55.Особливості зв’язку темпераменту і характеру людини ,їх відмінності

особливості темпераменту і характеру полягають в тому, що їх часто плутають, називаючи вроджені якості особистості.проявами психіки і навпаки, характеризуючи придбані в соціумі риси, як індивідуальні властивості нервової системи.Насправді ж диференціювати ці два поняття можна досить просто. Співвідношення темпераменту і характеру можна представити таким чином:

• характер – це сукупність придбаних якостей, а темперамент – вроджених;

• характер може змінюватися під впливом життєвих обставин, а темперамент залишається незмінним;

• поняття характеру досі не змогли класифікувати, на відміну від темпераменту;

• характер і його окремі риси можна піддати оцінці, а темперамент їй не піддається.

Темперамент і характер завжди будуть плутати між собою. Проте в тандемі вони створюють цілісну особистість, яку завжди можна оцінити з боку. І головне, щоб її вроджені якості завжди знаходилися в гармонії з набутими.

Ці відмінності виявляються в загальній активності людини, її моториці, емоційності.

56-57 Роль задатків і здібностей у життєдіяльності особистості

В наших повсякденних розмовах ми часто вживаємо термін "здібності" не тільки щодо людини, але і стосовно інших предметів (наприклад: "Алмаз здатний різати скло"), тобто використовуємо цей термін для позначення властивості, якості. Той же сенс ми вкладаємо, коли повідомляємо кому-небудь про уразили нас здібностях (швидкий рахунок, відтворення мелодії, майстерна робота і ін). У повсякденній практиці здібностями ми називаємо будь-які вміння і навички людини, якими він володіє, незалежно від того, чи є вони вродженими або набутими, елементарними або складними. Здібності (як і людини в цілому) вивчають різні науки - філософія, соціологія, медицина та ін Але жодна з них не розглядає так глибоко і різнобічно проблему здібностей, як психологія. Крім того, слід зазначити, що для педагогіки більше, ніж для іншої науки, важливо вивчення здібностей кожної особистості. Саме через здібності особистість стає суб'єктом діяльності в суспільстві, через розвиток здібностей людина досягає своєї вершини в професійному і особистісному сенсі (грец. акті - вершина; звідси походить назва нової наукової дисципліни - акмеології, що вивчає закономірності такого сходження та його характеристики).

Здібності — індивідуально стійкі психічні властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Задатки — це потенційні можливості, що виявляються в діяльності, яка не може існувати без них. Найчастіше виділяють такі види здібностей:

• навчальні та творчі;

• розумові та спеціальні;

• математичні;

• конструкторсько-технічні

• музичні;

• літературні;

• художньо-зображувальні;

• фізичні;

• унікальні (парапсихологічні

58.Рівні розвитку здібностей та їх характеристика

У психології найчастіше зустрічається така ієрархія рівнів розвитку здібностей: здібність, обдарованість, талант, геніальність. Існує три рівні сформованості педагогічної майстерності вихователів:

- рівень педагогічної умілості, що формується протягом терміну навчання у виші на основі виконання студентами усіх видів навчальної діяльності, окреслених навчальним планом професійної підготовки фахівців;

- рівень власне педагогічної майстерності, що формується протягом перших 3-5 років самостійної професійної діяльності, націлений на вироблення власного професійного стилю, портрету діяльності;

- рівень професійної творчості, що формується за умови творчого пошуку педагогом нових, ефективних шляхів удосконалення педагогічної діяльності, підвищення її результатів. Наслідками такого творчого пошуку можуть бути наукова робота педагога, представлена у його статтях, методичних посібниках, монографіях, інноваційна діяльність та презентація її результатів, узагальнення, впровадження передового педагогічного досвіду.