Основа слова. Типи основ

О с н о в а — це частина змінюваного слова, що виражає його лексичне значення. При морфемному поділі слова після відкидання афіксів з граматичним значенням залишається основа. Наприклад, у словах місто, визвольний, чотири виді- ляються основи міст-, визвольн-, чотир- шляхом відкидання закінчень -о, -ий, -и; у дієслівних словоформах пишу, пишемо, пишуть, пиши, пишіть після відкидання флексій — основа пиш- (теперішнього часу), а в словоформах писав, писала, писали (основа виділяється шляхом відкидання формотворчих суфіксів (-в-, -л-) і закінчень — нульового, -а, -и (основа минулого часу — писа-). За морфологічним складом основа може бути к о р е н е — в о ю (простою) й а ф і к с а л ь н о ю (складною). Корене- ва основа відповідає кореню. На відміну від неї в афіксальній основі крім кореня наявний один або кілька словотворчих афіксів. З погляду сучасних семантико-словотвірних зв’язків основа може бути непохідною ( н е м о т и в о в а н о ю ) і похідною ( м о т и в о в а н о ю). Н е п о х і д н а — це основа, в складі якої не виділяються словотворчі афікси і яка не мотивується словами того самого кореня: наприклад, у словах мир, сонце, білий, знати — мир-, сонц-, біл-, зна-. Значення непохідної основи замкнене в ній самій і може бути виявлене лише внаслідок етимологічного аналізу. П о х і д н а — це основа, в складі якої, крім кореневої мор- феми, виділяється один чи кілька словотворчих афіксів і яка мотивується через семантико-словотвірні зв’язки з іншими сло- вами того самого кореня. Наприклад, основи слів морозиво, правдивий, роздати мають у своєму складі словотворчий афікс (мороз-и-, правд-и-, роз-да-) і мотивуються через споріднені слова {мороз, правда, дати). Похідна основа завжди мотиво- вана. За особливостями вияву в споріднених (однокореневих) словах розрізняють вільні і зв’язані основи. В і л ь н а ( н е з в ‘ я з а н а ) — це основа, що має здатність до вільного вияву свого морфемного складу: у похідних (афік- сальних) споріднених словах і в словах з непохідними основа- 16ми. Наприклад, у словах покрикувати, перекричати, викрик основа крик може виступати самостійно і в споріднених сло- вах, як ускладнена словотворчими афіксами, так і неускладнена (крик). З в ‘ я з а н а — це основа, яка не має здатності вільно ви- являти свій морфемний склад; її коренева (коренева і суфік- сальна) морфема виявляє себе тільки у складі похідних слів. Наприклад: у словах роззути, взути; звикнути, звичка, навики кореневі та ускладнені суфіксом морфеми зу-, вик- (вич-) без поєднання з префіксом не вживаються. Змінюване слово є складною діалектичною єдністю спільної для всіх його словоформ частини (що є носієм лексичного значення й тому залишається постійною, незмінною) і змінної частини, вираженої функціональною відмінністю однієї слово- форми від іншої. Послідовне розрізнення кожної словоформи з усіх інших можливе за наявності спільної основи і властивого окремій словоформі закінчення (флексії), що є показником од- ного або кількох граматичних значень. Наприклад, іменникове слово груша при постійній основі груш- за допомогою закін- чень виражає різні значення відмінків і числа, груш-а, груш-і, груш-і, груш-у, грушею, (на) груш-і (однина), груш-і, груш, груш-ам, груш-і, груш-ами, (на) груш-ax (множина), а при- кметник високий за допомогою закінчень виражає граматичні значення відмінка, роду і числа, залежних від роду, відмінка і числа іменника: висок-а груша, висок-ої груші, висок-ій груші, висок-у грушу, висок-ою грушею, на висок-ій груші.