Риси філософського мислення

 має гранично широкий рівень узагальнення, що виходять на межу буття і небуття;  постає формою людського самоусвідомлення, мисленням під кутом зору людини, її життєвого вибору;  окреслює дійсність не лише такою, якою вона є, а й такою, якою має бути;  є більшою мірою мисленням про мислення, ніж мисленням і думкою про якусь реальність;  постає внутрішньо пов’язаним, логічно послідовним, аргументованим та обґрунтованим;  прагне поставити і розв’язати граничні, абсолютні проблеми людського буття

Структура філософії

Відповідно до сфер діяльності виділяють
філософія природи, світу і космосу	 онтологія, натурфілософія, космологія
філософія суспільства та суспільної історії	 соціологія, соціальна філософія, філософія історії, культурологія, етнофілософія
філософія самої людини з її особливостями, здібностями і властивостями	 філософська антропологія, антропософія, структурна антропологія, соціобіологія
філософія духовної сфери або інтелектуальних процесів	 логіка, гносеологія, етика, естетика, філософія релігії, філософія права, історія філософії, ноологія

Спільне філософії і науки:

 філософія і наука є формами суспільної свідомості;

 філософія і наука здобуті знання представляють у теоретичній формі, у формі логічних доведень своїх висновків;

 філософія і наука є структурними елементами наукового світогляду, тобто включаються в структуру світогляду;

 філософія і наука мають однопорядкові структурні елементи (предмет, закони, поняття (категорії), методи дослідження).

Відмінності філософії і науки:

 у філософії понятійний апарат, закони мають на відміну від будь-якої науки всезагальний характер, тобто екстраполюються на всі сфери дійсності;

 філософія, як відомо, є форою суспільної свідомості. Наука окрім цього виступає ще як безпосередня продуктивна сила суспільного виробництва;

 закони і пoнятійний апарат філософії виконують функцію загальної методології пізнання. Закони і понятійний апарат окремої науки виконують методологічну функцію лише для цієї науки;

 філософія дає загальну цілісну картину світу. Окрема наука досліджує лише певну сферу дійсності і тому такої цілісної картини світу дати не може;

 філософія включається в теoретичне обґрунтування будь-якого світогляду.

ВИСНОВКИ

 Філософія — специфічний вид знання, що має свій предмет пізнання, свої проблеми, які не звидяться до окремих наук, а також має свою специфічну мову, методи і засоби дослідження.  Філософія була тією колискою, з якої виросли і наука, і мистецтво, і мораль, і право і набули статусу самоусвідомлюючи особливих проявів людського духу та практики життєдіяльності людини і суспільства.  Саме філософське знання забезпечує осмислення і обґрунтування категоріального і методологічного апарату наук.  Філософія, як теоретичний світогляд, поряд із наукою, мистецтвом, мораллю, правом —одне з видатних надбань людської цивілізації та культури.  Філософія — не тільки візитна картка цивілізації і культури, а й їхня основа та животворний фермент.  Центральне місце у філософствуванні займає людина як суб'єкт діяльності, її походження, сутність, призначення і сенс її буття.  Прагнучи з'ясувати граничні основи буття, філософія, на відміну від релігії і міфології, спирається на знання.  Філософія прагне вивести людину зі сфери повсякденності, надати її життю істинний зміст, привабити високими ідеалами, обґрунтувати шлях до загальнолюдських цінностей.

 Філософія є спробою органічно відобразити науково-теоретичні і практично-духовні аспекти життя людини й зрозуміти світ, як цілісний та єдиний організм.  Філософія, як наука, має всі структурні елементи. Вона має свій предмет, свої закони розвитку, свій понятійний апарат, і свої методи, що дає їй можливість адекватно відображати oб’єктивну дійсність.  Філосoфія, є не лише формою суспільної свідомості, а й світоглядом, певним способом духовно - практичного освоєння світу.  Філософія, як і світогляд, – це життєва потреба людини, суспільства і людства.