Сутність і структура духовного життя суспільства

Важливою стороною розвитку функціонування суспільства є духовне життя.

Елементи духовного життя суспільства: духовні потреби людей, спрямовані на створення певних духовних цінностей;  духовне виробництво;  споживання духовних цінностей;  міжособистісне духовне спілкування.

Результати духовної діяльності: певні погляди людей на світ, наукові ідеї і теорії, мораль, мистецтво, релігію тощо. Вони втілюються в моральних принципах та нормах поведінки, творах народного та професійного мистецтва, в релігійних обрядах, ритуалах і т.п.

Стани духовного життя суспільства:  активний стан - (зумовлений, наприклад, бажанням більшості суспільства включитися у виконання якихось соціальних програм);  акцентований стан - (наприклад, масового патріотизму або військової агресивності); пасивний стан -(суспільної апатії або скептису);  збалансований стан - (що передбачає наявність моментів усіх можливих станів без очевидного переважання якогось окремого).

Види духовних відносин:  пізнавальні;  моральні;  естетичні;  релігійні та інші.

КУЛЬТУРА - системний спосіб людського буття, що відображає весь спектр практичної і духовної діяльності людини, ставлення її до навколишнього світу і самої себе.

Культура:  це певна сфера суспільства, що отримала інституційне закріплення;  це сукупність духовних цінностей, що притаманні великій соціальній групі;  виражає високий рівень якісного розвитку духовних досягнень тощо.

ЗРОСТАННЯ КІЛЬКОСТІ ДЕФІНІЦІЙ ПОНЯТТЯ «КУЛЬТУРА»

К.Кларкхон, А.Кребер	1952 р.	>164
Л.Є.Кертман	1964 р.	> 257
Л.Є.Кертман	сьогодні	> у 2 рази

Ознаки культури:  те, що пройшло через людську перетворюючу діяльність («друга природа», створена людиною);  способи, технології, методи творення культурних явищ, які вводять людину у так званий технологічний аспект культури;  сукупність найперших та найвищих духовних і матеріальних цінностей;  те із створеного людьми, в чому глибинні якості та можливості людини проявились максимально повно, досконало та виразно;  способи збереження, розподілу та використання культурних цінностей.

Класифікаційні ознаки культури:

За діяльністю людини	 матеріальна і духовна
За культурними епохами	 антична культура, культура Середньовіччя, епохи Відродження, Нового часу, Просвітництва, сучасна тощо
За формами	 політична, соціальна, правова, економічна, екологічна, етнічна, моральна, фізична і т.д.
За своєрідними культурними пластами чи підрозділами	 національна, офіційна масова, елітарна, молодіжна тощо.

Змістовні елементи кожної національної культури:

 загальнолюдський елемент - те, що може бути цікавим і зрозумілим кожній розумній людині;  національний елемент - те, що може являти інтерес та бути зрозумілим лише тим, хто заглиблений у дану культуру;  елемент, що слугує грунтом для діалогу та культурної дискусії, те, що синтезує два попередні елементи.

Функції культури:

Пізнавальна	 культура дає можливість людині краще й глибше пізнати оточуючий її світ, себе і суспільство
Суспільно-перетворююча	 культура слугує цілям перетворення природи, суспільства і людини (з використанням засобів праці, наукових досліджень та багато інших форм і продуктів творчих зусиль людини)
Виховна	 формуванні певного типу особистості
Нормативна	 регулювання поведінки людей через систему норм і правил, у відповідності до вимог суспільства
Комунікативна	 передача історичного досвіду поколінь через культурну спадковість та формування на цій основі різноманітних типів і способів спілкування між людьми (мова, обряди, засоби виробництва, предмети споживання, побуту тощо)
Ціннісно-орієнтаційна	 реалізується через систему цінностей і норм, які є регулятором суспільних відносин, культурно-духовними орієнтирами на кожному етапі розвитку суспільства
Інтегративна	 проявляється у здатності об’єднувати людей незалежно від їх світоглядної орієнтації, національної чи расової приналежності у світову цивілізацію