- •§1 Поява і розселення людей на території Житомирщини. Найдавніші землероби та скотарі на території Житомирщини.
- •1. Ранній палеоліт
- •2. Епоха середнього палеоліту (150 – 35 тис. Років тому)
- •3. Епоха пізнього палеоліту (40 – 10 тис. Років тому)
- •4. Мезоліт (9 – 6 тис. До н.Е)
- •5. Неоліт
- •§2 Тема: Житомирщина в часи мідного, бронзового, залізного віку. Скіфи.
- •Племена мідного віку на Житомирщині.
- •2. Племена бронзового віку на Житомирщині (II – поч. I тис. До н.Е.)
- •3. Племена залізного віку на Житомирщині. Скіфи
- •§3 Тема: Житомирщина і давні слов’яни
- •1. Розселення древлян на Житомирщині
- •2. Суспільний устрій та організація влади у древлян:
- •3. Заняття древлян
- •4.Побут, звичаї, вірування
- •§4 Тема: Історичні умови та особливості взаємовідносин між племенами полян і древлян.
- •1. Історичні умови та особливості взаємовідносин між полянами та деревлянами
- •2. Походження назви «Русь» і корінь «рос» в топонімах рідного краю
- •3. Початок правління в Руській династії Рюриковичі:
- •§5 Тема: Заснування міст Житомира, Іскоростеня, Вручия, Малина, Радомишля.
- •1.Заснування Іскоростеня (Коростеня): географічне розташування, перша згадка в літопису, версії назви.
- •3. Заснування міста Житомира: географічне розташування, перша згадка в літопису, версії назви.
- •4. Заснування Малина: географічне розташування, перша згадка в літопису, версії назви.
- •5. Заснування Радомишля: географічне розташування, перша згадка в літопису, версії назви.
- •§6 Тема: Київська держава і деревляни за князя Ігоря і княгині Ольги, князя Святослава та його синів – Ярополка, Олега, Володимира.
- •1. Київська держава і деревляни за князя Ігоря.
- •2. Деревляни за часів княгині Ольги. (945-964 р.Р.)
- •3. Деревлянська земля за синів князя Святослава – Ярополка, Олега, Володимира.
- •§7 Тема: Ліквідація місцевих князівських династій та племінних назв за князювання Володимира Великого. Житомирщина за часів правління князя Ярослава Мудрого та Ярославичів.
- •1. Політика Володимира Великого відносно Деревлянської землі.
- •2. Житомирщина за часів правління Ярослава Мудрого та Ярославичів.
- •§8 Тема: Адміністративний устрій, економічний розвиток, культура Житомирщини у складі Київської Русі.
- •1. Адміністративний устрій Київської Русі і Древлянська земля.
- •2. Господарські заняття жителів давньоруських селищ
- •3. Культурне та релігійне життя Древлянської землі.
- •§9 Тема: Монголо-татарська навала і наш край.
- •1. Монголо-татари на Русі.
- •2. Боротьба населення Житомирщини з монголами.
- •3. Історична доля українських земель після монголо-татарської навали.
- •§10 Тема: Житомирщина в складі Київського, Волинського князівства. Об’єднавчі зусилля Данила Галицького і наш край.
- •1. Входження земель Житомирщини до складу Київського та Волинського князівств.
- •2. Об’єднавчі зусилля Данила Галицького і наш край.
- •§11 Тема: Особливості та історичні умови входження Житомирщини до складу Литовської держави.
- •1. Особливості та історичні умови входження Житомирщини до складу Литовської держави.
- •2. Політика князя Вітовта в нашому краї.
- •§12 Тема: Соціальний устрій та господарське життя в нашому краї (друга половина XIV – перша половина XVI століття).
- •1. Соціальний устрій нашого краю в XIV – XVI століття.
- •2. Господарське життя .
- •3. Магдебурзьке право на Житомирщині.
§4 Тема: Історичні умови та особливості взаємовідносин між племенами полян і древлян.
