- •1.Становлення та основні етапи розвитку економічної теорії як науки
- •2. Сучасні економічні школи
- •3.Економічні категорії та закони
- •4.Предмет економічної теорії та її функції
- •5.Методи пізнання соцільно- економічних процесів
- •6.Закон спадної граничної корисності. Економічна поведінка споживача
- •7.Виробництво як визначальний фактор задоволення потреб суспільства
- •8.Економічні ресурси
- •9.Структура виробництва
- •10.Економічні інтереси, їх суть і суб»єкти
- •11.Економічні потреби, їх суть та структура
- •12.Економічна система: суть, структурні елементи, критерії класифікації
- •13.Характерні риси та особливості різних економічних систем
- •14.Сучасні моделі ринкової економіки
- •15.Особливості ринкової економіки
- •1. Економічна свобода
- •2. Конкуренція
- •3. Саморегулювання
- •16.Власність, її суть, структура
- •17.Приватизація та роздержавлення
- •18.Форми суспільного виробництва. Причини виникнення товарного виробництва та його основні види
- •19.Товар та його властивості.Величина вартості товару.
- •20.Винекнення грошей та форми вартості
- •21.Функції грошей
- •22.Грошова система країни. Види сучасних грошей
- •23.Суть ринку, об»єкти та суб»єкти ринку
- •24.Види ринків та їх класифікація
- •25.Конкуренція та її види
- •26.Види ринкових структур
- •Досконала конкуренція
- •27.Методи конкурентної боротьби
- •28.Попит, закон попиту, цінові та нецінові фактори, що впливають на попит
- •29.Пропозиція, закон пропозиції, цінові та нецінові фактори, що впливають на пропозицію
- •30.Ціна ринкової рівноваги, її суть та функції
- •31.Суть ринкової інфраструктури та її функції
- •32.Складові елементи ринкової інфраструктури
- •33.Товарні біржі. Особливості їх функціонування
- •34.Фондові біржі
- •35.Банки, їх види. Функції банків
- •36.Служба зайнятості та її соціально-економічне значення
- •37.Підприємство, його суть та види
- •38.Функції підприємства
- •39.Види підприємств за формою власності
- •40.Організаційно-правові форми підприємств
- •41.Підприємництво: суть та функції
- •42.Особливості становлення і проблеми подальшого розвитку малого та середнього бізнесу на Україні
- •43.Підприємництво, його суть та умови винекнення
- •44.Види підприємницької діяльності
- •45.Підприємець та його якості
- •46.Розподіл та його функції
- •47.Заобітна плата як економічна категорія. Відрядна та погодиння заробітна плата
- •48.Структура сімейного бюджету.Доходи від власності
- •49.Прибуток: суть та види
- •50.Суть, види та типи економічного відтворення
- •51.Економічне зростання
- •52.Система національних рахунків
- •53.Соціально економічний зміст та форми зайнятості
- •54.Безробіття та його форми
- •55.Причини та наслідки безробіття Наслідки безробіття.
- •Причини безробіття.
- •56.Інфляція як макроекономічне явище, її суть та види
- •57.Соціально-економічні наслідки інфляції. Державна політика боротьби з інфляцією
- •58.Фінанси в системі економічних відносин.Суть фінансів та їх функції
- •59.Фінансова система
- •60.Державний бюджет
- •61.Кредитні відносини:суть, функції та форми
- •Принципи функціонування кредиту
- •62.Податки та їх види.Крива Лаффера
- •63.Державне регулювання економіки
- •64.Економічні функції держави
- •65.Суть, основні риси та етапи розвитку світового господарства
- •66.Міжнародна валютна система.Етапи розвитку валютних систем
- •67.Міжнародні фінансово-кредитні організації та їх роль у світовій економіці
- •68.Міжнародне підприємництво: суть та форми
34.Фондові біржі
Фондова біржа - організаційна форма спеціалізованого ринку, де здійснюється торгівля цінними паперами (акціями, облігаціями, зобов 'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, які забезпечують рух кредитних ресурсів і валютних цінностей та формування їх біржового курсу. На відміну від товарних бірж, які здійснюють регулюючий вплив на рух товарів, фондова біржа забезпечує рух капіталу. Фондова біржа створюється як акціонерне товариство, засновниками якого можуть бути торгівці цінними паперами, що мають дозвіл на здійснення комерційної та комісійної діяльності. Вона, як правило, має статус безприбуткового акціонерного товариства, тобто її метою не є отримання доходу для його розподілу серед своїх членів. Це може здатися на перший погляд дивним, але насправді глибоко закономірно: члени біржі одержують дохід, функціонуючи як біржові посередники. Безприбутковий статус не означає, що фондова біржа як акціонерне товариство взагалі не одержує доходів. Частина отриманих доходів витрачається для облаштування зали та приміщень, де працюють біржовики, створення сучасних систем зв'язку, ведення досліджень і т. д.
