72. Особливості культурного розвитку Галичини у першій половині хх ст.

Становлення культурно-мистецького життя Галичини у першій половині ХХ ст. безпосередньо пов'язане із соціально-історичними процесами, які тут відбувалися. Процес активізації українського національного життя виявлявся у виникненні мережі культурно-просвітницьких, співочих товариств. Їхня різнобічна діяльність спиралася на національні, зокрема регіональні мистецькі традиції й істотно впливала на громадське життя. Діяльність культурно-просвітницьких та співочих товариств другої половини ХІХ ст. стала чудовим підґрунтям для зростання національної свідомості українців Галичини. На зламі ХІХ-ХХ ст. культурно-мистецьке життя Галичини розвивалася в атмосфері інтенсивного процесу національного самоствердження українців. Динамічні процеси культурно-мистецького життя краю сприяли становленню професіоналізму в українському музичному середовищі.

Особливо активно розвинуло свою діяльність в регіоні товариство "Просвіта" (1901 - 1939 рр.). Численні його філії діяли по всій Галичині. В той час проходило заснування хорових колективів, театральних гуртків і оркестрів при філіях "Просвіти", їхній репертуар включав як народні пісні, так і твори українських композиторів, рівень виконавської майстерності зростав.

Успішна праця просвітянських гуртків мала велике значення для духовного піднесення народу, утвердження національної свідомості українців. Найбільш показовим видом гурткової роботи "Просвіти" був хор. У репертуарі просвітянських хорів переважали оригінальні твори українських композиторів (наддніпрянських і західноукраїнських), українські народні пісні в опрацюванні М.Лисенка, М.Леонтовича, К.Стеценка, Я.Степового, О.Кошиця, Ф.Колесси, С.Людкевича, О.Нижанківського та ін. Діяльність хорів була спрямована на поширення української пісні через навчання співу, теорії музики, сольфеджіо. Підготовка диригентів для аматорських гуртків була в полі зору не тільки "Просвіти", а й Музичного товариства ім. М.Лисенка.

Різноманітна культурно-освітня діяльність гуртків "Просвіти" полягала в проведенні таких мистецьких заходів, як Шевченківські концерти, концерти української пісні; свята на честь І.Франка, Л.Українки, І.Мазепи, Просвіти, матері; весняні концерти; фестини тощо.

Хронологія концертного життя просвітянських гуртків знайшла своє відображення у друкованому органі товариства - "Бюлетині", що видавався у період активізації діяльності "Просвіти" на Дрогобиччині (1933-1939 рр.). Віддзеркаленням цього процесу була Академія, присвячена 30-річному ювілею філії товариства "Просвіта" (1934 р.), яка перетворилася на величне свято української пісні - виступило 11 хорів, понад 400 співаків. Вона засвідчила неабияке піднесення культурно-мистецького життя, зокрема хорової справи в регіоні. Слід акцентувати увагу на тому, що репертуарна політика просвітянських хорових гуртків зосереджувалася на творчості українських композиторів. Це сприяло піднесенню й утвердженню статусу української пісні, гальмувало процеси денаціоналізації, засвідчувало подвижницьку діяльність діячів культури і мистецтва навіть в умовах бездержавності.

Активна праця гуртків "Просвіти" спричинилася також до появи нових колективів при культурно-громадських і руханкових (гімнастичних) товариствах: "Рідна школа", "Сільський господар", "Союз українок", "Пласт", "Сокіл", "Січ" та інші. При кожному з них діяли хори, а при деяких - ще аматорські театральні гуртки та струнні оркестри.

Активністю і культурною різноплановістю відзначалися гуртки "Союзу українок": хори, театральні гуртки й оркестри. З ініціативи цього товариства влаштовувалися концерти на честь Тараса Шевченка, Івана Франка, свята матері, Маланки, св. Миколая, "Андріївські вечори" тощо. Творчий та організаційний потенціал учасниць товариства проявився у проведенні "Свята народної ноші та звичаїв" (1938р.) - оригінальної форми утвердження національних традицій, збереження регіональних культурних особливостей.

Слід наголосити й на тому, що у першій половині ХХ століття провідне місце в національно-культурному розвої займала українська греко-католицька церква, священики якої активно працювали в різних сферах не лише релігійного, а й громадського життя. Важливе місце в культурно-мистецькому житті регіону займали церковні хори. Традиції у діяльність хорових осередків церков Західної України першої половини ХІХ ст. розглядалися як взірець для організації їх на Дрогобиччині. Тут увагу було зосереджено на формах роботи відомих осередків розвитку музичного мистецтва в Галичині (Святоюрська капела, хори при Перемишльській греко-католицькій церкві, Духовній семінарії та Ставропігійському інституті у Львові), які плекали виконавські кадри (реґентів, співаків) для популяризації духовної та світської музики. Це були добре вишколені колективи, що володіли мистецтвом співу, а їхня діяльність стала фундаментом, на якому виросла професійна музична культура Галичини.

