- •1.Становлення та основні етапи розвитку економічної теорії як науки
- •2. Сучасні економічні школи
- •3.Економічні категорії та закони
- •4.Предмет економічної теорії та її функції
- •5.Методи пізнання соцільно- економічних процесів
- •6.Закон спадної граничної корисності. Економічна поведінка споживача
- •7.Виробництво як визначальний фактор задоволення потреб суспільства
- •8.Економічні ресурси
- •9.Структура виробництва
- •10.Економічні інтереси, їх суть і суб»єкти
- •11.Економічні потреби, їх суть та структура
- •12.Економічна система: суть, структурні елементи, критерії класифікації
- •13.Характерні риси та особливості різних економічних систем
- •14.Сучасні моделі ринкової економіки
- •15.Особливості ринкової економіки
- •1. Економічна свобода
- •2. Конкуренція
- •3. Саморегулювання
- •16.Власність, її суть, структура
- •17.Приватизація та роздержавлення
- •18.Форми суспільного виробництва. Причини виникнення товарного виробництва та його основні види
- •19.Товар та його властивості.Величина вартості товару.
- •20.Винекнення грошей та форми вартості
- •21.Функції грошей
- •22.Грошова система країни. Види сучасних грошей
- •23.Суть ринку, об»єкти та суб»єкти ринку
- •24.Види ринків та їх класифікація
- •25.Конкуренція та її види
- •26.Види ринкових структур
- •Досконала конкуренція
- •27.Методи конкурентної боротьби
- •28.Попит, закон попиту, цінові та нецінові фактори, що впливають на попит
- •29.Пропозиція, закон пропозиції, цінові та нецінові фактори, що впливають на пропозицію
- •30.Ціна ринкової рівноваги, її суть та функції
- •31.Суть ринкової інфраструктури та її функції
- •32.Складові елементи ринкової інфраструктури
- •33.Товарні біржі. Особливості їх функціонування
- •34.Фондові біржі
- •35.Банки, їх види. Функції банків
- •36.Служба зайнятості та її соціально-економічне значення
- •37.Підприємство, його суть та види
- •38.Функції підприємства
- •39.Види підприємств за формою власності
- •40.Організаційно-правові форми підприємств
- •41.Підприємництво: суть та функції
- •42.Особливості становлення і проблеми подальшого розвитку малого та середнього бізнесу на Україні
- •43.Підприємництво, його суть та умови винекнення
- •44.Види підприємницької діяльності
- •45.Підприємець та його якості
- •46.Розподіл та його функції
- •47.Заобітна плата як економічна категорія. Відрядна та погодиння заробітна плата
- •48.Структура сімейного бюджету.Доходи від власності
- •49.Прибуток: суть та види
- •50.Суть, види та типи економічного відтворення
- •51.Економічне зростання
- •52.Система національних рахунків
- •53.Соціально економічний зміст та форми зайнятості
- •54.Безробіття та його форми
- •55.Причини та наслідки безробіття Наслідки безробіття.
- •Причини безробіття.
- •56.Інфляція як макроекономічне явище, її суть та види
- •57.Соціально-економічні наслідки інфляції. Державна політика боротьби з інфляцією
- •58.Фінанси в системі економічних відносин.Суть фінансів та їх функції
- •59.Фінансова система
- •60.Державний бюджет
- •61.Кредитні відносини:суть, функції та форми
- •Принципи функціонування кредиту
- •62.Податки та їх види.Крива Лаффера
- •63.Державне регулювання економіки
- •64.Економічні функції держави
- •65.Суть, основні риси та етапи розвитку світового господарства
- •66.Міжнародна валютна система.Етапи розвитку валютних систем
- •67.Міжнародні фінансово-кредитні організації та їх роль у світовій економіці
- •68.Міжнародне підприємництво: суть та форми
65.Суть, основні риси та етапи розвитку світового господарства
Світове господарство — сукупність національних економік, їх виробничих, торгових, кредитних, науково-технічних, фінансових організаційних об'єднань та підприємств, об'єднаних міжнародним поділом праці, й відповідна система міжнародних економічних відносин. У своєму розвитку світове господарство пройшло кілька етапів. Доіндустріальна стадія виробництва — кінець XVII ст. Світове господарство виникло ще на доіндустріальній стадії виробництва із зародженням міжнародної торгівлі й формувалося до кінця XVII ст. Початок XVIII — середина XIX ст. Характеризується подальшим розвитком виробництва товарів, зростаюча маса яких надходить у регулярний обмін між країнами; перетворенням зовнішньої торгівлі на частину національної економіки; виникненням світового ринку — вищого досягнення капіталізму. Кінець XIX — початок XX ст. Саме в цей період завершилося формування світової системи господарства на основі великого