Категорія числа

Категорія числа іменників належить до морфологічних кате- горій із семантичною домінантою. В іменнику число виражає номінативний елемент його значення — кількісну характерис- тику предметів — і водночас виконує структурну функцію у зв’язках із ним ознакових слів (прикметників, займенників, числівників, дієслів). Граматичній категорії числа на рівні глибинної семантики відповідає поняттєва категорія кількісності (квантитативності), 91що реалізується в мові як кількісний вияв субстанціально- го змісту. Проте щодо кваліфікації мовного змісту цієї кате- горії наявні значні розбіжності. Дискусії вчених зводяться до головного питання: яку функцію виконує категорія числа — виражає кількісні відношення реальної дійсності (кількісної актуалізації в ситуації мовлення) чи вже на рівні слова в основі його номінативного значення передбачено протистав- лення частини множинності всій множинності. З огляду на мовний зміст число іменників розглядається як морфологіч- на категорія, що містить у собі як реляційні, так і синтак- сичні елементи значення, або трактується як один із бага- тьох способів позначення в мові поняттєвих категорій оди- ничності та множинності. Однак і самі поняття «одиничність», «множинність», «число» у поглядах філософів, математиків, дослідників історії культури різних народів тлумачаться досить суперечливо. Одні вчені пов’язують зародження кількісних знань із первісним уявленням про число, інші вва- жають, що в людини вихідним і первісним способом отри- мання знань про кількість було порівняння і встановлення ступеня відмінності в однорідних явищах. Звідси можна дійти висновку, що уявлення людини про кількісне бачення світу є насамперед виявленням якісних характеристик множинності «багато» («тьма»). Кількісне вираження якісної оцінки «бага- то», «уявлення множинності» (за термінологією Леві-Брюля) могло поступово реалізуватися й у граматичній категорії чис- ла іменників. Число як номінативний елемент значення іменника відоб- ражає реальні відмінності між одним предметом і кількісною множиною однорідних предметів (два, три і більше). У трак- туванні категорії числа традиційно підкреслюється, що вона знаходить свій найповніший вияв у протиставленні форм однини і множини, які відображають відношення: «один — більш як один» (в українській мові збереглися як реліктові або діалектні також форми двоїни: очі, вуші, дві руці та ін.). Морфологічна парадигма корелятивних форм числа власти- ва назвам конкретних обчислюваних предметів. Однина озна- чає: «один, що виокремлюється з низки однорідних предметів», а множина — «більш як один, неозначена кількість однорідних предметів». 92За ознакою корелятивності морфологічних форм категорія числа належить до н е п о с л і д о в н о к о р е л я т и в н и х (за О. В. Бондарком). Більшість іменників — назв обчислюваних предметів — утворюють корелятивні форми числа однини і множини. Р о з ч л е н о в а н і с т ь множинності на певну кількість є головною ознакою їх. Такі іменники можуть означатися чис- лівником (один день — п’ять днів — дні; одна сторінка — друга, третя, четверта сторінка — сторінки). Назви об- числюваних предметів становлять основне ядро субстантивів. За цією здатністю слів творити співвідносні форми однини і множини категорію числа іменників називають с л о в о — з м і н н о ю . Однак у кількох розрядах іменників номінатив- ний компонент граматичної семантики «кількість», що ґрунтується на протиставленні «один — більш як один», відсутній. Сигніфікативна функція — розрізнення лексико-граматич- них розрядів іменників за ознакою р о з ч л е н о в а н о с т і / н е р о з ч л е н о в а н о с т і — охоплює весь масив іменни- кових слів. На відміну від номінацій дискретних предметів, які утворюють корелятивні форми однини і множини, іменники зі значенням недискретної (нерозчленованої) множинності ма- ють лише одну форму: однини (singularia tantum) або тільки множини (pluralia tantum). Семантика множинності у сингулятивах і плюративах реа- лізується як н е р о з ч л е н о в а н а с у к у п н і с т ь , що підлягає не кількісному обліку, а сумарному вияву маси речо- в и н и ( п р о с о , м о л о к о , м у ш в а , с о л о д о щ і , д р і ж д ж і ) , п а р н і с т ь ( к о в з а н и , о к у л я р и ) , а б о о д и н п р е д м е т , с к л а д е н и й і з кількох деталей (двері, граблі). Субстанційний зміст таких лексем у граматичній формі чис- л.