Тема 10. Собівартість перевезень на транспорті

 

1. Види та форми транспортних витрат

Для успішного аналізу діяльності транспорту, крім розглянутих економічних категорій, треба розрізняти такі поняття: поточні, або експлуатаційні витрати, собівартість перевезень, повні експлуатаційні витрати та собівартість доставки, транспортні витрати, власне транспортні витрати народного господарства.

Експлуатаційні витрати – це поточні витрати транспортних підприємств на загальний обсяг продукції, виконаної за якийсь відрізок часу (місяць, квартал, рік). Експлуатаційні витрати підприємства пов'язані з власними витратами на матеріалів, на паливо й електроенергію, амортизацію основних фондів, праці і т. ін.

Експлуатаційні витрати,  віднесені до одиниці продукції, називаються “собівартість перевезень”. На транспорті термін "собівартість перевезень" вживається тоді, коли йдеться про поточні витрати  на одиницю продукції (собівартості одиниці продукції).

На відміну від транспорту у промисловості термін "собівартість» вживається переважно для виразу суми витрат на виробництво певного обсягу продукції. А термін "собівартість одиниці продукції" вживається по відношенню до питомої ваги витрат.

Собівартість перевезень характеризує питому величину експлуатаційних витрат, які пов’язані з перевізним процесом, з урахуванням на одиницю перевезень.

На транспорті розрізняють

                        собівартість вантажних перевезень, що вимірюються у гривнях на тонокілометр, або на 1 т вантажу;

                        пасажирських - у гривнях на пасажиро-кілометр.

 При визначенні загального показника враховуються сумарні експлуатаційні витрати на вантажні та пасажирські перевезення.

Термін "собівартість транспортної продукції" можна вживати за аналогією з промисловістю для відображення загальної суми поточних витрат. У цьому разі він буде рівнозначний поняттю "експлуатаційні витрати".

Транспортні підприємства у собівартість перевезень включають поточні витрати тільки з безпосереднього переміщення вантажів та пасажирів. Витрати за межами підприємств на операції з передавання вантажів від одного виду транспорту до іншого у пунктах перевалки (на виконання операції по пересадці пасажирів), вантажно-розвантажувальні роботи, операції прийому та видачі вантажів у початкових і кінцевих пунктах транспортного процесу до собівартості перевезень не включаються. Виняток складає повітряний транспорт, де витрати  на  вантажно-розвантажувальні  роботи  включаються   до собівартості авіаперевезень. Ці витрати на повітряному транспорті мають невелику питому вагу.

На відмінну від “експлуатаційних витрат”, “повні експлуатаційні витрати” включають усі поточні витрати з переміщення вантажів і пасажирів. Повні експлуатаційні витрати, віднесені до одиниці транспортної продукції до тони вантажу, або до пасажира, називаються собівартістю доставки. Інколи застосовують точний термін «експлуатаційні витрати на доставку тони вантажів (пасажира)». Цей вимірювач рівня поточних витрат дуже важливий для правильного визначення порівняльної ефективності перевезень різних видів транспорту,

Експлуатаційні витрати транспортної системи держави треба відрізняти від транспортних витрат народного господарства.

Транспортні витрати промислових, будівельних, сільськогосподарських підприємств, установ невиробничої сфери і населення формуються на основі тарифів на перевезення, які базуються на його вартості (на відміну від експлуатації цінних витрат, які складають собівартість).

Таким чином, загальна сума платежів за перевезення у державі повинна давати вартість транспортної продукції (якщо тарифи правильно відображають суспільно-необхідні витрати), а транспортні витрати народного господарства повинні відрізнятись від експлуатаційних витрат транспортної системи на величину додаткової вартості.

Фактори, які визначають різні в собівартості перевезень різних вантажів можна поділити на дві групи.

До першої групи факторів можна віднести властивості самого вантажу, географія його виробництва та споживання, ступінь підготовленості до переміщення (маса, обсяг, кількість вантажу, форма та габаритні розміри, необхідність у спеціалізованому обслуговувані, запобігання від порчі  та тощо).

Друга група факторів обумовлена характеристиками транспортних засобів, які застосовуються для перевезень вантажів, до них відносяться: вантажопідємність та  місткість транспортних засобів, витрати на ремонт рухомого складу, термін його служби, ступінь спеціалізації.

Для калькуляції собівартості перевезень, важливе значення має групування експлуатаційних витрат по стадіям перевізного процесу, економічному змісту (елементам витрат), способу включення витрат у собівартість окремих видів перевезень (прямі та непрямі витрати).

Особливістю формування витрат на транспорті з урахуванням технології перевізного процесу є розподіл витрат за двома стадіями: за початково-кінцевим та рухомим операціям. Початково-кінцеві операції припускають витрати за змістом рухомого складу на час стоянки, за підготовкою  його до завантаження та розвантаження, маневрувальним роботам та тощо. Ці витрати не пов’язані з дальністю перевезень та залежать тільки від обсягу вантажу. Рухомі операції визначають витрати  переміщенню вантажів: палива, зміст шляхів сполучень, енергетичного господарства, зв’язку, сигналізації, рухомого складу на шляху переміщення та тощо.

При визначенні  транспортних витрат перевезень на різну дальність можна використовувати слідуючу залежність:

де З – витрати при перевезені на дальність d;

а – затрати на початково-кінцеві операції з урахуванням на 1 тону вантажу;

b – затрати по переміщення з урахуванням на 1 тонно-кілометр;

d – дальність перевезень в кілометрах.

 

З приведеної залежності можна розрахувати собівартість одного тонно-кілометра перевезень (С1т-км):

З полученної формули слідує, що собівартість транспортуванні тонно-кілометра вантажу залежить від дальності перевезень: чим більша дальність, тим менша собівартість.

 

Система залізничних тарифів і питання взаємовідносин з вантажовідправниками  та вантажоотримувачами  представлені та надруковані у спеціальних тарифних керівництвах та додатках до них. У тарифних збірниках наведено готові розрахункові таблиці плати за перевезення вантажів на різну дальність. В умовах зростання затрат на транспорті виникає необхідність коректування тарифів, яке провадиться з допомогою встановлення граничних збільшуючи коефіцієнтів до тарифів окремо на внутрідержавні вантажні перевезення та перевезення у міждержавному сполучені. Граничні коефіцієнти підвищення тарифів на внутрідержавні перевезення кожного Місяця визначаються  Міністерством фінансів та залізничною дорогою України на основі зміни індексі цін на продукцію виробничо-технічного призначення за попередній Місяць.

Тарифи повітряного транспорту побудовані достатньо просто – за один тонно-кілометр незалежно від типа літака, швидкості та роду вантажу. Основними видами перевезень на річному транспорті є перевезення суховантажів та наливних вантажів, а також буксировка лісу на плотах. Як на повітряному, так и на річному транспорті застосовуються збори за додаткові операції (звішування, зберігання, перевантаження, експедирування тощо).