24.Види ринків та їх класифікація

Ринок — це найбільш поширена категорія в економічній теорії, і часто сприймається як усім відоме, таке, що не потребує будь-яких пояснень. Але насправді є багато тлумачень ринку як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі, тому що в міру розвитку виробництва й обміну це поняття збагачувалося і змінювалося.

Спочатку ринок вважався місцем обміну товарів, базаром, ринковою площею. Ринок у такому вигляді з'явився ще в доісторичний період, коли обмін між общинами став порівняно регулярним, набуваючи форми товарного обміну, який здійснювався у визначеному місці й у визначений час. З появою міст торгівля помітно розширюється, за ринками закріплюються певні території, ринкові площі. Однак це спрощене поняття ринку, яке сьогодні практично зводиться до поняття "торгівля". Однак не слід змішувати поняття "торгівля" і "ринок".

Ринок — це складний механізм. Тому формою організації господарської діяльності, яка ґрунтується на ринкових відносинах, є ринкова економічна система, або ринкова система господарювання (ринкова економіка).

До об'єктивних умов існування ринку належать такі:

— товарний характер виробництва;

— суспільний поділ праці;

— економічна відокремленість виробників, основою якої є приватна власність на засоби виробництва.

До умов функціонування ринку належать такі:

— незалежність економічних суб'єктів;

— ринкова конкуренція;

— наявність ринкової інфраструктури — стійкої фінансово-грошової, банківської та біржової систем;

— відповідне економічне середовище, наявність ринкової психології населення, правової бази.

Суть ринку найбільш повно визначається такими його функціями:

— саморегулювання економічної системи (підтримання балансу попиту та пропозиції товарів за обсягом і ціною);

— стимулювання виробництва з найменшими витратами і максимумом прибутку, тобто зростання ефективності виробництва;

— регулювання пропорційності у виробництві та обміні між регіонами, галузями і сферами економіки;

— виявлення величини вартості товарів і забезпечення еквівалентності обміну через ціноутворення;

— визначення міри діяльності й корисності конкретних форм господарської діяльності відповідно до дії принципів раціональності й дохідності виробництва;

— стимулювання НТП;

— демократизація господарської діяльності, яка полягає у звільненні суспільного виробництва від нежиттєвих його елементів.

Історичний аналіз дає змогу виокремити кілька типів ринку: нерозвинений, вільний, регульований і деформований.

Нерозвинений ринок характеризується випадковістю ринкових відносин, товарним (бартерним) характером обміну.

Вільний (класичний) ринок — це безліч суб'єктів господарювання на ґрунті економічної (досконалої) конкуренції, свобода у виборі виду господарської діяльності, необмежена свобода руху виробничих ресурсів, мобільність, принципи раціональності господарювання, стандартизований продукт, відсутність суб'єктивного впливу на ціноутворення, стихійне встановлення цін у процесі вільної (досконалої) конкуренції, відсутність монополії й державного регулювання (вільний ринок сьогодні — абстракція, і насправді він повністю вільним ніколи не був).

Регульований (цивілізований) ринок — результат еволюції ринкової економіки. Регулювання здійснюється двома способами:

— через співвідношення попиту і пропозиції (механізм ціноутворення, саморегулювання ринку);

— через втручання в економічні процеси держави (податки, державне замовлення, соціальна допомога, інвестиції тощо).

Сучасна ринкова економіка прагне до оптимального співвідношення обох способів регулювання. Держава намагається забезпечити умови функціонування ринку, виконуючи такі функції:

1) законодавчу;

2) стабілізуючу (підтримання економічної рівноваги, високої зайнятості);

3) розподільчу (соціальний захист населення, перерозподіл доходів, забезпечення виробничими ресурсами).

Надмірне втручання держави в ринкові процеси призводить до деформації ринку. Найважливіший чинник деформації ринку — монополія, економічна чи державна.

Монополізований ринок має такі ознаки:

— ринкова влада одного виробника або одного покупця (монопсонія), яка виявляється в контролі над ціноутворенням;

— незначна кількість виробників;

— утруднений доступ до виробничих ресурсів, обмеження конкуренції;

— дефіцит інформації про ринок;

— узгодження дій економічних суб'єктів.