ч варіюється в різних лексико-граматичних розрядах. Одні з них мають форму лише однини зі значенням «індивідуальний» (класні назви), інші позначають сукупну, неподільну множинність субстанції (матеріально-речовинні), а деякі — збірність як не- ‘іленовану, неозначену множинність істот, рослин, парність пред- метів тощо. Іменники, які на словниковому рівні мають тільки одну чис- лову форму, кваліфікуються як слова з неповною числовою парадигмою. Часткове обмеження, яке накладається на тво- рения корелятивних морфологічних форм числа у сингуляти- 93вах і плюративах, пов’язується з похідністю форми однини та множини. У назвах конкретних предметів первинною є фор- ма однини, а множина — похідною формою того самого слова. Первинною є і форма однини у сингулятивах, яка є маркером сукупності, неозначеної множинності, абстрактності, збірності, індивідуальності (горох, срібло, цегла, щастя, рідня, Са- турн). Для плюративів первинною є форма множини зі значенням необчислюваної, неподільної сукупної множинності, абстракт- ності, парності або одного предмета складної будови {люди, канікули, висівки, заздрощі, вила, шахи). Наприклад, у на- звах етнічних груп — племен, народів, національностей — пер- винною є форма множини, яка означає сукупну множинність {етруски, поляни, українці, грузини, мордва). Похідна від таких іменників форма однини можлива як позначення оди- ничних осіб, виділених із сукупної множинності. Вона є вто- ринною і характеризується здатністю до словотвірної кореляції за ознакою належності до статі, а від одиничних — здатністю творити форми обох чисел: Первісна множина Похідна однина (словотвірна кореляція за статтю) Українці = — Г УКраїНЩЬ ~ УКР0ХЩІ —- українка — українки У речовинних та абстрактних іменниках форми однини на узагальнено-номінативне значення сукупної маси у мовленні нашаровуються додаткові відтінки: окреслений/неокреслений у формі вияву маси, виміру ваги, об’єму, місткості, вияву по- чуттів, стану тощо. Наприклад: Минає все, згаса, мов звук, Що відлунав на віки вічні, А я в полоні милих рук Пережи- ву і травні й січні (Лук.); Отож він брав скалічені цимба- ли, Побиту скрипку і творив дива (Рил.). Регулярний вибір форми числа в актах мовлення обмеже- ний обчислюваними «арифметично орієнтованими іменника- ми». Основну категорійну функцію необчислюваних (неариф- метично орієнтованих) іменників може доповнювати вторин- на, що виявляється в нерегулярних числових формах — лек- сико-семантичних варіантах слів. Так, у речовинних іменни- ках сумарний вияв субстанціального змісту є відображен- 94ням грамеми числа за функцією сингулятивної форми. Проте в лексико-семантичному варіанті похідної плюративної фор- ми виражається змінена семантика лексичної одиниці — як позначення узагальненого сприйняття навколишнього, описо- вої абстрактності. Наприклад: Шумиха, оливо, свинець, Блищали міді там і криці, Всі убрані були світлиці; По правді, панський був дворець (Котл.); Напувала мене теща все медами та винами (Вас). Форма множини від сингуля- тивів абстрактних назв може виражати також додаткову се- мантику надмірності, багаторазовості, тривалості вияву пев- них почуттів, стану. Наприклад: Сто років як сконала Січ… Сто років мучених надій, і сподівань, і вір, і крові Синів, що за любов тавровані, Сто серць, як сто палахкотінь (Стус); Гук відповів: — Не треба забувати, Хто кого зра- див… А правда, пане, слово більмувате. Воно не бачить, хто його сказав. Горбань відмовив: — У такому разі Ми різні правди маєм на увазі (Кост.); Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги (Сим.). Похідна форма множини від сингулятивів — абстрактних назв ситуаційно в суб’єктивних оцінках мовця виражає кон- кретні вияви переживань, психічного або фізичного стану, осмислення власних почуттів. Наприклад: Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. Не бійся правди, хоч яка гірка, Не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать (Кост.); Ех друзі, друзі!.. Нові жита буяють на землі… Жалі? Забуто сльози і жалі В день руйнування, сили, бу- дування, І, може, пісня ця гірка — остання 3 гірких пісень (Рил.). Іменники з первинною формою множини (плюративи) від- різняються від лексико-граматичних варіантів сингулятивів на зразок гріхи (від гріх), лиха (від лихо), біди (від біда), смут- ки (від смуток) і подібних тим, що зі словами спільного коре- ня вони вступають в омонімічні відношення — як слова, що мають різні значення. Пор.: вибори і вибір, реви і рев, святки і свято, літа і літо, біга і біг. Тільки в окремих лексемах спостерігається варіантність форми, коли похідною одиницею ииражається конкретний одиничний вияв узагальненої дії: гаст- ролі — гастроль, сполохи — сполох, перипетії — перипе- тія, чвари — чвара. 