Фондова біржа будує свою діяльність на основі таких принципів:
– особиста довіра між брокером і клієнтом (наприклад, угоди на біржі укладаються усно й оформляються юридично заднім числом);
– гласність (публікуються зведення про всі угоди і відомості, надані емітентом за згодою з біржею про внесення акцій у біржовий список, незалежно від активності емітента);
– тверде регулювання адміністрацією біржі й аудиторами діяльності дилерських фірм шляхом установлення правил торгівлі й обліку, здійснюваних операцій з цінними паперами.
До основних операцій фондової біржі належать:
– здійснення обліку цінних паперів;
– надання рекомендацій щодо встановлення стартової котирувальної ціни;
– організація оформлення угод купівлі-продажу цінних паперів;
– виконання централізованих взаєморозрахунків між учасниками біржового ринку цінних паперів;
– здійснення централізованого інформаційного забезпечення і контролю курсів цінних паперів;
– сприяння правовому оформленню угод.
Роль фондової біржі у розвитку ринкової економіки полягає в тому, що її діяльність сприяє залученню на певних умовах і на певний строк тимчасово вільних грошових коштів шляхом випуску та продажу акцій, • облігацій і їх спрямування на започаткування підприємств, їх технічне оновлення, переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Фондова біржа може сприяти переливу капіталу з однієї галузі в іншу.
35.Банки, їх види. Функції банків
Банк (фр. banque - фінансове підприємство) - це фінансовий інститут, суб’єкт кредитних відносин, який акумулює грошові кошти, розпоряджається і використовує власні та запозичені кошти з метою одержання прибутку.
Зародки банківської справи існували ще у рабовласницькому ладі у вигляді корпорацій, що зберігали золото і срібло. У добу феодалізму (XIV-XVI ст.) банкіри кредитували королів, феодалів. Але найбільшого поширення банки набули за капіталізму в XVII- XVIII ст. Перший акціонерний банк був організований в Англії - наймогутнішій у той час країні світу, у 1764 році, а в 1844 році за ним була закріплена роль центрального банку. Вслід за цим утворюються банки в інших країнах світу, що сприяє витісненню з обігу металевих грошей. З посиленням концентрації банківського капіталу (кінець XIX - початок XX ст.) банки стають одним із головних елементів ринкової економічної структури, що проявляється у виконуваних ними функціях:
- залучення тимчасово вільних грошових коштів та перетворення їх у позичковий капітал;
- посередництво в кредитах (надання кредитів);
- посередництво в платежах (грошові розрахунки і платежі);
- операції з цінними паперами;
- випуск (емісія) кредитних знарядь обігу;
- консалтинг (надання консультаційних послуг).
Сукупність фінансових установ грошового ринку (що займаються банківською діяльністю) у їх взаємозв’язку і взаємодії, діяльність яких законодавчо визначена, утворюють банківську систему.Сучасна банківська система як система ринкового типу є дворівневою, складається з центрального банку і комерційних банків
Центральний банк країни є центральним органом кредитної системи. Він здійснює емісію кредитних грошей, акумулює і зберігає касові ресурси інших кредитних установ, зберігає державні золотовалютні резерви, кредитує комерційні банки, надає кредити під урядові програми, здійснює розрахунки і перевідні операції держави, грошово-кредитне регулювання макроекономічних процесів. До основних функцій центрального банку належать - функція монопольної емісії готівки й організації грошового обігу, функція "банку банків", функція банку уряду та функція реалізації грошово-кредитної політики.
