- •Тема 1. Філософія як специфічний тип знання
- •Опорний конспект філософія і її місце в самопізнанні людини
- •Світогляд як духовно практичне засвоєння світу
- •Типи виявів відношення людини до світу:
- •Типологізація світогляду
- •Предмет і функції філософії
- •Риси філософського мислення
- •Опорний конспект стародавня філософія як зародок і колиска всіх наступних типів філософії
- •Основні історичні етапи розвитку філософії:
- •Питання самоконтролю
- •Тема 2. Філософія стародавнього світу
- •Філософія стародавньої індії
- •Проблеми філософії стародавнього китаю
- •Антична філософія та її особливості
- •Умови, що сприяли появі феномену античної філософії
- •Тема 3. Філософія європейського середньовіччя та епохи відродження
- •Опорний конспект
- •Роль християнства у формуванні середньовічної філософії
- •Філософія відродження
- •Тема 4. Філософія нового часу (XVII – XVIII ст.)
- •Опорний конспект філософія епохи ранніх буржуазних революцій
- •Новий філософський ідеал у філософії просвітництва
- •Німецька класична філософія (хvііі – хіх ст.)
- •Питання самоконтролю
- •Тема 5. Філософія хіх-хх ст.
- •Опорний конспект
- •Філософія к.Маркса і ф.Енгельса
- •Питання самоконтролю
- •Тема 6. Філософська думка в україні
- •Опорний конспект джерела української філософської культури
- •Українська філософія хіv – хvі століття
- •Українська філософія хіх – початку хх ст.
- •Питання самоконтролю
- •Тема 7. Проблема буття у філософії
- •Опорний конспект фундаментальне значення проблеми буття у філософії. Поняття «онтологія», «буття».
- •Структура буття за к. Попером
- •Людська діяльність, як особливий спосіб саморуху об’єктивної і суб’єктивної реальності
- •Тема 8. Духовний вимір людського буття
- •Опорний конспект
- •Суспільна свідомість і її форми
- •Тема 9. Основи філософського вчення про розвиток
- •Опорний конспект діалектика як вчення про розвиток і універсальні зв’язки
- •Принципи, категорії і закони діалектики
- •Тема 10. Основний зміст пізнавальної діяльності
- •Опорний конспект
- •Практика як критерій істини
- •Тема 11. Філософський аналіз суспільства
- •Опорний конспект поняття суспільства у філософії
- •Сутність і структура духовного життя суспільства
- •Рушійні сили та суб'єкти суспільного розвитку
- •Тема 12. Філософська концепція людини
- •Опорний конспект філософська концепція людини - основа наук про людину.
- •Філософський зміст понять «індивід», «індивідуальність», «особистість»
- •Сенс життя людини
- •Питання самоконтролю
- •Тема 13. Цінності в житті людини і суспільства
- •Опорний конспект цінності як визначальні характеристики людського буття.
- •Базові цінності людського буття. Вищі духовні цінності
- •Глобальні проблеми людства і людина
- •Питання самоконтролю
- •Рецензія на навчальний посібник з дисципліни «Основи філософських знань»
- •Тема 3. Філософія європейського середньовіччя та епохи відродження
- •Опорний конспект
- •Роль християнства у формуванні середньовічної філософії
- •Філософія відродження
- •Тема 4. Філософія нового часу (XVII – XVIII ст.)
- •Опорний конспект філософія епохи ранніх буржуазних революцій
- •Новий філософський ідеал у філософії просвітництва
- •Німецька класична філософія (хvііі – хіх ст.)
- •Питання самоконтролю
- •Тема 5. Філософія хіх-хх ст.
- •Філософія к.Маркса і ф.Енгельса
- •Питання самоконтролю
- •Тема 6. Філософська думка в україні
- •Опорний конспект джерела української філософської культури
- •Українська філософія хіv – хvі століття
- •Українська філософія хіх – початку хх ст.
- •Питання самоконтролю
Рушійні сили та суб'єкти суспільного розвитку
У соціальній філософії рушійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища: об'єктивні суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва та обміну, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соціальні революції, потреби та інтереси, ідеальні мотиви тощо.
Рушійні сили розвитку суспільства пов'язані насамперед з діяльністю людей. Здатність бути рушійною силою — це найсуттєвіша властивість людської діяльності взагалі. Будь-яка діяльність людей є рушійною силою, людською суспільною діяльністю.
Суб'єкти суспільного розвитку:
НАРОД — це все населення тієї чи іншої країни. В іншому розумінні — етносоціальному — це термін, що означає різні форми етнічних чи етносоціальних спільностей людей (плем'я, народність, нація тощо). Зрештою, це і соціальна спільність, яка включає на різних етапах історії ті групи і верстви, які за своїм об'єктивним становищем здатні вирішувати завдання розвитку суспільства.