Походження назви „Русь” і корінь „рос” в топонімах рідного краю. Початок правління Рюриковичів.
1. Історичні умови та особливості взаємовідносин між полянами та деревлянами
Поляни жили на південь від земель деревлян, на р. Дніпро. Головним містом полян було місто Київ. Таким чином поляни і деревляни були сусідами.
Ось як про це говорить Нестор – літописець:
„
Так
само й ті ж слов’яни, прийшовши, сіли
по Дніпро і назвалися полянами, а інші
– деревлянами, бо осіли в лісах, а другі
сіли межи Прип’яттю і Двіною і назвалися
дреговичами; а інші сіли на Двіні і
назвалися полочанами – од річки, яка
впадає в Двіну і має назву Полоча; од
сеї вони прозвалися полочанами. Слов’яни
ж, що сіли довкола озера Ільмень,
прозвалися своїм іменем – ільменами;
і зробили вони город і назвали його
Новгород. А другі ж сіли на Десні, і по
Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами.”
Про особливості відносин між полянами та деревлянами згадується в тому ж літописі під 865 р.: „по сих же літах по смерті братів Кия, Щека і Хорива утискувалися поляни деревлянами та іншими навколишніми племенами.”
Після приходу до влади в Києві Олега Нестор – літописець повідомляє:
883 р. „Проти Олега виступили деревляни, яких київський князь переміг і наклав на них невелику данину: „по чорне куне” (хутро чорної куниці), але залишив при владі місцевих князів.”
885 р. „І володів Олег деревлянами, полянами, сіверянами...”
Разом з Олегом – князем Київським деревляни брали участь у військових походах:
907 р. „ Пішов Олег на греків, узяв він множество варягів, і словян, і чуді, і кривичів, і полян, і деревлян.”
2. Походження назви «Русь» і корінь «рос» в топонімах рідного краю
В літопису монах-літописець Нестор пише: «Откуда есть пошла Русская земля, кто в Киеве нача первее княжити и откуда Русская земля стала есть».
Іноземні автори про «Русь»:
- візантійські та східні автори IV – VI століття і готський історик Йордан про народ «рос» або «рус»,який жив в Причорномор’ї;
- арабський письменник Ібн Хордатбех в «Книзі шляхів та держав» описує «руських» купців, які приїжджали на схід від племені слов’ян.
Імператор візантійський Костянтин Багрянородкий писав у своєму творі про «русів», що приєднали до Константинополя.
Версія походження назви «Русь»:
- в давньослов’янській мові слово «ріка» називалось «руса». Оскільки давні поселення слов’ян були в основному на берегах річок, звідси і назва держави.
- «русами» або «росами» називали південних слов’ян, серед полян особливо виділялося плем’я «рос», яке проживало на р. Рось, звідси і назва.
3. Початок правління в Руській династії Рюриковичі:
Ось як про ці події повідомляє Нестор літописець в «Повісті временних літ».
8
82
рік «Вирушив Олег у похід, узявши багато
своїх воїв … І прибули Олег та Ігор до
гір київських, і довідався Олег, що тут
Аскольд і Дір удвох княжат. І сховав він
воїв у човнах, а інших позаду заставив,
і сам прийшов на берег Дніпра, несучи
Ігоря малого. Він послав до Аскольда й
Діра сказати, що, мовляв: «Ми купці єсмо,
ідемо в Греки од Олега і од Ігоря-княжича.
Прийдіть-но оба до рідні своєї, до нас».
Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили
всі воїни з човнів, і мовив Олег Аскольдові
й Дірові: «Ви оба є ні князі, ні роду
княжого. А я єсть роду княжого. І тут
внесли Ігоря. А се син Рюриків».
І вбили вони Аскольда й Діра, і віднесли на гору, і погребли Аскольда на горі. А Дірова могила – за святою Ориною.
І сів Олег, князюючи, в Києві, і мовив Олег: «Хай буде се мати городам руським. І були в нього словени, і варячи, й інші, що прозвалися Руссю.