Функція монопольної емісії готівки й організації грошового обігу свідчить про те, що право випуску банкнот (кредитних грошей), організації грошового обігу в країні законодавчо закріплюється тільки за центральним банком.
Функція "банку банків" - передбачає діяльність центрального банку як міжбанківського розрахункового центру та кредитора останньої інстанції. Центральний банк не має справи безпосередньо з підприємцями і населенням. Його клієнтами є комерційні банки, які виступають посередниками між своїми клієнтами і центральним банком. Центральний банк зберігає вільну грошову готівку комерційних банків (касові резерви) як гарантійний фонд для погашення депозитів. Тобто комерційні банки зобов’язані зберігати частку своїх резервів у центральному банку - так звані обов’язкові банківські резерви. Центральний банк установлює норму обов’язкових резервів, яка розраховується як відношення суми обов’язкових резервів до зобов’язань банку за депозитами і виражається у відсотках. Беручи на зберігання касові резерви комерційних банків, центральний банк надає їм кредитну підтримку, тобто виступає їхнім кредитором.
Функція банку уряду. Ця функція передбачає діяльність центрального банку як фіскального (лат. fiscaIis - казенний) агента уряду. Центральний банк забезпечує касове виконання державного бюджету та здійснює операції, пов’язані з обслуговуванням державного боргу, надання коротко- і довгострокових кредитів державі, консультаційних послуг урядові з макроекономічного регулювання, збереження золотовалютних резервів.
Функція реалізації грошово-кредитної політики. Ця функція забезпечує регулювання макроекономічних процесів з метою ефективного впливу на господарську ефективність, темпи економічного зростання, стимулювання інфляційних процесів, забезпечення зайнятості. Основним об’єктом грошово-кредитного регулювання є грошова маса. Центральний банк застосовує два типи грошово-кредитної політики: політику "дорогих грошей" (рестрикційна - лат. restrictio - обмеження) і політику "дешевих грошей" (експансіоністська - лат. expansio - поширення)
Комерційний банк - установа, яка створена для залучення грошових засобів юридичних і фізичних осіб та розміщення їх від власного імені на кредитних умовах: повернення, платності, терміновості, а також для здійснення інших банківських операцій з метою одержання прибутку.
Інвестиційні банки - це спеціалізовані кредитні установи, що здійснюють фінансування і кредитування інвестицій. Основними об’єктами інвестиційної діяльності є облігації приватних компаній і держави, акції корпорацій. Сукупність банківських ресурсів, укладених у цінні папери, утворює інвестиційний портфель. Його структура дає змогу мінімалізувати ризик невиконання емітентом (установа, що випускає в обіг цінні папери та інше) узятих на себе зобов’язань і отримати максимальний прибуток.
Іпотечні банки (гр. hypothēkē - застава, заклад) - це установи, що спеціалізуються на наданні довгострокових позик під заставу нерухомості - землі та будівель. Такими є земельні банки, які дають позику під заставу землі. Ресурси іпотечних банків формуються за рахунок власних нагромаджень, іпотечних облігацій, за рахунок звичайних банківських послуг. Ці ресурси використовують для надання іпотечного кредиту - довгострокової позики під заставу нерухомості, іпотеки. За несплату заборгованості в строк позичальник втрачає нерухомість, якою забезпечено кредит, і право на заставне майно переходить до банку або іншого власника.
Ощадні банки залучають заощадження населення, які без допомоги кредитної системи не можуть функціонувати як капітал. Крім того вони розміщують ці кошти в економіку через операції з цінними паперами, кредитування споживчих потреб населення, надання різноманітних юридичних послуг, здійснення валютних операцій.
