4. Мезоліт (9 – 6 тис. До н.Е)

Це час великих перемін у природних умовах, тваринному та рослинному світі. Закінчився льодовиковий період, встановився сучасний клімат, сформувалася сучасна мережа річок та озер. Зникли великі холодно витривалі тварини – мамонти та північні олені, бізони. Великим досягненням людей цього періоду стало винайдення зброї далекої дії – лука і стріл. Стріли оснащувалися кремнієвими наконечниками.

Люди оволоділи технікою виготовлення невеликих за розмірами знарядь праці – мікролітів (гр. – мікро – малий), які служили вкладинами для більших знарядь праці. Основа таких знарядь робилася із дерева або кістки. Укріплювались такі вкладиши за допомогою різних смолистих речовин.

Важливим досягненням людей епохи мезоліту стало приручення диких звірів (собаки, свині).

Вчені вважають, що люди в мезоліті вже знали човни та рибальську сітку.

Сліди мезолітичних поселень на Житомирщині виявлені поблизу сіл Стаханове, Кропивня Володарсько-Волинського, Бехі, Мелені Коростенського, Поповичі Малинського районів. Багато стоянок розташовувалося на берегах річок. Так стоянка в с. Кропивенка розташовувалася на 5 – 6 метрів вище заплави р. Ірша. Було знайдено знаряддя праці з кременю – скребки, ножевидні пластини, в тому числі вироби мініатюрних геометричних форм у вигляді трикутників, трапецій, знайдено декілька крем’яних наконечників стріл.

Біля с. Стаханове дві мезолітичні стоянки розташовувались на піщаних берегах невеликого озерця. Тут знайдені знаряддя з кременю, якими користувалися для полювання, рибальства, збиральництва. Слідів приручених тварин тут не виявлено. Захоронень теж не виявлено.

5. Неоліт

Територія нашої області багата на неолітичні пам’ятки. Їх вивчення розпочалося ще в ХІХ ст. На сьогодні в області відомо понад сорок неолітичних поселень, які належать до так званої Дніпро-Донецької культури. Вони є на території Олевського, Коростенського, Малинського, Житомирського районів. На цих поселеннях знайдені знаряддя праці – сокири, скребки, різці, мікролітичні вироби. Численними є знахідки залишків керамічного посуду. Це здебільшого горщики з гострим дном, які виготовлялися вручну. В глину для міцності добавляли траву або товчені черепашки. Посуд прикрашали орнаментом, який прокреслювався паличкою по поверхні горщика. Найкраще вивченими є поселення с. Тетерівка Житомирського та с. Каленське Коростенського районів. Житла були прямокутними, будувалися з дерева, очерету та глини, і тому їх сліди не збереглися. Лише в окремих випадках археологам вдалося простежити неглибокі заглибини в землі, розмірами 2-3 метри. Так на поселенні в с. Тетерівка виявили залишки двох таких жител, біля них сліди вогнища. Тут же знайдено багато уламків глиняного посуду. Посуд прикрашався косими перекресленими по глині лініями.

Іще на поселеннях знаходять кістки биків, свиней, кіз, овець, які були одомашнені жителями. Займалися люди і полюванням на лісових звірів та птахів.

§2 Тема: Житомирщина в часи мідного, бронзового, залізного віку. Скіфи.