Народ як справжній суб'єкт історії: народ є творцем історії - народ створює всі матеріальні цінності, є головною продуктивною силою суспільства; народ - це вирішальна сила всіх соціально-політичних діянь, що здійснює всі глибокі соціальні перетворення; народ — творець усіх духовних цінностей; народ створює блага суспільства, саме його діяльність є основою існування та розвитку суспільства; Саме народ є тим ґрунтом на якому і з якого зростають майбутні лідери, тобто особистості є частиною народу, його невід’ємною складовою.
Роль особистості в суспільному розвитку залежить:
Роль особистості, лідера зумовлена самим фактом існування людської спільноти і залежить:
від здібностей, таланту чи геніальності; від становища в суспільстві (в економіці, політичному житті, у державі); від того, яку групу, партію очолює ця особистість (а звідси — більша чи менша (і роль, прогресивна чи консервативна); від того, як глибоко розуміє ця особистість історичні завдання та закони розвитку суспільства, спрямованість такого розвитку (і від того, з якою енергією вона діє); від того, наскільки сприяють їй об'єктивні умови її діяльності, адже якщо відповідні умови ще не склалися, то ніяка "надвидатна" особистість не зможе підняти маси на боротьбу.
Історична особистість, її роль є своєрідним результатом таких складових: соціальних умов; суспільних потреб і якостей конкретної особистості
Тільки особистості здатні вести за собою передові частини народу, вказуючи шлях в майбутнє і від їхній внутрішніх якостей залежить наслідки розвитку. Особистості представляють народ на історичній арені, з їхньою допомогою енергія народу спрямовується на здійснення тих чи інших перетворень суспільного життя, перехід до нових типів суспільних відношень, поява яких зумовлена викликами часу та внутрішніми інтересами соціуму.
КЛАСИ: існування класів пов'язане з біологічними законами, насамперед з боротьбою за виживання людей у тих чи інших географічних умовах (соціал-дарвініст-ський апрямок — С.Дарлінгтон, Д.Хаксклі та інші); класове розшарування виникло внаслідок відмінностей у психології, ідеях, рівнях морального та інтелектуального розвитку людей (психологічний та інші); класи є відносно самостійними групами людей, що об'єднуються на основі фактично розрізнених інтересів у сфері виробництва, соціального життя, політики (М.Вебер); як великі соціальні групи класи характеризуються чотирма соціально-економічними ознаками: місцем у певній історичній системі суспільного виробництва, відношенням до засобів виробництва, роллю у суспільній організації праці, способом одержання і часткою прибутку.
Головна класоутворююча ознака — це відношення до засобів виробництва (марксистське визначення класів). Це визначення найгрунтовніше, але варто відзначити, що історія внесла й тут свої корективи.
Класова боротьба була реальним фактом суспільного життя в минулому, хоча її роль по-різному трактувалася в соціальній філософії. Вона вичерпала себе, і досвід XX ст. показав, що шлях співробітництва класів найбільш природний і типовий для більшості країн, а шлях революційний, насильницький — це лише історичний виняток, який свідчить про нерозвинутість соціальних відносин у суспільстві.
Опорним, при дослідженні питання про суб'єкти історії та про соціальну структуру суспільства, є поняття соціальної групи.
Розрізняють: МАЛІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ — це малочисельні соціальні групи, члени яких об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому спілкуванні один з одним, що є основою їхніх емоційних відносин і особливих групових цінностей та норм поведінки /сім'я, первинні виробничі об'єднання (бригади), сусідські спільності, дружні (товариські) компанії, шкільні класи чи студентські групи, військові підрозділи тощо/. СЕРЕДНІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ - є більш чисельними об'єднаннями людей /мешканці одного села чи міста, працівники певного заводу чи фабрики, установи, викладачі та студенти одного вищого навчального закладу тощо/. ВЕЛИКІ СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ - етнічні спільності (племена, народності, нації), вікові групи (молодь, пенсіонери), об'єднання за статтю (чоловіки, жінки) — це багаточисельні об'єднання людей.
Нові теорії соціальної структури суспільства:
Соціальної стратифікації: класи зникли, існують лише деякі соціальні "пласти", або шари, тому замість поняття "класи" треба користуватися поняттям "страт" (від латин, стратум — шар, пласт, геологічний термін); ознаки страту довільні — рід занять, престиж, розмір прибутку, ставлення до певних соціальних проблем, манери, смаки, звички та інші; кількість стратів різні соціологи визначають по-різному -4, 5, б, 7, 8 і більше. Існують "соціальні ескалатори", або "ліфти", на яких люди можуть піднятися на вищі сходинки суспільного становища (економіка, політика, армія, наука, шлюб).
Соціальної мобільності - зміни індивідом чи групою соціального статусу, місця в соціальній структурі суспільства. За критерієм соціального спрямування розрізняють: горизонтальну мобільність - перехід з одного місця роботи на інше без суттєвих змін соціально-економічного становища; вертикальну мобільність - просування на найвищі щаблі суспільного становища (здобуття багатства, політичної, військової кар’єри тощо).
