3.2. На морському транспорті

На підприємствах морського транспорту визначається собівартість:

                  у компаніях - середня собівартість перевезень;

                  у морських портах - собівартість навантажувально-розвантажувальних робіт та інших портових операцій;

                  у басейнових управліннях морських шляхів - собівартість днопоглиблювальних робіт;

                  на судноремонтних заводах - собівартість судноремонту та інших робіт.

По суднових компаніях можуть визначатися такі показники собівартості:

                  середня собівартість перевезень;

                  середня собівартість перевезень за видами плавання;

                  собівартість перевезень по групах суден та по окремих суднах;

                  собівартість перевезень по окремих рейсах, напрямах, лініях;

                  собівартість переробки вантажів по окремих перевантажувальних комплексами, виконання днопоглиблювальних робіт по окремих земкараванах;

                  собівартість переробки окремих вантажів, виконання окремих днопоглиблювальних, підводно-технічних та інших робіт.

Експлуатаційні витрати класифікуються, як і на інших видах транспорту, за декількома ознаками: за економічним змістом (основні та накладні), за відображенням призначення витрат та місця їх виникнення (за калькуляційними статтями), за способом віднесення витрат на собівартість калькуваних об'єктів (прямі та непрямі), за ступенем залежності від обсягу робіт (залежні та незалежні, від нього).

Експлуатаційні витрати на перевезення плануються та розраховуються за такими статями:

                       оплата праці суднового екіпажу;

                       відрахування на соціальні заходи;

                       вартість раціону безкоштовного харчування;

                       паливо;

                       амортизаційні відрахування;

                       витрати на усі види ремонту судна;

                       матеріали, малоцінний та швидкозношуваний інвентар;

                       суднові збори, навігаційні витрати й агентування;

                       адміністративно-управлінські та загально експлуатаційні витрати;

                       інші.

Витрати з утримання судна (з 1 по 8 статтю) плануються і вираховуються прямим способом. У середньому вони складають близько 90 %.

Адміністративно-управлінські та інші витрати враховуються у цілому компанії (непрямі витрати) і відносяться до того чи іншого об'єкту калькуляції на основі застосування спеціальних методів розподілу.

У компаніях розробляються такі планові та звітні калькуляції собівартості морських перевезень:

за видами плавання: малий каботаж, великий каботаж, закордонне плавання;

за видами перевезень: суховантажів та лісових вантажів у плотах; нафто вантажів та інших наливних вантажів; пасажирів;

у цілому по перевезеннях.

Калькуляційною одиницею собівартості морських перевезень є тонни миля, пасажиро-миля, приведена тонно-миля. Основну (переважаючу) часині» витрат по кожному виду перевезень визначають безпосередньо шляхом додавання витрат по суднах відповідного призначення (суховантажні, наливні, пасажирські). Розподіляють за видами перевезень тільки витрати по пасажирських суднах та танкерах, які перевозять сухі вантажі у вантажних танках. Витрати по вантажопасажирських суднах за видами перевезень розподіляють пропорційно кубатурі вантажних і пасажирських приміщень за відрахуванням витрат, ми безпосередньо відносяться до пасажирських перевезень (утримання судної»ми штату, що обслуговує пасажирів). Витрати по танкерах між перевезеннями сухих та наливних вантажів розподіляють пропорційно довго тривалості роботи танкеру на цих видах перевезень. З метою поглибленого аналізу собівартості перевезень, кількісної оцінки впливу факторів, розробки шляхів зниженій собівартості періодично розраховують собівартість перевезень по окремих ван­тажах, напрямах перевезень та типах суден, що використовуються.

При техніко-економічних розрахунках для аналізу собівартості перевезень застосовується метод елементних ставок. Суть цього методу полягає у тому, що транспортний процес розкладається на операції, і визначається собівартість кожної операції. Повна собівартість перевезень складається з суми собівартості окремих операцій. Транспортний процес розділяється на рухову та стояночних операції. Відповідно для визначення собівартості перевезень витрати з утримання однотипних суден розраховують окремо на судно-доби у русі і на стоянні, При цьому враховується, що усі витрати, крім вартості палива, є загальними Для судна на ходу і на стоянці. Вартість палива, яке витрачається на ходовий час. розраховується за нормами його витрачання на добу роботи головних та допоміжних двигунів судна. Для стояночного часу вартість використаного палива визначається за нормами витрати палива за добу роботи допоміжних машин,пов'язаної з роботою перевантажувальних засобів судна і опаленням приміщені. Рухову та стояночну операції при необхідності розподіляють на рад елементі п (перехід судна, затримки на шляху, вантажні та допоміжні операції і т. ін.).

При техніко-економічних розрахунках витрати з перевезень визначають на нормативній основі, що дає змогу забезпечити зіставлення порівнюваних варіантів нової техніки, технологічних схем тощо. Нормативи витрат за окремими статтями встановлюються залежно від технічних, експлуатаційних параметрів суден, перевантажувального обладнання. Таким чином, методика калькулювання собівартості перевезень, система віку витрат дає змогу визначати собівартість за видами плавання, видами перевезень, по окремих рейсах, напрямах, лініях.