Питання для самоконтролю:

1.Дайте сутнісно-змістовну характеристику транспортного господарства його цілей та завдань.

2.Опишіть фактори, що впливають на склад транспортного господарства, та класифікаційну структуру засобів пересування вантажів.

3.Як розраховуються вантажопотік та вантажооборот і які показники за їх допомогою визначаються?

4.Чим обумовлені разові та постійні маршрути перевезень вантажів? Дайте їх характеристику і порівняйте схеми руху.

5.Як здійснюються вибір транспортних засобів та розрахунок потреби в них?

6.У чому полягає основне призначення та функції системи складування на підприємстві?

7.Охарактеризуйте класифікаційну номенклатуру складів.

8.Яке значення приділяється оснащенню складів за його видами і призначенням?

9.Як розрахувати потрібну кількість технічних засобів зберігання вантажів?

10.Визначте роль і значення тари та упакування в сучасних умовах виробництва.

Тема 10 організація допоміжних виробництв

Метою лекції є ознайомлення зі складовими виробничої системи та засвоєнням елементів і видів виробничих процесів та організаційних типів виробництва.

План викладу і засвоєння матеріалу:

10.1. Виробнича інфраструктура.

10.2. Забезпечення виробництва технологічним оснащенням.

10.3. Ремонтне обслуговування устаткування.

10.4. Енергетичне забезпечення виробництва .

Час: 2 год.

Література: [5], [9], [13].

10.1.Виробнича інфраструктура

Стійке функціонування підприємства як системи та виготовлення конкурентноспроможної продукції забезпечуються не тільки завдяки використанню прогресивних технологічних процесів, а й здебільшого високим рівнем організації технічного обслуговування основного виробництва. З метою постійного підтримування в робочому стані та устаткування, інших засобів праці; своєчасного забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспортно-складських операцій та інших пов'язаних з ними робіт на підприємствах створюється система технічного обслуговування виробництва.

Основними завданнями системи є: ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування, догляд за ним і налагоджування; забезпечення робочих місць інсірументом та приладдям, як власного виробництва, так і придбаними в спеціалізованих виробників; забезпечення підрозділів підприємства електричною й тепловою енергією, парою, газом тощо; своєчасне забезпечення виробничих цехів сировиною, основними та допоміжними матеріалами, паливом; переміщення вантажів, виконання вантажпо-розваптажувальних робіт; складування та зберігання завезених (придбаних) матеріальних ресурсів, а також напівфабрикатів, готових виробів.

Перелічені завдання системи технічного обслуговування виконується відповідними допоміжними та обслуїовуючими структурами підрозділами підприємства, які формують інфраструктуру виробництва.

Інфраструктура (від лат. іпfra — нижче, під structura — побудова, розміщення) — це сукупність складових будь-якого об'єкта, що мають підпорядкований (допоміжний) характер і забезпечують умови нормальної роботи об'єкта в цілому.

Інфраструктура підприємства — це комплекс цехів, господарств і служб, головне завдання яких зводиться до забезпечення нормального функціонування {без перерв і зупинень) основною виробництва і всіх сфер діяльності підприємства. Інфраструктура виконує своєрідні «тилові» функції забезпечення всієї виробничої системи будь-якого рівня. У свою чергу, інфраструктура являї собою складну виробничу систему, де існують «вхід», «процес» і «вихід», використовуються сировина і матеріали, трансформуючись у вироби і послуги для основного виробництва.

Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури пояснюється тим, що:

1. підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт з ремонту й налагоджування устаткування, потребує розширення номенклатури інструменту, оснащення та пристроїв;

1. перехід до нових технологій та інтенсифікація технологічних режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних видах енергії;

2. ускладнення виробнчих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт з транспортування вантажів;

3. навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди постійно зростають.

Склад і масштаби виробничої інфраструктури підприємтв залежать від типу виробництва, номенклатури й обсягу випуску продукції, рівня спеціалізації і кооперування, організації виробничих процесів, розмірів підприємства та його виробничих зв'язків.

На більшості підприємств машинобудування та металообробки виробничу інфраструктуру утворюють допоміжні (інструментальне, ремонтне, енергетичне) та обслуговуючі (транспортне, складське) господарства.

Ремонтне господарство підприємства призначене підтримувати в технічно справному стані різноманітний і складний парк технологічного устаткування основних цехів шляхом його обслуговування, ремонту і модернізації.

Сучасні виробництва споживають у великих кількостях паливо,електроенергію, пару, газ, воду та інші енергоносії,тому значне місце у виробничій інфраструктурі підприємства посідає енергетичне господарство. Воно забезпечує різноманітними видами енергії основні, допоміжні цехи, усі підрозділи і служби підприємства.

Виготовлення продукції на підприємстві супроводжується величезним обсягом транспортно-складських, вантажно-розвантажувальних робіт з обслуговування внутрішнього і зовнішнього вантажообігу,що викликає потребу у створенні транспортного та близьких до нього складського і тарного господарств. Від раціональної організації цих господарств багато в чому залежать ритмічність роботи основних цехів, тривалість виробничих циклів і рівень витрат на виробництво продукції.

Сисісма технічного обслуговування підприємства має відповідати таким вимогам: забезпечувати умови випуску конкурентоспроможної продукції з мінімальними затратами; здійснювати техніко-економічну організаційну регламентацію процесів обслуговування; мати профілактичний характер; забезпечувати гнуч­кість, мінімальну перебудову при переході осповного виробництва на випуск нової продукції.

Основними напрямами вдосконалювання організації допоміжних господарств підприємства є: централізація і концентрація однорідних процесів обслуговування та їх спеціалізації, що створює умови для використання найпотужнішого сучасного устаткування, високопродуктивної технології та прогресивних методів організації праці й виробництва; механізація й автоматичнія технологічних процесів; раціоналізація керування; поліпшення нормативної бази; розроблення і впровадження технічно обґрунтованих норм часу і заходів щодо раціональної організації праці; обгрунтований розподіл чисельності персоналу, його мотивація змістом, умовами праці, підвищенням кваліфікації, ротацією, винагородою за якість і продуктивність праці, рівня комплексної технології.