машинного виробництва. Кінець 20-х — середина 80-х років XX ст. Після Першої світової війни почався процес якісних змін системи світового господарства, який завершився з падінням колоніальної системи. Світова економіка розкололася на дві основні системи — соціалістичну та капіталістичну і була доповнена багатьма колоніальними країнами, які звільнилися від зовнішньоекономічної залежності. У цей період ринкова економіка суттєво трансформувалась у напрямі соціального господарювання. Щільніше почали переплітатися ринкові інструменти з державним регулюванням на макрорівні. З розвитком продуктивних сил і господарських відносин активно утверджувалась змішана економіка. Ринкову систему світового господарства в середині 80-х років XX ст. утворювало понад 160 країн, у тому числі понад ЗО індустріально розвинутих. Кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. Визначальною рисою цього етапу є наростання інтеграційних процесів у виробництві, розвиток їх організаційно-економічних форм, пов'язаних з виробництвом товарів і комплектуючих у різних країнах. На формування світового господарства в 90-ті роки XX ст. вплинуло відокремлення більшості країн Східної Європи від соціалістичної системи господарювання, ліквідація Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) і розпад СРСР, утворення нових незалежних держав. Загалом світове господарство наприкінці XX — на початку XXI ст., зберігаючи розмаїття, велику кількість суперечностей і різнопланових тенденцій, все ж є більш цілісним, інтегрованим і динамічним, ніж у середині XX ст., і набуває глобального характеру. Для нього стали характерними нові економічні зв'язки і відносини, розширилися митні й політичні союзи. Процес його становлення ще не завершився, оскільки продовжується поглиблений розвиток усіх факторів, що його зумовлюють. На розвиток світового господарства впливають такі чинники: розвиток науково-технічного прогресу, перетворення інформаційних технологій на один із найважливіших аспектів розвитку світової економіки; зростаюча взаємозалежність національних господарств, загальна лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків; поглиблений розвиток МПП — міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва; високий рівень інтенсифікації міжнародного руху факторів виробництва: робочої сили, капіталів, технологій, засобів виробництва, інформації; інтернаціоналізація виробництва і капіталу; формування самостійної фінансової системи, безпосередньо не пов'язаної з обслуговуванням руху товарів; вирішення глобальних проблем тощо.
Головною тенденцією розвитку сучасного світового господарства є інтернаціоналізація виробництва. Основним її чинником став перехід розвинутих країн у 60— 80-ті роки XX ст. на нову високотехнологічну базу з переважанням інформаційних технологій. Це спричинило бурхливу інтернаціоналізацію відтворювальних процесів у обох галузях — інтеграційній (через зближення, взаємопристосування національних господарств) і транснаціональній (через створення міжнаціональних виробничих комплексів). Інтернаціоналізація виробництва — об'єктивний історичний процес налагодження міжнаціональних формувань і стійких виробничих зв'язків між різними країнами, зумовлений розвитком міжнародного поділу праці, виробничою і науково-технічною спеціалізацією і кооперацією, внаслідок чого виробничий процес в окремо взятій країні стає частиною процесу, що відбувається в інтернаціональному або світовому масштабах. Інтернаціоналізація відображає вихід відтворювального процесу за межі національних кордонів і стає частиною процесу, який відбувається в межах інтернаціонального або світового рівня. Така об'єктивна історична тенденція охоплює всі країни незалежно від соціально-економічної системи чи рівня розвитку.
Міжнародна економічна інтеграція — процес зрощення, об'єднання економік різних країн на основі розвитку та поглиблення стійких взаємозв'язків у виробництві і розподілі праці, взаємодії відтворювальних структур на різних рівнях національних господарств.
Основними чинниками інтеграції є: близькість рівнів економічного розвитку і рівня ринкової зрілості країн, що інтегруються; географічна близькість, наявність спільного кордону і тісних економічних зв'язків, сформованих історично; спільність економічних та інших проблем, які постають перед країнами у певних галузях (фінансів, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо); демонстраційний ефект і економічні зрушення.
