5.3. Підготовка оборони

Підготовка оборони підрозділу починається відразу після одержання бойового завдання від старшого командира. Вона полягає в: організації бою (прийнятті рішення, плануванні бою, визначенні бойових завдань підрозділам, проведенні рекогносцирування, організації взаємодії й всебічного забезпечення бою та управління); підготовці підрозділу до виконання бойового завдання; зайнятті оборони відповідно до бойового порядку; створенні системи вогню; інженерному обладнанні району оборони (опорного пункту); практичній роботі командира батальйону (роти), його заступників, штабу, в підпорядкованих підрозділах; проведенні інших заходів.

Тривалість підготовки оборони залежить від умов обстановки та очікуваного часу переходу противника у наступ. За наявності часу підготовку до оборони ведуть, проводячи всі заходи у повному обсязі, а за його відсутності – у короткі терміни в скороченому обсязі.

В усіх випадках ураховують підтримання постійної готовності підрозділів до відбиття раптових ударів противника із застосуванням як звичайної, так і ЗМУ.

Попередню підготовку оборони проводять приховано, з доведенням завдань до батальйону (роти) включно та визначаючи положення підрозділів: у батальйоні – до взводів і окремих вогневих засобів; у роті – до відділення і всіх вогневих засобів.

Безпосередню підготовку оборони проводять у короткі терміни. Під час підготовки оборони командир уточнює рішення на оборону та завдання підрозділам. Уточнені завдання доводяться до всіх командирів (включно до командирів відділень (танків)). Підрозділи займають район (пункт) та готують оборону. У повному обсязі здійснюють інженерне обладнання місцевості та позицій, створюють систему вогню та інженерних загороджень.

В умовах відсутності зіткнення з противником командир батальйону (роти) приймає рішення та ознайомлює командирів підрозділів за картою. Потім усю роботу щодо організації оборони проводять на місцевості.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир батальйону (роти) перш за все здійснює заходи щодо захоплення та закріплення вигідного рубежу. У ході закріплення він визначає замисел бою; віддає підрозділам попередні бойові розпорядження; завершує прийняття рішення за картою; ознайомлює підрозділи із завданнями; дає вказівки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою та управління, а також проводить заходи щодо створення у найкоротші строки бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень та радіоелектронної протидії. Згодом, як тільки дозволять обставини, командир батальйону проводить рекогносцирування, під час якого уточнює завдання підрозділам та порядок взаємодії.

5.4. Ведення оборонного бою

З переходом противника у наступ підрозділи, які обороняють передову позицію (позицію бойової охорони), ведуть бойові дії послідовним стійким утриманням позицій та районів оборони (опорних пунктів) на найважливіших напрямах, ведучи маневрову оборону, знесилюють противника, завдають йому якомога більших втрат, зупиняють, примушують передчасно ввести у бій головні сили та наступати у невигідному напрямі, втягують їх у вогневі мішки. За сприятливих умов частина сил проводить короткі раптові контратаки.

Під час ведення бою за утримання першої позиції підрозділи першого ешелону перешкоджають спробам противника прорвати передній край оборони та завдають йому максимальних втрат. При переході противника в атаку здійснюють вогневе відбиття атаки з повним використанням вогневих можливостей сил і засобів оборони. У разі наближення противника до оборони вогонь підрозділів, що обороняються, наростає та досягає найбільшого напруження. Його зосереджують спочатку на знищенні танків та інших броньованих машин противника, для чого застосовують засоби високоточної зброї.

Підрозділи в обороні знищують танки та іншу броньовану техніку противника, відсікають піхоту від танків, знищують її вогнем стрілецької зброї та іншими вогневими засобами. Танки, що прорвалися, знищують усіма протитанковими засобами, а також вогнем артилерії, танків та БМП. Швидкість маневру вогнем, особливо при загрозі вклинення вглибину оборони, має вирішальне значення для відбиття наступу противника.

При вклиненні противника в оборону проводять вогневу підтримку військ, що обороняються. Командир батальйону (роти) вживає заходи, щоб зупинити його просування в глибину та сторони флангів, роз’єднати його бойові порядки вогнем усіх видів зброї і завдати йому максимальних втрат.

Підрозділи, що залишилися в тилу противника, продовжують утримувати зайняті опорні пункти. За сприятливих умов вони можуть наносити удари по флангах і тилу противника. Командир батальйону (роти) повинен підтримувати їхні дії силами та засобами, які має у своєму розпорядженні.

Контратаку застосовують за сприятливих умов при вклиненні незначних сил противника, здебільшого разом з іншими підрозділами, а іноді – самостійно, з дозволу командира бригади (батальйону).

Після контратаки всі командири та штаби, не чекаючи вказівок, вживають заходи щодо швидкого відновлення порушеної системи вогню, протитанкових загороджень, взаємодії та підготовки підрозділів до відбиття повторних атак противника.

5.5. Вихід із бою і відхід

Вихід із бою і відхід застосовують з метою залишення зайнятого опорного пункту (району оборони) і зайняття більш вигідного рубежу або виведення своїх військ з-під удару противника.

