49.Прибуток: суть та види

Економічний прибуток - це різниця між загальним виторгом і загальними витратами фірми - явними і неявними.

Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальним виторгом і явними витратами (рис. 14). Економісти називають такий прибуток бухгалтерським або розрахунковим,

Риє. 14. Поділ загального виторгу за бухгалтерським і економічним принципом

тому, що при його обчисленні враховуються тільки явні (грошові) платежі, які фіксуються у бухгалтерській звітності фірми.

Нормальний прибуток - це той мінімальний виторг, який повинен заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це, як підкреслюють К. Макконнелл і С. Брю,- плата за виконання підприємницьких функцій. Таке тлумачення поняття "нормальний прибуток" є одним із можливих.

У конкурентних галузях фірми можуть отримувати економічний прибуток тільки певний час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі галузі були конкурентні, то фірми могли б постійно вступати в нову для себе галузь або залишати її у відповідь на зміну прибутковості. В довгостроковому періоді жодна фірма в досконало конкурентній галузі не зможе отримувати більше, ніж нормальний прибуток, Економічний прибуток у такій галузі неминуче зменшиться до нуля, як тільки до неї вступлять нові виробники. Це називається парадоксом прибутку: економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, яка зводить його до нуля.

Аналогічно збитки також є тимчасовими. Якщо фірма несе збитки в конкурентній галузі, то, врешті-решт, вона її залишить. Оскільки фірма залишить галузь, то ціни зростуть, і збитки в галузі у кінцевому підсумку зникнуть. Довгий період часу жодна фірма не може сподіватись на більший, ніж нормальний прибуток.

50.Суть, види та типи економічного відтворення

Сутність економічного відтворення та його основні елементи. Будь-який процес виробництва незалежно від його суспільної форми має бути безперервним, тобто повинен періодично проходити одні й ті самі стадії. Так само, як суспільство не може перестати споживати, так не може воно і перестати виробляти. Тому всякий процес суспільного виробництва, що розглядається в постійному зв’язку і безперервному потоці свого відновлення, в той же час є процесом відтворення .    Економічне відтворення відбувається як у рамках окремих підприємств і домогосподарств галузей і регіонів, так і в масштабі всього суспільства. Основою суспільного відтворення є відтворення на окремих підприємствах і домогосподарствах (див. теми 11 і 12), або одиничне (індивідуальне відтворення). Відтворення на окремому підприємстві, як було з’ясовано в темі 12, є вихідною і необхідною ланкою всього суспільного відтворення.    Водночас суспільне економічне відтворення не є простою сумою одиничних процесів відтворення окремих підприємств. Доведено, що в суспільному відтворенні з’являються нові якісні елементи, які відсутні на рівні первинних підприємств.    Так, вищим інтересом підприємства є максимізація прибутку, а суспільного виробництва — максимізація добробуту населення. Підприємство орієнтується на ринковий попит, а суспільне виробництво на сукупний попит і т. ін.    Суспільне економічне відтворення основане на органічній єдності всіх частин, що його утворюють: - виробництва, розподілу, обміну, споживання; - домогосподарств, підприємств, галузей, економічних регіонів і всього виробництва; - продуктивних сил, складових його частин і економічних відносин; - суспільного виробництва і суспільного споживання.    В усій системі відтворювальних зв’язків визначальним є виробництво, бо саме воно створює все необхідне для життя і щастя людей. Розподілено, обмінено і спожито може бути тільки те, що вироблено.    Економічне відтворення суспільства включає в себе такі найважливіші моменти:    1) відтворення суспільного продукту та його конкретних форм;    2) відтворення людського ресурсу як особистісного фактора виробництва та його зайнятості;    3) відтворення основного і оборотного капіталу суспільства, тобто засобів виробництва, як необхідних умов суспільного процесу відтворення;    4) відтворення національного багатства;    5) відтворення споживання;    6) відтворення економічних відносин.    Засоби виробництва і людський фактор у своїй єдності являють собою продуктивні сили суспільства. Тому політична економія досліджує також і відтворення продуктивних сил як матеріальної бази всієї економічної системи суспільства.    У складі економічних відносин відтворюються різноманітні форми власності, і перш за все панівна, їх взаємозв’язок і напрями розвитку. Вивчаються відносини розподілу, товарно-грошові відносини, господарський механізм.    Види економічного відтворення. Розрізняють просте і розширене відтворення економічної системи.    Просте відтворення — це відновлення процесу суспільного виробництва з року в рік у незмінних масштабах. Просте відтворення передбачає, що прибуток та інші доходи не використовуються на заощадження та інвестиції, тобто на розширення виробництва товарів і послуг, а повністю споживаються домогосподарствами. Просте суспільне відтворення було типовим для докапіталістичних економічних формацій, для так званої традиційної економіки. У докапіталістичному суспільстві розширене відтворення здійснювалося лише в окремі періоди тривалого історичного процесу. У ці періоди процес виробництва відновлювався на традиційній технічній основі і в майже незмінних масштабах.    Розширене відтворення економіки — це відтворення суспільного виробництва в зростаючих розмірах. У цьому разі частина прибутку та інших доходів підприємств і домогосподарств нагромаджується та інвестується у виробництво з метою розширення його межі виробничих можливостей.    Підприємці, намагаючись одержати максимум прибутку, значну частину його капіталізують, тобто спрямовують на розширення основного і оборотного капіталу, а на цій основі — і виробництва. Проте просте відтворення продовжує існувати як елемент розширеного відтворення економіки. Так, складовою частиною розширеного відтворення суспільного виробництва є відтворення тієї кількості капіталу, людського ресурсу і продукту, яке було в наявності в попередній період.