- •Ідеї дослідження мовної картини світу в контексті еволюції вербалізації свідомості.
- •Філософія мови та її лінгвотеоретичний аспект
- •3. Понятійне поле "інтелектуалізму" і "мовної свідомості" в концепції ф. Гегеля
- •4. Концепція мови як досвіду світу Гадамера
- •5. Мова як критерій інтелекту в психологічних та експериментально-тестологічних теоріях
- •6. Теорія вищих психічних функцій Виготського.
- •6. Теорія вищих психічних функцій л. Виготського
- •7.Специфіка теорії генетичної епістемології ж. Піаже
- •8.Концепція психології інтелекту м. Холодної
- •9. Когнітивні стилі в теорії м. Холодної
- •10. Культурно-психологічна теорія вищих психічних функцій л. Виготського та місце в ній аргумента щодо узагальнюючої ролі слова
- •12. Мовознавча доказовість концепції інтелектуалізації літературної мови в українській лінгвістиці
- •12. Мовознавча доказовість концепції інтелектуалізації літературної мови в українській лінгвістиці
- •13.Лінгвістичний аналіз теоретичних і прагматичних критеріїв мовної інтелектуалізації
- •15. Історичний розвиток мови і пояснювальна здатність теорії інтелектуальної еволюції літературної мови
- •16. Концептуальність теорії мовної інтелектуалізації: теоретичні і прагматичне обґрунтування
- •17.Мовознавчі критерії щодо цінності мовних одиниць в мовній системі та їх функції
- •18. Категорії пізнавальне/ціннісне в сучасній епістемології баденського напрямку: г. Рікерт
- •19.Категорії об’єктивності/суб’єктивності в сучасному мовознавстві
- •20.Суперечності цінності мовного закону, правила, узусу в різних епістемах сучасної науки про мову
- •21. Функція як лінгвістична категорія : аналіз ідей в сучасній мовознавчій теорії
- •22. Базові функції мови в контексті теорії інтелектуальної еволюції вербалізованої свідомості
- •23.Похідні функції мови в контексті теорії інтелектуальної еволюції вербалізованої свідомості
- •24. Принципи лінгвотеоретичного аналізу мовних форм ментального як диспозиції профанної («фонової») і сакральної («міфопоетичної») картини світу
- •25. Сутність категорій концептульної і мовної картин світу, їх статус у теорії інтелектуальної еволюції мови
- •26. Мовна картина світу як цивілізаційна константа нації
- •27.Проблема розвитку традиційних лінгвістичних маркерів ментального
- •28. Перспектива аналізу функціонування націомовної картини світу в літературних формах мови.
- •29. Взаємозалежності інтелектуального рівня соціуму і тенденцій розвитку мови
- •30. Авторське словотворення як рефлексія на світ інтелектуальної та процес розвитку мови
- •31. Активні процеси в сучасній українській мові: вектори інтелектуалізації та дезінтелектуалізації
- •32. Процес розширення семантичних і функціональних варіантів фразеологізмів як тенденція інтелектуальної інтерпретації буття (Еволюція літературної фразеології як інтелектуальна інтерпретація буття)
- •33. Лінгвістична оцінка можливостей контамінації біблійної та народнопоетичної фразеології у контексті історичного та психологічного часу.
- •34.Фразеологія як іманентна властивість творчого розуму: відповідності цивілізаційному патерну та здатності до інтерпретації буття.
- •35. Фразеологія з погляду лінгвістичної палеонтології культури: вербалізована свідомість homo sapiens
- •36. Фразеологія як вербалізований символ внутрішньої єдності ідеалу та явища
- •37.Історико-культурні взаємозалежності функціональних стилів і літературної мови
- •38.Особливості стильової семантики староукраїнської літературної мови як інтелектуальний зріз культурної свідомості історичного періоду.
- •39.Стильова рефлексія на світ у новому часі: становлення та еволюція нової стильової парадигми
- •40. Стиль масової інформації як функціональна система: логіко-класифікаційні, комунікативні, лінгвістичні критерії
- •41. Розвиток стилю масової інформації в контексті зміни світоглядних парадигм соціуму: лінгвістичне доведення
- •42. Особливості стильової норми в масовій комунікації: штамп, кліше, стандарт як комунікативна характеристика деперсоналізації мовної свідомості
- •43. Актуальні процеси словотворення в сучасній масовій комунікації: екстра- й інтралінгвальні зумовленості.
- •44. Проблеми естетики офіційно-ділового стилю в сучасній україномовній комунікації. (Лисенко)
- •45. Вплив структурованої культурної свідомості соціуму на нормативні характеристики стилю.
- •46. Вербалізована свідомість соціуму як індикатор інтелектуальних/ аінтелектуальних процесів розвитку суспільства
- •47. Активні процеси в розмовному стилі сучасної української мови: їх характеристика з погляду інтелектуалізму
- •48. Лінгвістична об’єктивація єдності авторської мовної свідомості та екстралінгвальної мотивації художньої рефлексії
- •49. Авторський стиль і літературна мова: діалектика інтелектуальних зумоленостей.