"Концепції маси" в західній соціальній філософії Аристократичний варіант (І.Тен, Ф.Ніцше, Г.Лебон, Х.Ортега-і-Гассет) народився ще у XIX ст. Маса, тобто народ, — це руйнівна сила, що приходить на зміну феодальній чи буржуазній еліті. Ліберально-демократична концепція (Е.Фромм, Х.Арендт, Е.Ледерер) виникла у 30-і роки ХХ ст.. - стверджували, що класова самосвідомість пролетаріату ослабла, що місце організованого класу займає аморфна і безлика маса, що сліпо йдуть за "вождем". Концепція відображення внутрішньої суперечливості культури (Д.Рісмен, Д.Макдональд та ін.) вірили, що виховання підніме загальний політичний та культурний рівень народу.
Історія рухається у взаємодії народних мас, еліт та особистостей. "Естафета поколінь" є реальною історією кожного народу і всього людства.
Спадкоємність у розвитку суспільства відбувається через зміну поколінь, кожне з яких робить свій певний "внесок" у розвиток свого суспільства та людської цивілізації. Отже, особистості, соціальні групи, народні маси, покоління є суб'єктами розвитку суспільства.
ФОРМАЦІЯ І ЦИВІЛІЗАЦІЯ
Два виміри формації:
|
слугує для відображення конкретно -історичного типу суспільства, який характеризується певним способом виробництва, надбудовою і формами суспільної свідомості |
як історичний тип суспільства |
суспільство, що характеризується певним способом виробництва, відповідною надбудовою та формами суспільної свідомості |
Поняття формації стає базовим тоді, коли ми говоримо про соціально-економічний і політичний розвиток суспільства. Змінюваність формацій, обумовлена розвитком продуктивних сил, зміною природних умов, появою нових матеріальних можливостей для людської діяльності тощо.
ЦИВІЛІЗАЦІЯ це - - певна велика епоха історичного розвитку, яка йшла за епохами дикості і варварства (Л.Морган) - певний рівень розвитку культури, який передбачає наявність державності, письма, техніки тощо.
Ознаки цивілізації за Л.Морганом: виникнення та розвиток міст; оброблення та використання металів; виникнення письма; поява держави та публічних органів влади.
Поняття цивілізації пов'язане зі спадковістю в житті суспільства, наявністю культурних традицій у широкому розумінні — як мистецтва, так і навичок виробництва предметів утилітарного призначення.
І формація, і цивілізація являють собою особливий зріз розвитку суспільства: формація — соціоекономічна категорія, цивілізація — соціокультурна категорія.
Але обидві вони пов'язані з поняттям соціуму і включаються в опис законів його розвитку. І формація, і цивілізація можуть перекривати одна одну в часі, можуть бути віддаленими за рівнем на значній відстані.
В рамках однієї формації можуть існувати кілька цивілізацій з різними характерними рисами, і навпаки цивілізація може зберігати стійкість і прикметні ознаки, характерні саме для неї. У кожен певний момент часу на нашій планеті можуть співіснувати безліч цивілізацій у рамках земної цивілізації.
Цивілізація і формація як різні зрізи в розвитку суспільства
Теорія формацій цікавиться структурою суспільства на кожному етапі розвитку й закономірностями його існування. Теорія цивілізації займається аналізом тих механізмів, що забезпечують існування самої цивілізації, не дозволяючи суспільству знову повернутися до первісного стану
ВИСНОВКИ
Суспільство - це єдина цілісна система. Людина - суб’єкт і головна дійова особа суспільства. Людство розвивається не як єдине ціле, а як система з відносною свободою елементів. Цілісність системи суспільних відносин позначається категорією «спосіб життя», що синтезує різноманітні життєві процеси, підводить їх до єдності і незаперечної основи - людини як самоцілі суспільно - історичного розвитку. Філософія історії покликана дати людині загальні орієнтації, допомогти їй оцінити можливості та умови свого соціально-історичного життєвого самоутвердження. Все, що відбувається в історії, постає результатом людських дій та вчинків. Основними елементами суспільства, як системи, є матеріальне та духовне виробництво які в свою чергу впливають на суспільні процеси.
Питання самоконтролю
1. Що таке суспільство?
2. Яка структура суспільства як соціальної спільноти?
3. Які основні методологічні принципи розуміння суспільного життя?
4. Охарактеризуйте основні закономірності розвитку сучасного суспільства?
5. Визначте найважливіші етапи у взаємовідносинах між суспільством і природою.
6. З’ясуйте зміст понять “природа”, “географічне середовище”. 7. Місце сім’ї у житті особистості.
8. Що є предметом філософії історії?
9. Які основні напрями формування філософського осмислення історії?
10. Який зміст вкладається у поняття “соціальна група”? 11. Яка роль еліти і видатних особливостей в історичному розвитку?
12. Як спадковість поколінь впливає на розвиток суспільства?

як філософська
категорія