3.1. На залізничному транспорті

На залізничному транспорті залежно від цільового призначення експлуатаційні витрати по мережі в цілому, залізницях, відділеннях доріг тепер враховуються і плануються з підрозділянням по окремих господарствах згідно із затвердженою номенклатурою витрат: пасажирські, вантажні, контейнерні перевезення, локомотивні, вагонні, на утримання шляху, громадських споруд, сигналізації та зв'язку, електропостачання; інші витрати окремих доріг, управління доріг (загально дорожні витрати) та ін. Витрати на пересування диференціюються за категоріями поїздів: прямі, збірні, передавальні та вивізні, а також за видами тяги: електричної, тепловозної, парової, моторвагонними та дизельними поїздами.

У номенклатурі витрат залізниць витрати також підрозділяються за видали діяльності: основна та підсобно-допоміжна.

Крім того, витрати залізниць підрозділяються у номенклатурі на основні накладні. При цьому у основних витратах виділяються витрати специфічні для окремих галузей господарства і витрати загальні за найменуванням для усіх чи більшості галузей господарства залізниць: оплата відпусток, відрахування на соціальне страхування, вартість спецодягу, знижка з вартості форменого одягу, обслуговування та ремонт виробничих будівель та споруд тощо.

Накладні витрати підрозділяються на загальногосподарчі та адміністративно-управлінські за утриманням апарату управління.

Кожна стаття номенклатури об'єднує витрати, які належать до однієї визначеної операції чи роботи, чи до кількох однорідних операцій.

Таким чином, діюча система обліку та планування витрат на залізничному транспорті дає змогу для вирішення різних завдань підвищення ефективності виробництва одержувати витрати по мережі доріг у цілому, залізницях, відділеннях доріг, по окремих господарствах, видах тяги, за видами діяльності, виділяти основні та накладні витрати, витрати по окремих і збільшених операціях виробничого процесу. Такої детальної, повної номенклатури витрат нема на інших видах транспорту.

У теперішній час на залізничному транспорті по мережі доріг, окремих дорогах та відділеннях доріг у плановій і звітній калькуляції визначаю середню собівартість за видами перевезень, а пасажирських та вантажних перевезень - і за видами тяги, а саме:

                        собівартість вантажних перевезень у всіх поїздах та окремо у поїздах з різними видами тяги: електричної, тепловозної;

                        собівартість пасажирських перевезень у всіх поїздах та окремо у поїздах з різними видами тяги: електричної, тепловозної, дизельної тяги та в електросекціях;

                        собівартість перевезень по мережі та дорогах окремих пасажирів, вантажу, пошти.

Однак середні показники собівартості перевезень за видами не дають змоги вирішити багато важливих техніко-економічних та народногосподарських задач. Наприклад, такі, як встановлення тарифів на перевезення вантажі» н пасажирів, розподілу товарообігу між різними видами транспорту, визначеній раціональних вантажопотоків у межах залізничного транспорту, вибір варіант нової техніки і автоматизації виробничих процесів та ін. Для цього необхідні дані про собівартість перевезень визначених родів вантажів не тільки у середній мережевих умовах перевезень, а і при перевезеннях їх у поїздах різних категорій чи у різних типах вагонів; пасажирів у різних категоріях поїздів і типах вагонів; при перевезеннях вантажів та пасажирів на конкретних ділянках, а також окремо у вантажному та порожньому напрямах; при зміні якісних показників роботи і т. ін. тобто необхідно визначати собівартість з урахуванням конкретних умов роботи залізниць.

Для вирішення цих завдань застосовується ряд методів розрахунку собівартості перевезень, які дають змогу при наявності даних про умови перевезень визначати показники собівартості будь-яких перевезень на залізницях. Уві ці методи засновані на залежності витрат залізниць від різних показників роботи (об'ємних, якісних, експлуатаційних) чи трудомісткості виконання певних операцій виробничого процесу.

Найбільше поширені на залізничному транспорті такі методи:

- розрахунок експлуатаційних витрат за окремими статтями номенклатури втрат (метод безпосереднього розрахунку);

- метод витратних ставок;

- метод питомої ваги витрат;

- метод коефіцієнтів впливу.

Усі ці методи побудовано за загальним методологічним принципом, а саме, в усіх методах встановлюється залежність витрат залізниць від обсягу перевезень та різних вимірювачів роботи доріг. Різниця між методами полягає головним чином у тому, що використовується різна вхідна інформація і різні технічні засоби аналізу, зокрема, велике значення мають ступінь та характеррозподілення (деталізації) витрат при аналізі. Метод розрахунку експлуатаційних витрат за окремими статтями номенклатури витрат (у практиці він одержав назву методу безпосереднього розрахунку) є найбільш простим. Він не потребує попереднього групування витрат, яке необхідно при застосуванні методів, дає найточніші результати, оскільки при розрахунку використовуються прогресивні норми витрат матеріальних, трудових ресурсів. У процесі розрахунку витрат за кожною статтею можна використовувати різні засоби, враховуючи характер поставленої задачі.