Відхід роти (батальйону) в усіх випадках починають тільки після наказу старшого командира. Як правило, вихід із бою і відхід здійснюють вночі або в інших умовах обмеженої видимості. Проте ситуація може скластися так, що рота (батальйон) буде змушена почати відхід вдень.

При безпосередньому зіткненні з противником відходу передує вихід із бою. Для забезпечення виходу з бою основних сил роти (батальйону) виділяються підрозділи прикриття. До складу підрозділів прикриття від батальйону може бути призначено по одному посиленому взводу від кожної роти, яка знаходиться в безпосередньому зіткненні з противником. За сприятливих умов для досягнення цієї мети призначається одна з рот першого ешелону, яка діє на напрямі головного удару противника. Ці підрозділи залишаються на зайнятих ними позиціях з метою введення противника в оману, ведуть посилений вогонь і підтримують той режим бойових дій, який був перед виходом із бою. Для управління ними призначають старшого командира, який підпорядковується командиру роти (батальйону) і підтримує з ним зв’язок. Підрозділ прикриття відходить згідно з наказом командира роти (батальйону) раптово, як правило, всіма силами відразу або короткими перебіжками від одного пункту місцевості до іншого, надаючи взаємну допомогу вогнем.

Усі заходи щодо виходу з бою і відходу проводять приховано у короткий строк і без порушення попереднього режиму діяльності особового складу, особливо рот першого ешелону. При цьому велику увагу приділяють забезпеченню виходу з бою, прикриттю відходу, організації регулювання руху на маршруті, встановленню загороджень, завалів і засідок на шляхах руху противника.

Бойовий порядок батальйону при виході з бою і відході складається з підрозділів прикриття, охорони і головних сил.

Порядок виходу з бою залежить від характеру дій противника, одержаного наказу на відхід та інших умов ситуації. Його можна здійснювати тоді, коли противника зупинено або при дуже активних його діях.

У першому випадку порядок виходу з бою може бути таким. Підрозділи прикриття залишаються на своїх позиціях до вказаного часу або сигналу і ведуть такі самі дії, які були до початку виходу головних сил із бою. У визначений час усі підрозділи, згідно з наказом командира роти (батальйону), відходять раптово, як правило, по всій смузі одночасно. Якщо противник виявить їх відхід і почне переслідувати, то в такому разі підрозділи прикриття, утримуючи наступ противника, відходять короткими перебіжками з рубежу на рубіж. При цьому вони спільно з інженерно-саперними підрозділами руйнують мости, переправи і ділянки доріг, влаштовують мінно-підривні та інші загороди в напрямах руху противника і тим самим затримують його просування.

При виході з бою в умовах активних дій противника рота (батальйон) вогнем усіх засобів завдає йому ураження, а за необхідності може частиною сил або в повному складі раптово контратакувати з тим, щоб зупинити наступ противника, а потім за допомогою виділених підрозділів прикриття, вогню артилерії, гранатометів, загороджень, димів і аерозолів швидко вийти з бою і відійти головними силами у вказаний район. У районі збору командир роти (батальйону) уточнює взводам (ротам) і доданим засобам завдання щодо відходу, а також організовує розвідку й охорону головних сил.

Охорону роти (батальйону) при відході здійснює тильна похідна застава, а за необхідності – бокові похідні застави, які вогнем на ходу і з місця, а також діями із засідок затримують противника до вказаного часу. Застави разом із саперними підрозділами руйнують мости, переправи, ділянки доріг і влаштовують мінно-підривні та інші загородження.

При виході з бою і відході головних сил бригади посилений механізований (танковий) батальйон може бути призначений в ар’єргард бригади із завданням затримати противника, виграти час і забезпечити їх відхід на новий оборонний рубіж.

При цьому батальйон посилюють танковими (механізованими), артилерійськими, інженерними та іншими підрозділами.

Батальйон, виділений в ар’єргард, завчасно займає для оборони визначений йому рубіж і утримує його протягом певного часу або до одержання наказу на відхід. При відході на наступний рубіж широко застосовують засідки і руйнування.

Відхід ар’єргарду здійснюють послідовно з рубежу на рубіж або перекатами, коли частина сил і засоби ураження відходять на наступний рубіж, де займають оборону на широкому фронті й забезпечують організований відхід інших підрозділів батальйону.

Артилерійські підрозділи, додані батальйону, знищують противника, особливо його танки і бойові машини піхоти, які наступають з фронту і на флангах, ведуть вогонь на граничні відстані щодо накопичення військ на вузлах доріг і переправах, сповільнюють його просування, крім того, уражують противника, який прагне обійти ар’єргард із флангів.

Головні сили ар’єргарду, які вийшли з бою по ротах, сходяться у похідні колони і швидко відходять для організації оборони наступного або кінцевого рубежу відходу чи району, вказаного командиром бригади.

Насамперед відходять підрозділи батальйону, які не пов’язані з боєм (другі ешелони, резерви), потім – артилерія і підрозділи першого ешелону.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу, які не використовуються для безпосереднього забезпечення виходу з бою, завчасно відходять у район, вказаний командиром батальйону, або на кінцевий рубіж відходу. Поранених і хворих, а також несправне озброєння, бойову та іншу техніку евакуюють до початку відходу.