95Значення одиничності своєрідно виражається у збірних та матеріально-речовинних іменниках — «один, виділений із су- купності, сумарності»: селянство — селянин, селянка; квасо- ля — квасолина; солома — соломина; намисто — намисти- на. Граматична своєрідність полягає в тому, що виділений оди- ничний предмет належить до розряду обчислюваних субстанцій, а тому такі іменники утворюють корелятивну форму множини {селяни, квасолини, соломини, намистини). Отже, граматичний зміст категорії числа іменників станов- лять: 1) домінантна с е м а н т и ч н а і 2) с т р у к т у р н а функції. Сигніфікативна функція числа, за якою іменники кла- сифікуються на лексико-граматичні розряди, репрезентує кількісні значення на опозиції обчислюваних/необчислюва- них субстанцій, до якої долучаються значення референційні (означена/неозначена кількість, множинність) та специфічне вираження множинності (сукупність, збірність, парність, оди- ничність, виділена з неподільної маси). Семантична домінанта в категорії числа не дає підстав розглядати її як словотвірну, хоча в структуруванні змісту іменника вона бере участь, як і категорія роду в назвах істот/неістот. Якщо словотвірні зна- чення в слові уточнюють лексичні, то значення числа вира- жає його граматичні смисли, які об’єктивуються в синтаксич- них конструкціях, відображаючи семантичну ознаку кількісного вияву субстанціального змісту і зв’язки іменника з іншими словами. Структурна функція категорії числа іменників виявляється у можливості зв’язку їх із дієсловом-присудком та з іншими (переважно узгоджуваними з ним) словами — поширювачами предикативної основи речення. До іменників однинної форми (singularia tantum) належать: а) слова з речовинним значенням {борошно, сіль, пиво, молоко, сталь, вапно); б) слова зі збірним значенням {ректорат, учительство, адвокатура, дрібнота, рідня, вишняк, верб’я); в) назви абстрактних понять {молотьба, жовтизна, куря- ва, тиша, змагання, блиск, радість, дружба, садівництво, успішність, рань). Виражаючи інші семантичні відтінки, окремі слова однинної форми можуть виступати у формі множини, наприклад: іменни- ки з речовинним значенням на позначення сортів, гатунків 96(вина, води, масла, сталі, ґрунти, солі) або іменники абст- рактного значення, коли вони виражають конкретний вияв по- чуттів, стану чи ознаки, властивості {болі, печалі, висоти, зле- ти, глибини, світи). Однинну форму мають також іменники — власні назви: Дмитро, Василина, Шевченко, Смотрич, Харків. Проте й ці іменники можуть мати множинну форму, коли позначають однорідні поняття: Шевченки, Василі. Значення числа в однинних іменниках виражається за до- помогою відмінкових флексій, у множинних — показником числа часто виступає також перенесення наголосу (глиби- на — глибини, висота — висоти, пісок — піски, масло — масла). До іменників множинної форми (pluralia tantum) належать: а) назви конкретних предметів парної або симетричної бу- дови: вила, ворота, кайдани, куранти, ножиці, ковзани, штани, ночви; б) назви предметів, що сприймаються як сукупність, збірність: кучері, нутрощі, шахи; в) назви речовин, залишків і т. ін.: вершки, ліки, дріжджі, консерви, згребини, покидьки, висівки; г) назви дій, процесів, станів: вибори, проводи, збори, пі- жмурки; д) назви часових понять: канікули, роковини, сутінки; є) деякі географічні назви: Чернівці, Житні Гори, Карпа- ти, Дунаївці. Іменники множинної форми, що означають конкретні предме- ти і семантично виражають однинність (порівняйте: двері — одні двері, ножиці — одні ножиці, шаровари — одна пара шароварів), можуть виражати граматичне значення множини синтаксично, сполучаючись зі збірними числівниками (двоє две- рей, п’ятеро ножиць, шестеро шароварів або: шість пар шароварів). До іменників множинної форми наближаються за значен- ням і ті однинні іменники, що утворюють множину зі зміною семантичного відтінку, наприклад: матеріали, коштовності, грязі, каплі, вина. Граматичне значення числа в іменниках множинної форми знаходить вияв у відмінкових флексіях множини та через син- таксичний зв’язок іменника з числівником. 97Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається синтаксично: цікаве інтерв’ю — цікаві інтерв’ю, таке па — такі па, нове кашне — нові кашне. Категорія числа в іменнику, на відміну від інших іменних частин мови і дієслів, є синтаксично незалежною. Протиставлення однини множині може бути семантично нечітким. Так, наприклад, іменники гурт, ватага, полк, диві- зія, бригада, колектив, ланка, шеренга виражають однину як сукупність багатьох істот, а слова ряд, низка, стос — як сукупність багатьох предметів. Форми множини таких іменників вказують на кількісну ви- значуваність сукупних одиниць {гурти — два гурти, полки — п’ять полків, колективи — кілька колективів, шеренги — три шеренги). Порівняйте також значення однини і множини в іменниках на зразок квасолина (одна, виділена із сукупності) і квасолини (кілька, багато, виділених із сукупності). Одиничність у таких іменниках є семантико-словотвірним значенням, а зна- чення однини і множини — граматичною абстракцією, однако- во застосовуваною до всіх назв предметів за їх кількісною характеристикою, крім тих, що не підлягають кількісному ви- значенню.