Метод витратних ставок засновано також, як і метод безпосереднього розрахунку, на зв'язку витрат з вимірювачами, роботи залізниць. Практично розрахунок Методом витратних ставок у конкретних умовах зводиться до визначення витратних ставок у заданих умовах і розрахунку вимірювачів, від яких залежать витки. Найважливішим етапом при цьому є правильний вибір вимірювачів, що у значній мірі визначає точність результатів і вірогідність висновків. Витрати за жодною статтею повинні бути пов'язані з таким  вимірювачем, який є найбільш характерним для даної операції виробничого процесу і найбільш повно відображає залежність від обсягу та умов виконання роботи. Вибір системи вимірювачів диктується тими умовами, які ставляться перед розрахунками собівартості. Застосовуються різні системи вимірювачів для техніко-економічних розрахунків на залізницях, що проектуються та експлуатуються.

Згідно з технологічним процесом перевезень на залізницях, витрати підрозділяють за операціями перевізного процесу: за початковою та кінцевою операціями (з вантажами та пасажирами), за формуванням і переміщенням поїздів.

Однак при існуючій системі статистичного обліку таке розподілення витрати ускладнене. Тому у практиці обліку та калькулювання підрозділяють витрати на такі групи:

                  з переміщення і простою рухомого складу;

                  з маневрової роботи;

                  з обробки вантажів та обслуговування пасажирів на станціях;

                  з утримання та обслуговування постійних пристроїв залізниць;

                  інші витрати. Згідно з обліком витрат, виділяються такі групи вимірювачів:

                  з лінійної роботи рухомого складу;

                  з маневрової роботи;

                  з обробки вантажів та обслуговування пасажирів на станціях;

                  з утримання й обслуговування постійних пристроїв залізниць.

За операцією переміщення поїздів вимірювачі підрозділяються на вагонні, локомотивні, поїздові, які, у свою чергу, діляться на пробігові, часові, енергетичні. Для початкових та кінцевих операцій застосовують два вимірювачі: кількість відправлених пасажирів і кількість вантажних відправок.

Розрізняють методи одиничних та збільшених витратних ставок. Метод збільшених витратних ставок використовується для визначення вигрій зрізних видів експлуатаційної роботи. За цим методом за допомогою одиничних витратних них ставок розрахунок ведеться не на тонно-кілометри і пасажиро-кілометри, а на одиниці експлуатаційної роботи: потяго-кілометри, локомотиво-кілометри одиночного слідування, потяго-години простою, локомотиво-години і т. ін.

У техніко-економічних розрахунках, як правило, збільшені .витратні ставки розраховуються тільки у частині залежних витрат. Для вирішення задач використовуються збільшені витратні ставки, визначені за повною суш витрат. Значення витратних ставок залежить від виду руху, роду тяги, якісних показників використання рухомого складу та інших витратних норм.

Метод питомої ваги витрат дає менш точні результати, ніж методи витратних ставок і безпосереднього розрахунку, але дозволяє значно скоротити обсяг рахункової роботи з визначення собівартості і витрат у різних умовах,

Метод коефіцієнтів впливу використовується при орієнтовних розрахунках. Перевага його полягає у тому, що він дає змогу визначити, які саме умови фактори і наскільки вплинуть на собівартість перевезень.

Таким чином, кожен з розглянутих методів має певні переваги та недоліки. Порівняння різних методів визначення собівартості перевезень дає зміну зробити такі висновки.

Метод розрахунку експлуатаційних витрат за окремими статтями номенклатури витрат є простим і універсальним, однак потребує значно більших витри і часу і праці на вирахування, особливо при варіантних розрахунках.

Метод витратних ставок менш трудомісткий. Застосування витратних ставок у багатьох випадках суттєво спрощує розрахунок і аналіз собівартості он зниження його точності. Але оскільки витратні ставки є середніми величинами, то виникає необхідність у їх перерахунку чи корекції залежно від зміни умов перевезень.

Метод питомої ваги по суті є різновидом методу витратних ставок, тільки замість витратних груп застосовується питома вага витрат. Цей метод менш трудомісткий, ніж метод витратних ставок. Однак у ряді випадків він може бути менш точним і більш складним.

Метод коефіцієнтів впливу фактично є різновидом методу питомої ваги витрат і має ті ж недоліки. Основною його перевагою є простота результативних розрахунків. При його застосуванні не треба визначати ні витратні ставки, ні витрати вимірювачів. Але при цьому необхідно проводити трудомісткі розрахунки коефіцієнтів впливу та їх коригування, які досить складні. Крім того, коефіцієнти впливу дуже нестійкі, різко змінюються величини не тільки при зміні тилів технічного обладнання та загальних умов, але і при зміні обсягу перевезень, якісних показників тощо. Тому метод, звичайно, застосовується для попередніх, орієнтовних розрахунків.

Усе це визначає сфери застосування методів. Найбільше практичне значення мають методи витратних ставок, у деяких випадках при аналізі витрат у низових ланках, при вирішенні техніко-економічних питань - метод розрахунку за статтями номенклатури витрат; при орієнтовних розрахунках застосовується і   коефіцієнтів впливу; при варіантних розрахунках для наукових досліджень використовуються засоби, засновані на встановленні зв'язку між витратами та факторами.