Перевезення ешелону

Після закінчення завантаження начальник ешелону, військовий комендант і начальник станції перевіряють готовність ешелону до руху і в зазначений час за командою начальника станції ешелон відправляється.

Управління у військовому ешелоні командир дивізіону здійснює з використанням кабельних засобів зв’язку, особистим спілкуванням через зв’язківців, а також за допомогою світлових та звукових сигналів. При цьому командир дивізіону із штабом розміщується, як правило, усередині ешелону, встановивши телефонний зв’язок із начальником варти, спостережними постами, а також із машиністом електровоза (тепловоза). Радіозв’язок в ешелоні забороняється на всьому шляху прямування.

У ході перевезення по ешелону можуть бути нанесені під удари авіації, ядерної, хімічної та високоточної зброї, а в міру наближення до лінії фронту – здійснюватися напад наземного противника (повітряного десанту, диверсійно-розвідувальних груп).

Щоб виключити раптовість нападу противника, максимально знизити втрати та забезпечити своєчасне прибуття ешелону в призначений район, командири підрозділів повинні вміло організувати протиповітряну оборону, вживати заходи із всебічного, особливо бойового та матеріально-технічного забезпечення.

Протиповітряна оборона ешелону здійснюється, як правило, засобами старшого командира, який організовує перевезення. В ешелоні при появі повітряного противника подається сигнал-сповіщення. Двері, вікна та люки вагонів зачиняють, засоби захисту приводяться у положення „Наготові”. Вогневі засоби, які виділені для відбиття нападу повітряного противника, відкривають вогонь за командою начальника військового ешелону, а при раптовому нападі – самостійно.

Спостереження за повітряним противником і прилеглою місцевістю та безпосередня охорона ешелону забезпечуються спостережними постами, вартою, призначеними для охорони бойової техніки, боєприпасів та майна, дозорами і черговими підрозділами. Для ведення радіаційної і хімічної розвідки на шляху прямування можуть призначатися хімічні розвідувальні дозори.

Спостережні пости виставляються у голові, хвості та всередині потягу. До складу головного спостережного поста входить інструктор-дозиметрист із необхідними приладами радіаційної, хімічної та біологічної розвідки. Спостерігач головного поста розміщується, як правило, на локомотиві або в головній частині потягу. Зміна спостерігачів проводиться черговим ешелону або його помічником одночасно із зміною вартових (чатових).

Сповіщення за радіоактивне, хімічне та біологічне зараження здійснюється сигналами, встановленими начальником ешелону, або сигналом, встановленим на транспорті (декілька протяжних та коротких гудків; на станції – удари по рейках). За цими сигналами особовий склад одягає протигази, а за необхідності, і за наказами командирів підрозділів, – інші засоби індивідуального захисту, розміщується за можливості на середніх та верхніх полицях вагонів; двері, вікна та люки вагонів щільно зачиняють, щілини затикають ганчір’ям, папером та іншими матеріалами. Приготування їжі у кухнях не проводиться, а запаси питної води, продуктів ретельно укриваються.

При проходженні військового ешелону через зону радіоактивного зараження, якщо прогнозувальна доза опромінювання особового складу не перевищує допустимих норм, потяг проходить без зупинок на максимальній швидкості. При цьому обслуги самохідних гармат, командирських та інших броньованих машин за вказівкою начальника військового ешелону можуть розміщуватись у машинах. Після проходження зараженої ділянки проводиться часткова спеціальна обробка підрозділів без затримки потягу; повна спеціальна обробка проводиться тільки після розвантаження ешелону.

Забезпечення особового складу військового ешелону гарячою їжею з кухонь ешелону провадять не менше 2 разів на добу – в час зупинки потягу, а на військово-продовольчих пунктах – не менше 1 разу на добу. Інше необхідне харчування видається особовому складу сухим пайком.

Забезпечення ешелону холодною і кип’яченою водою проводиться на станції, де передбачена зупинка потягу не менше 15 хвилин, і там, де є водозабірні пристрої і кип’ятильники.

Паливо для обігріву людських вагонів та приготування їжі на кухнях ешелону, а також свічки для освітлювання вагонів (на основі заявки начальника ешелону) доставляються до місця зупинки потягу робітниками станції, а розносяться по вагонах опалювачами або виділеним для цього особовим складом за вказівкою чергового ешелону.

На шляху прямування пораненим та хворим своєчасно надається медична допомога. Хворі, які не можуть прямувати зі своїми підрозділами, відправляються для лікування у найближчі лікувальні установи. Інфекційних хворих розміщують у вагонах-ізоляторах або передають у спеціальні лікувальні установи. При виявленні 2–5 % інфекційних хворих або хоча б одного випадку захворювання особливо небезпечною інфекцією ешелон розвантажується і направляється до карантинного пункту.

Через 7–8 діб знаходження у дорозі для особового складу ешелону організовується миття у лазні із заміною натільної білизни.