- •50. Еволюційний розвиток художнього слова і літературна традиція : зближення та відштовхування.
41. Розвиток стилю масової інформації в контексті зміни світоглядних парадигм соціуму: лінгвістичне доведення
Так, загальномовознавчі ідеї, що аналізують розвиток стилю масової інформації та його місце в сучасній стратифікації мовних стилів, визначені як актуальні в науковому доробку Д. Розенталя Г. Солганика, В. Костомарова, Л. Шевченко, О. Стишова, Н. Шу- марової, М. Володіної, С. Чемеркіна, Т. Стасюк та ін. Зауважимо, постійна еволюція мас-медійного простору не може не позначатися на його лінгвістичних домінантах. Передусім ідеться про функціонально-стилістичний статус медійної сфери. Сучасний науковий, зокрема філологічний світ у цьому аспекті оперує поняттям «стиль масової інформації», яке замінило традиційний для багатьох мовознавців «публіцистичний стиль». Така позиція видається нам більш логічною і теоретично обґрунтованою. Зважаючи на розширення інформаційного поля, появу інтернет-технологій, електронних засобів спілкування, передачі інформації, процеси глобалізації,відбувається, як помічає Л. Шевченко, «формування тенденції до універсалізації комунікативної сфери» [Шевченко 2001, 358]. Водночас спостерігається переформатування, засловами Г. Солганика, «публіцистичного простору» на складну інтерактивну, культурно-комунікаційну систему способів взаємодії суспільства, здатності до сучасного осягнення дійсності в контексті процесів інтелектуалізації нації та її мовної свідомості. Адже, на слушне переконання Л. Шевченко, «як у добу електронної інформації (радіо, телебачення, реклама, Інтернет) аналізувати публічне масове мовлення за аналогією лише до публіцистичних (часописи, газети) текстів?» [Шевченко 2003, 5]. «Одночасно цей стиль акумулює ззовні суперечливі тенденції, оскільки поєднує як динамічність, так і консерватизм, як еталонність і залежність від норм літературної мови, так і зумовленість добору та формування функціональної норми відповідно до уподобань часу, соціально стратифікованої групи та ін. …Синтез стандарту та експресії є результатом установки на інформування та переконання; зіткненняпротилежних тенденцій визначає також лабіальність мовного узусу і формування функ- ціональної норми, що і є одним із критеріїв розвитку функціонального стилю» Окремо треба зауважити на журналістській інтерпретації мас-медійного поля, відображеній у ґрунтовних студіях зарубіжних і українських науковців – Г. Лассвела, В. Шрамма, Н. Шумарової, О. Сербенської, В. Іванова, Н. Костенко, А. Москаленка та ін. Такий аспект дослідження системних особливостей масової комунікації, сукупності методів і прийомів поширення інформації, питання її породження та функціонування відрізняється від лінгвостилістичного аналізу цієї сфери, спрямованого на виявлення типологічних і специфічних рис, функцій мовних одиниць стилю масової інформації в контексті активного розвитку сучасної української літературної мови. Кожен із названих і прокоментованих дослідницьких напрямків враховує мовні факти для репрезентативного, мотиваційного аналізу перебігу процесів у сучасних ЗМІ, пов’язаних із функціонуванням, перманентною трансформацією цієї сфери в результаті зміни суспільно-політичних, культурних, наукових інтересів та характером впливу на масову мовну свідомість. І це об’єктивно. У випадку із сучасним інформаційним простором, на нашу думку, логічно твердити не про іманентні домінанти трихотомії «мова – мислення – свідомість», вербалізацію готової істини чи появу досі невідомої істини, відтвореної через мову, на чому зауважував О. Потебня, а про зовнішній вплив на породження смислів, певні маніпуляції, пов’язані не зі свідомим формуванням думки через отриманий досвід, а з впливом на характер усвідомлення досвіду під чітко визначеним кутом зору. І що важливо, він не завжди може бути тотожним із реальними уявленнями реципієнта. У подібному аспекті природу засобів масової комунікації та пов’язані з ними процеси аналізує і М. Володіна. На її думку, говорячи про ЗМІ, у першу чергу треба звертати увагу на «питання впливу мови на людину, спосіб її мислення, поведінку» [Язык средств 2008, 17]. І як наслідок – розповсюдження інформації, покликане сприяти оцінці навколишнього світу, певною мірою впливати на суспільну свідомість і моделювати відповідну картину світу. Загалом названий процес у модерному світі, скоріше за все, вже є не тенденцією, а закономірною реалією. Механізм його функціонування безпосередньо пов’язаний із вербалізацією структурних компонентів інформаційного дискурсу, яку, на нашу думку, варто розглядати в кількох аспектах. Насамперед ідеться про первинність екстралінгвальної мотивації щодо мовного оформлення думки. Необхідність виражати взаємозалежні й складні мисленнєві процеси приводить до інтелектуалізації мови, а у знакових лінгвістичних одиницях – до абстракції семантичного плану у формах лексичних, фразеологічних, функціонального узусу в доборі і використанні мовних одиниць [Шевченко 2001, 352].
