7.2. Методичні вказівки для вивчення питань на самостійне опрацювання Питання на самостійне опрацювання

1 Особливості політичної культури сучасної України.

2 Функції та умови ефективної діяльності політичного лідера. Політичний лідер і керівник.

Література

1 Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія : Навчальний посібник / С. Д. Гелей, С. М. Рутар. – К. : Т-во “Знання”, КОО, 2004. – С.408-424, 456-472.

2 Піча В. М., Хома Н. М. Політологія : Навчальний посібник / В. М. Піча, Н. М. Хома. – К. – Л., 2001. – С. 223-224, 234-236.

3 Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки) : Підручник / П. П. Шляхтун. –К., 2002. – С.459-461.

4 Політологія : наука про політику: Підручник / за ред. В. Г. Кременя, М.І.Горлача. – К.-Харків, 2001. – С. 310-312.

Розкриваючи питання про особливості політичної культури сучасної України, радимо наголосити на тому, що політична культура – це продукт історичного розвитку і досвіду народу. У випадку України цей досвід був гірким. На формування політичної культури українців впливали такі чинники:

• багатовіковий період бездержавності;

• розчленування української території і включення її окремих частин в інші держави з власними культурами, політичними системами, що призвело до побутового, психологічного і політичного відчуження між різними частинами народу;

• денаціоналізація провідних верств (міщанства, військових, промисловців, великих землевласників, адміністраторів), а також інтелігенції;

• панування комуністичного режиму.

Політична культура сучасної України представлена різними типами. Для української культури характерні такі риси, як інтроверсія (виявляється в українському традиціоналізмі як у побуті, так і в політиці), ірраціональність (слабо розвинена нормативність поведінки), сенсорність (проявляється у любові до комфорту, неприйнятті конфліктів, терплячості та вмінні лавірувати), екстернативність (у кризових ситуаціях часто призводить до пасивного очікування) і екзекутивність. Вони властиві народам, котрі ще не подолали наслідків тривалого історичного поневолення, не виробили форм ринкової взаємодії у різних сферах суспільного життя і на цій основі не набули рис сучасної цивілізаційної ментальності.

Реформування політичної, правової, економічної і духовно-культурної сфер створить основу для формування в Україні сучасної політичної культури.

При відповіді на друге питання слід зауважити, що функції, які виконують політичні лідери визначаються поставленими ними цілями, та ситуацією, в якій їм доводиться діяти. Найбільш вагомими з них є функції вираження соціальних інтересів, новаторська, інтегративна, організаторська та комунікативна.

Особа може стати політичним лідером лише тоді, коли виражає інтереси тієї спільноти, на лідерство в якій вона претендує. Новаторська функція лідерства означає, що політичний лідер вносить нові, конструктивні ідеї соціального устрою, формулює нові соціальні цілі і завдання, вказує шляхи їх досягнення. Інтегративна функція спрямована на підтримку цілісності і стабільності суспільства, громадянського миру. Організаторська, або прагматична, функція направлена на мобілізацію народних мас на втілення політичних програм і рішень у життя. Комунікативна функція полягає в забезпеченні лідерами зв’язку між масами і політичними інститутами.

Далі слід наголосити, що сучасний політичний лідер не може успішно діяти, не використовуючи політичного маркетингу, під яким розуміють сукупність теорій і методів для виявлення іміджу лідера, засобів впливу на поведінку електорату. Політичний маркетинг дає змогу лідерові: визначати відповідність своїх ідей ринкові; розвивати засоби впливу залежно від висунутих ідей; виявляти, яку позицію потрібно зайняти, зважаючи на особисті якості і на наявність претендентів.

Хотілося б також висловити думку про співвідношення понять “лідер” і “керівник”. Ці поняття не є тотожні, оскільки є чимало керівних посад, де від керівників не вимагається особливих лідерських рис. Але зв’язок між цими поняттями все ж таки є, і саме по лінії “лідер – керівник”, бо справжній громадський лідер не може не бути керівником, хоча б і неформальним.

Отже, феномен політичного лідера розкривається через особисті риси політика, рівень його команди, тип політичного режиму і характер політичної ситуації.