Словотвірне значення слова

Словотвірна структура слова визначається через мотиваційні відношення твірної основи і словотворчого форманта або з до- помогою іншого засобу (перенесення наголосу, чергування звуків, переосмислення слова тощо), що видозмінює похідне слово по- рівняно з первинним словом-мотиватором. С л о в о т в і р н е з н а ч е н н я у похідних словах — це узагальнене, спільне для певного лексико-семантичного розряду слів значення, що виявляється в одному словотвірному типові певним словотворчим засобом. Словотвірне значення ґрунтується на однотипних відношеннях. Ознаками однотипних відношень є лексико-граматична належність твірної основи до певної части- ни мови і характер словотворчого засобу. Наприклад, у суфік- сальних утвореннях косар, кобзар, зброяр, баяніст суфікси -ар (-яр), -іст утворюють назви осіб за родом діяльності; в іменниках хід, лік, цвіт виражається словотвірне значення уза- гальненої дії, процесу засобом нульової суфіксації.

Словотвірний тип. Продуктивність словотвірного типу

С л о в о т в і р н и й т и п — це основна одиниця класи- фікації похідних слів. Під словотвірним типом розуміють мо- дель похідних слів (дериватів), що належать до однієї частини мови і характеризуються такими словотвірними ознаками: 1) по- хідністю від слів однієї частини мови; 2) спільним способом словотвору; 3) спільним словотвірним значенням; 4) тотожним словотворчим формантом. Так, дієслова біліти, чорніти, зе- леніти належать до одного словотвірного типу, тому що вони: а) походять від прикметників; б) характеризуються суфіксаль- ним способом словотвору; в) мають спільне словотвірне зна- чення — виділятися за кольоровою ознакою; г) утворені за до- помогою дієслівного суфікса -і-. Словотвірний тип, що є незамкненим рядом похідних і по- повнюється новотворами, називається п р о д у к т и в н и м типом. Прикладом продуктивного словотвірного типу можуть бути віддієслівні іменники на -анн(я), що позначають опред- метнені дії, процеси (виховання, змагання, виконання, чи- тання тощо). Якщо словотвірний тип утворює кількісно обме- жену групу слів, то він може бути схарактеризований як н е — п р о д у к т и в н и й . Наприклад, назви людей за зовнішніми чи внутрішніми ознаками їх, утворювані суфіксом -ун, станов- лять замкнений, непродуктивний тип: веселун, хитрун, щебе- тун, говорун, літун, хапун. Із втратою словотвірної продуктивності окремим типом (чи підтипом) стає непродуктивним і словотворчий афікс, який з часом може перетворитися на мертву морфему (наприклад, суфікс -к- у словах тонкий, близький). У словотвірній системі сучасної української мови спостеріга- ються випадки поступової втрати продуктивності афікса в одно- му словотвірному типі, і навпаки, зростання його словотвірної ак- тивності в іншому. Так, продуктивний у минулому суфікс -івн(а) в утвореннях на позначення дочки за фахом або соціальним ста- ном батька (бондарівна, лимарівна, сотниківна, царівна, кня- зівна та ін.) став зовсім непродуктивним, але в назвах людей за прізвищем або прізвиськом батька він і нині є досить продуктив- ним у розмовному стилі і закріпився, зокрема, в іменах по бать- кові: Дорошівна, Митяхівна, Кудряшівна, Іванівна.