Особливе місце в культурно-мистецькому житті Західної України займає Товариство "Хор "Боян" у Львові, Дрогобичі та Бориславі". Це одне з унікальних явищ української культури - співоче товариство "Боян", яке не лише відіграло надзвичайно велику роль у розвитку професійної музики, а й мало значне політичне, патріотичне та загально-просвітницьке значення.

Значний вплив на культурно-мистецьке життя Дрогобиччини першої половини ХХ ст. мали Шевченківські концерти, які влаштовувала гімназійна молодь. У цих меморіальних заходах брав участь також новостворений мішаний хор "Дрогобицький Боян".

"Дрогобицький Боян" - на основі аналізу віднайдених архівних документів вдалося встановити точну дату заснування співочого товариства - 1901 р., виник у період активного поширення хорового співу в Галичині, а саме - інтенсивної діяльності "Боянів" - на початку ХХ ст. вони вже діяли в Перемишлі, Бережанах, Стрию, Коломиї, Станіславові, Тернополі.

Сфери діяльності "Бояна", структура і склад управління товариства були сформульовані в його Статуті. Аналізуючи концертно-виконавську діяльність співочого товариства, присвячену важливим подіям культурного життя слід наголосити, що щорічно влаштовувалися Шевченківські концерти, духовні, світські музичні вечори тощо.

Показовими стали концерти з творів М.Леонтовича, Псалмів, слов'янських народних пісень, зокрема Лисенківський концерт та ін. Репертуарна палітра "Бояна" вирізнялася тематичною розмаїтістю, включенням до програм поряд з українськими композиціями (оригінальними й обробками народних пісень) церковної та світської музики західноєвропейських композиторів. Вершинними можна вважати духовні концерти "Дрогобицького Бояна" у 1938 і 1939 рр., коли в парафіяльній церкві Пресвятої Трійці було виконано в супроводі симфонічного оркестру "Стабат Матер" Дж.Россіні та "Месію" Ґ.Генделя. Успішна концертно-виконавська діяльність співочого товариства "Дрогобицький Боян" стала взірцем піднесення хорової культури реґіону.

Прикметною рисою у діяльності товариства було видання часопису "Боян" (1929-1930) "для співацьких і музичних справ", покликаного сприяти піднесенню хорової справи в краї та пожвавленню музичного життя. Існує припущення, що "Боян" був попередником фахового музичного журналу "Українська музика", що згодом почав виходити у Львові.

"Бориславський Боян" розпочав свою діяльність на початку ХХ ст. На жаль, встановити дату його заснування не вдалося через відсутність архівних документів. Першими керівниками хору були любителі співу П.Цимбалістий і С.Бованко. Розквіт "Бояна" припадає на 20-ті роки, коли диригентом став Т.Дуб - співак, виконавець багатьох сольних вокальних творів. Успішна диригентська діяльність Т.Дуба сприяла значному піднесенню мистецького рівня колективу. "Бориславський Боян" розвивав традиції концертного життя, започатковані "Бояном" у Дрогобичі, зокрема проводив щорічні Шевченківські концерти. Репертуар хору вирізнявся суто українським спрямуванням і був джерелом формування культурно-мистецького середовища регіону.

Співоче товариство почало здійснювати постановки оперних спектаклів, оскільки творчий потенціал учасників товариства був досить високим. У 1928 р. "Бориславський Боян" поставив оперу С.Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм". Відтак національні зразки оперного мистецтва, поряд з хоровим, стали важливим чинником громадського життя.

Отже, Дрогобицький і Бориславський "Бояни" були основними репрезентантами хорового виконавства регіону, сприяли піднесенню національної свідомості, спонукали до створення інших музичних осередків.

Важливою ознакою культурно-мистецького життя Галичини була спільна участь у мистецьких імпрезах хорових колективів "Бояна", "Просвіти", "Союзу українок", народних шкіл та ін. Це підносило престиж заходів і засвідчувало високу і благородну мету аматорських гуртків культурно-просвітницьких товариств - піднесення культури краю. Діяльність співочих товариств Галичини засвідчує, що хоровий спів був традиційним і домінуючим видом музикування, мав значний вплив на розвиток культури регіону, був важливим чинником духовного розвитку суспільства.