- •Співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками
- •Орфографія орфографія. Принципи української орфографії
- •1. Подвоєні приголосні маємо при збігу однакових приголосних:
- •2. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються, коли вони стоять після голосного:
- •Передача голосних у словах іншомовного походження
- •Правопис и
- •Правопис і
- •Основа слова. Типи основ
- •Зміни в морфемній будові слова
- •Предмет і завдання словотвору
- •Словотвірна структура слова в українській мові
- •Поняття твірної основи
- •Словотвірне значення слова
- •Словотвірний тип. Продуктивність словотвірного типу
- •Словотворчі засоби
- •Морфологічні способи словотвору. Афіксація
- •Загальна характеристика іменника
- •Власні і загальні, конкретні й абстрактні назви. Семантико-граматичні категорії іменника
- •Категорія істот і неістот
- •Категорія речовинних іменників
- •Категорія збірності й одиничності
- •Категорія роду
- •Категорія числа
- •Категорія відмінка
- •Значення відмінків
- •Розряди прикметників за значенням
- •Значення прикметника, його граматичні ознаки
- •Повні й короткі прикметники
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Вищий ступінь порівняння
- •Найвищий ступінь порівняння
- •Тверда і м’яка групи прикметників
- •Відмінювання прикметників на –лиций
- •Відмінкові парадигми прикметників
- •Значення числівника, його граматичні ознаки
- •Відмінкові парадигми кількісних і порядкових числівників
- •Групи числівників за будовою
- •Порядкові числівники
- •Кількісні числівники
Предмет і завдання словотвору
С л о в о т в і р , або д е р и в а ц і я (лат. derivatio — творення, відведення), — це розділ мовознавства, який ви- вчає слова за способами і засобами їх творення та сло- вотвірною структурою. Словотвір є одним із головних джерел поповнення лексич- ного складу мови, тому цей термін використовується і для по- значення процесу деривації — творення похідних слів. Предметом вивчення словотвору є словотвірна підсистема мови. До завдань цього розділу належать питання про способи і засоби творення похідних слів, з’ясування мотиваційних відно- шень між вихідними і похідними одиницями, класифікацію по- хідних слів за ознаками дериваційної структури і словотвірни- ми значеннями в межах відповідних лексико-граматичних класів слів (частин мови), визначення продуктивності окре- мих способів і засобів деривації. Словотвірні процеси української мови орієнтовані на фор- мування лексичних одиниць різної частиномовної природи, насамперед тих, що виконують номінативну функцію, — нази- вають предмети, осіб, інших істот, ознаки, дії, процеси, стани, абст- рактні поняття. Словотвір тісно пов’язаний з кількома рівнями мови — лексичним, морфемним і граматичним, на кожному з яких розглядається слово, проте в різних його аспектах (щодо значення, морфемної будови, словозміни і належності до певної частини мови, функцій словоформ). Словотвірний аспект стосується сфери мовної діяльності людини, спрямованої на забезпечення процесів номінації, ство- рення мотивованих однослівних знаків мови. Завдяки слово- 20творенню словниковий склад мови залишається відкритою ди- намічною системою. Розрізняють синхронний і діахронний словотвір. Синхрон- ний (описовий) словотвір вивчає словотвірну структуру слів на будь-якому конкретному етапі розвитку мови. Діахронний словотвір вивчає історію появи похідних слів на основі зістав- лення різних періодів функціонування. Основними поняттями синхронного словотвору є: словотвірна мотивація і словотвірне значення похідного слова з урахуван- ням його сучасних (живих) зв’язків з іншим словом або сло- восполученням. Словотвірні відношення розуміються як відно- шення похідного (вторинного) слова до того, від якого воно утворилося. Словотвірні відношення виявляються у споріднених словах. Однією з найважливіших ознак синхронного аналізу похідних слів є спосіб їх словотвору. У словотворі вивчається весь арсенал словотворчих засобів мови, словотвірних типів і роз- рядів у межах використовуваних способів словотворення. Описовий словотвір української мови досліджує словотвірні процеси, які виявляють закономірності її розвитку на сучасно- му етапі. Системне вивчення словотвору передбачає розгляд способів творення слів, будови їх з урахуванням належності до певної частини мови, характеру твірної основи та звукових змін, властивих сучасній мові.
Словотвірна структура слова в українській мові
Нове слово виникає на ґрунті вже існуючого в мові й спри- ймається як похідне, хронологічно вторинне щодо того, від якого воно утворене. Наприклад, слова вітряк, денний, давно спри- ймаються як вторинні щодо слів вітер, день, давній. Ознаками їх похідності є передусім мотивованість їх значень словами, від яких вони походять, а також складніша морфемна будова. Відношення між мотивованим і немотивованим словом — це вияв семантичної залежності: первинне слово є немотиво- ваним, вторинне, або похідне, мотивується значенням іншого слова того самого кореня, що хронологічно передує йому. Словотвірну структуру похідного слова становлять твірна основа і словотворчий формант. Словотвірна структура — це 21властивість похідного слова бути визначеним за твірною осно- вою і словотворчим засобом, який виражає словотвірне зна- чення. При словотвірному аналізі у похідному слові виявля- ються семантичні взаємовідношення між двома складовими еле- ментами його словотвірної структури. Так, з погляду сучасних семантико-словотвірних зв’язків слово доброта є похідним, оскільки виявляє мотиваційний зв’язок з прикметником доб- рий. Словотворчий формант -от- переводить основу прикмет- ника до іменникових слів на позначення абстрактного поняття (добрий — ознака предмета, доброта — узагальнена, опред- метнена ознака). Істотною ознакою похідного слова є те, що воно має склад- нішу, ніж первинне слово, будову: до його складу входить крім твірної основи словотворчий афікс (суфікс, префікс, рідше — флексія зі словозмінною та словотворчою функціями, інтерфікс, постфікс, афіксоїд), який уточнює, видозмінює значення мотиву- ючого слова.
