Тема 3. Філософія європейського середньовіччя та епохи відродження
1. Загальна характеристика доби Середньовіччя.
2. Роль християнства у формуванні середньовічної філософії.
3. Філософія Відродження. Проблеми людської особистості.
Опорний конспект
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (V – XV ст.)
Філософська думка і культура доби Середньовіччя характеризувалась:
- традиціями греко-римської культури, філософії, що занепадали;
- варварством;
-християнством. Філософія стає служанкою богослів’я, а філософи стають, як правило, апологетами (захисниками) християнства.
НАПРЯМКИ В РОЗВИТКУ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ:
СХОЛАСТИКА (від грец. – школа) – вчення відірване від життя, від реальних проблем, мало єдину мету – обґрунтування і захист теології, релігійного світогляду;
МІСТИКА - стверджували що, в пошуках шляхів наближення до Бога слід покладатися на почуття, віру, любов та самозречення
БОРОТЬБА НОМІНАЛІСТІВ І РЕАЛІСТІВ з приводу природи загальних понять, так званих универсалій.
Роль християнства у формуванні середньовічної філософії
Поява і утвердження християнства в Європі призвели до духовної революції у розвитку європейської цивілізації. Філософська проблематика даного періоду підпорядковувалась вірі, а науковий інтерес - релігії. Звідси її функціональне визначення, яке сформулював у середні віки Фама Аквінський: «Філософія - наймичка богослів’я ».
Філософські погляди
ДУАЛІЗМ - матерія є вічна субстанція із якої Бог створив світ, подібно архітектору і будівельнику. Матерія існувала одночасно з Творцем і ніяк від нього не залежить.
ПАНТЕЇЗМ - ототожнюють Бога з навколишнім середовищем, світом, який стає єдиносущим Божеству.
Різновидності пантеїзму:
→ антропоцентризм - обожнювання живих людей (імператорів, полководців, релігійних діячів…);
→ анимизм - обожнювання духів померлих предків;
→ фетишизм - обожнювання матеріальних предметів і речей.
ПАТРИСТИКА - визнаний офіційною церквою напрямок у філософії, який розроблявся "батьками церкви" (лат. «pater»- ,батько) .
Аврелій (Августин) Блаженний (354-430) - представник патристики:
- філософія поза богослов’ям ніщо; - Бог є сукупність усіх можливих досконалостей; - Бог є вічним та завершенним Буттям; - Бог творить світ із нічого; - Можливості Бога у творінні невичерпні; - Світ перебуває в повній залежності від Бога, але Бог від світу не залежить; - Земне життя – гріховне і тимчасове, це тільки підготовка до вічного "потустороннього" існування; - Бог є гарантом безсмертя та спасіння людства.
Фома (Тома) Аквінський(1225/26-1274 )- представник середньовічної схоластики і основоположник - томізму. Його філософія була спрямована на збереження і зміцнення влади католицької церкви, волю папи, його владу він розглядав як "Божу волю", а самого папу як "намісника" Бога. Його вчення часто характеризують як концепцію «симфонії (співзвучності) розуму та віри», а саме:
- існують істини, які можна осягнути природним розумом;
- існують істини, які перевищують людські можливості;
- існують істини, що їх можуть розуміти як із допомогою розуму, так і з допомогою віри.
Отже, «симфонія» передбачає підпорядкування природного розуму істинам. Виходячи з цих міркувань Тома поділяв усі знання і науки на:
- теологію об’явлення; - природну теологію; - філософію.
У 1879 р. вчення Томи Аквінського проголошено офіційною філософською доктриною Католицької Церкви під назвою «неотомізм».
Суттєве значення для подальшого розвитку європейської філософії мала дискусія між реалістами і номіналістами по питанню природи загальних понять.
ОСОБЛИВОСТІ ФІЛОСОФІЇ, ТЕОЛОГІЇ ТА РЕЛІГІЇ В СЕРЕДНІ ВІКИ
Філософія |
Теологія |
Релігія |
- розробляла інтелектуальний інструментарій - вчила християн розмовляти «філософською» мовою - раціоналізовувала релігійні догмати - осягала абсолютну істину засобами людського розуміння |
- сприяла
|
- вимагала приймати свої догмати на віру - ініціювала нову філософську проблематику - верифікувала істини філософії - приписувала людині як діяти, жити |
Схоластика
с
лід
повною мірою використовувати можливості
розуму в питаннях богопізнання;
найкращим засобом діяльності
розуму є логіка.
р
Містика
озум
і роздумування ведуть лише до гріха і
до відходу від шляху віри;
шлях до Бога лежить через почуття, любов до Бога та самозречення
РЕАЛІЗМ (лат. realis - суттєвий, дійсний) - філософський напрям, згідно з яким загальні поняття (універсалії) існують реально як сутності речей.
Представники: Ансельм Кентерберійський, Фома Аквінський - вважали, що людина осягає ці сутності в поняттях розуму; пізнання - осягнення розумом сутності. Розкриття її через умоспоглядання.
НОМІНАЛІЗМ (лат nomen - ім’я )- філософське вчення, що заперечує онтологічне значення універсалій (загальних понять), стверджуючи, що універсалії існують не в дійсності, а тільки в мисленні.
Представники: Вільям Оккам, Жан Вурідан вважали, що речі одиничні, не приховують ніяких універсалій. Загальні поняття є тільки назвами одиничного, вони - творіння розуму; пізнання є чуттєвим пізнанням одиничних речей.
Основні риси філософії Середньовіччя
По рівню розвитку філософії, культури вона була кроком назад у порівнянні з античністю;
В межах середньовічного християнського філософствування поступово відбувалося нагромадження знань та ідей які сприяли виникненню сучасної цивілізації, науки і освіти;
Виникнення християнства, яке мало домінуючий вплив на духовне життя усіх європейських країн; Засилля в усіх сферах життя релігії; Схоластика як спосіб філософствування; Теоцентризм; Геоцентризм; Переважання ідеалістичних напрямків у філософії; Слабкі паростки матеріалізму.