- •1.Предмет і завдання психології як науки
- •2. Характеристика психічних явищ та їх різновиди
- •3. Психоаналіз як напрям зарубіжної психології
- •4.Біхевіоризм,як напрям зарубіжної психології
- •5.Конгнітивна психологія,як напрям зарубіжної психології
- •7.Гештальт-психологія як напрям світової науки.
- •8.Трансактивний аналіз як напрям світової психології
- •9. Місце психології в системі наук
- •16. Свідомість людини як вищий рівень розвитку психіки
- •17. Поняття про особистість, її розвиток та формування
- •14. Психіка як властивість нервової системи
- •18. Основні теорії особистості та їх характеристика
- •20.Самооцінка та рівень домагань у структурі особистості.
- •22.Основні види діяльності
- •23. Дія в системі людської діяльності.Уміння і навички,передумови їх формування і розвитку.
- •24. Відчуття та їх властивості
- •25. Види відчуттів
- •26. Властивості відчуттів
- •27. Сприймання, його види
- •28. Властивості сприймання.
- •29. Мислення людини, його фізіологічні основи та механізми. Мислення і мовлення.
- •30. Види мислення
- •31. Операції мислення
- •32. Форми мислення
- •33. Індивідуальні особливості мислення
- •34. Уява як вищий психічний процес, її функції
- •35. Види уяви
- •36. Психологічні механізми створення образів уяви.
- •37. Пам’ять, її фізіологічні основи.
- •38. Види пам’яті
- •39. Процеси пам’яті, умови й засоби її зміцнення та продуктивного використання.
- •40. Увага , її фізіологічна природа
- •41. Види та форми уваги
- •42. Основні властивості уваги
- •43. Емоції, їх психологічна сутність, види
- •46. Почуття, їх види, роль у духовному розвитку людини
- •47. Характеристика емоцій та почуттів. Їх відмінності.
- •48. Воля, її психологічна сутність, функції
- •49. Вольові якості особистості, їх виховання і розвиток
- •50.Темперамент людини та його фізіологічні основи
- •51.Характеристика типів темпераменту
- •52.Вплив темпераменту на діяльність людини
- •53.Характер ,його психофізіологічні основи ,риси,передумови формування
- •54.Акцентуації характеру
- •55.Особливості зв’язку темпераменту і характеру людини ,їх відмінності
- •58.Рівні розвитку здібностей та їх характеристика
- •59.Поняття віку людини,особливості вікового розвитку як процес соціалізації особистості
- •60.Критерії вікової періодизації ,її основні фази та етапи
- •61.Психологічна характеристика ранніх етапів дитинства.
- •2. Соціальна ситуація розвитку
- •3. Розвиток психічних функцій
- •4. Емоційний розвиток
- •62.Дошкільний вік та його психологічна характеристика
- •63.Молодший шкільний вік та його психологічні особливості
- •64.Психологічний портрет підлітка
- •65.Юнацький вік і його психологічні особливості
- •66.Зрілість людини в її соціальному психологічному контексті
- •67.Старість та її психологічна характеристика
- •68.Вікові кризи життя особистості та особливості його протікання
- •69.Соціальний контроль та його характеристика
- •71.Проблема групи в соціальній психології ,їх види і класифікація
- •Класифікація великих соціальних груп
- •73.Мала група ,як соціально-психологічне явище
- •74.Види та ознаки малих соціальних груп,їх структура
- •75.Лідерство і керівництво в малій групі ,їх стилі Особливості керівництва і лідерства у групі
22.Основні види діяльності
Залежно від мети, змісту та форм розрізняють три основні різновиди діяльності: гру, навчання та працю. Людині незалежно від віку властиві всі три різновиди діяльності, проте в різні періоди життя вони виявляються по-різному за метою, змістом, формою та значенням. У дошкільному віці провідним різновидом діяльності є гра, у шкільному – навчання, а в зрілому – праця. Гра та навчання властиві і людям, і тваринам. Проте у тварин підґрунтям цих різновидів діяльності є інстинкти, а в людини вони зумовлені соціальними умовами життя, різняться якісно, значно складніші та багатші за змістом і формою.Праця за природою та змістом – суспільно-історичне явище. У процесі праці виникла й розвинулася людина як свідома соціальна істота. Характерна особливість усіх різновидів людської діяльності в тому, що найчастіше вони пов´язані з мовною діяльністю. Остання сприяє розвиткові змісту та форм усіх різновидів діяльності, їхній цілеспрямованості та мотивації. ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ – це такий вид діяльності, продуктом якої є сам її процес. Основна форма вияву активності дитини дошкільного віку – ігрова діяльність – є водночас основним засобом пізнання нею зовнішнього світу, відображення його у формі відчуттів, сприймань, уявлень тощо. Але вона відрізняється від навчання та праці. У грі дитина захоплюється здебільшого процесом, який викликає у неї задоволення. Як тільки інтерес до гри зникає, дитина припиняє її.В іграх маленьких дітей цілі не бувають стійкими. Це виявляється в тому, що маленькі діти втрачають цілі у грі й легко переходять від однієї гри до іншої. Але в процесі розвитку та виховання цілеспрямованість ігрової діяльності дітей зростає, цілі в іграх набувають стійкішого характеру. Слушно зазначають, що гра – це школа думки, почуттів і волі. В іграх не лише виявляються, а й формуються всі психічні процеси та властивості дітей, спостережливість, уважність, вдумливість, наполегливість, сміливість, рішучість, уміння, навички, здібності. В ігровій діяльності відбувається не лише психічний, а й фізичний розвиток дітей, розвиваються фізична сила, спритність, швидкість і точність рухів. В іграх формуються всі якості особистості дитини, зокрема такі моральні риси, як колективізм, дружба, товариськість, правдивість, чесність тощо. Тому ігри дошкільників відіграють важливу роль у підготовці їх до шкільного навчання.У шкільному віці гра має складніший і цілеспрямованіший характер. У школярів переважають дидактичні ігри, у яких яскраво виявляється мета: успішно провести гру, перемогти партнера, розвинути в собі відповідні фізичні та розумові властивості. У підлітковому та юнацькому віці можуть виникнути шкідливі звички, наприклад, до азартних ігор. Залучення дітей до занять спортом, до цікавих справ стане важливим засобом запобігання захоплення шкідливими іграми.НАВЧАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ – це такий вид діяльності, продуктом якої є знання, навички і вміння.Навчання – основний різновид діяльності дітей шкільного віку; активна, свідома й цілеспрямована діяльність, яка полягає у засвоєнні знань, вироблених людством, з метою підготовки дітей до майбутньої самостійної трудової діяльності. Навчання не обмежується шкільним віком. Людина навчається все життя. До цього її спонукають розвиток науки, техніки, суспільного життя. Науково-технічний і соціальний прогрес, що властивий XX століттю, потребує значного поповнення та перебудови систем загальноосвітніх і спеціальних професійних знань, здобутих у середній школі та професійно-технічних навчальних закладах.
