громадською думкою, соціальна незахищені верстви населення, розв'язання проблеми, боротьба з тероризмом, фінансова підтримка, комплексні заходи, стан довкілля [28, 252].

Отже, кліше — це банальне або неоригінальне висловлювання, "кліше втратило оригінальність і винахідливість через постійне його вживання... "

Кліше – те, що організовує текст, об’днує і логізує його. Стандарт – уособлює побудову тексту (не буде в худ. стилі).

Мова газети, яка часто викликає досить суперечливі оцінки, орієнтується водночас на експресію і стандарт. Стандарт характеризується відтворюваністю, сталістю семантики та нейтральністю забарвлення.