9.2. Методичні вказівки для вивчення питань на самостійне опрацювання Питання на самостійне опрацювання

1 Міжнародні організації та розвиток міжнародних відносин.

2 Україна в системі міжнародних відносин.

Література

1 Піча В. М., Хома Н. М. Політологія : Навчальний посібник / В. М. Піча, Н. М. Хома. – К.-Л., 2001. – С.310-313.

2 Політологія : Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К., 2001. – С.429-443.

3 Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки) : Підручник / П. П. Шляхтун. – К., 2002. – С.517-522, 532-538.

Вивчаючи самостійно питання про міжнародні організації та розвиток міжнародних відносин, слід звернути увагу на те, що об'єктом міжнародної політики в цілому є міжнародні відносини – система політичних, економічних, соціальних, культурних, воєнних, правових та інших зв’язків між державами і народами. Основними елементами структури міжнародних політичних відносин є їх суб’єкти. Головним суб’єктом вважається держава.

Другу групу суб’єктів міжнародних відносин складають багатоманітні міжнародні організації, до яких належать міжнародні організації глобального й регіонального масштабу, міжурядові й неурядові організації, інтеграційні утворення і воєнно-політичні блоки.

Виділимо загальні ознаки міжнародних організацій: договірна основа утворення; наявність певних цілей, організаційна структура; самостійні права та обов’язки; утворення згідно з міжнародним правом. Найвпливовішою сучасною міжнародною політичною організацією глобального масштабу є Організація Об’єднаних Націй (ООН). Найвпливовішими органами ООН є Рада Безпеки, до складу якої входять 15 держав-членів. Рішення Ради Безпеки є вирішальним у міжнародних спорах і можуть передбачати використання як економічних санкцій, так і військової сили проти країни-агресора.

Міжнародні міжурядові організації створюються з метою розвитку міжнародного співробітництва в галузях економіки, культури, охорони здоров'я, освіти. До системи ООН входять: Організація об'єднаних націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО); Всесвітня організація охорони здоров'я; Світовий банк; Міжнародний валютний фонд; Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ); Всесвітній поштовий союз та ін.

Впливовими міжнародними організаціями регіонального масштабу є: Організація американських держав, Організація африканської єдності, Ліга арабських держав. Асоціація держав південно-східної Азії та ін. У Європі найбільшу роль відіграє Рада Європи (утворена в 1949р., в даний час об’єднує понад 40 держав).

Помітну роль у міжнародних відносинах відіграють також інтеграційні угруповання, які утворилися в результаті інтернаціоналізації економічного, соціального й політичного життя держав певного регіону. Прикладом у цьому є Європейський союз (ЄС), до складу якого входять 25 держав: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія. Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, ФРН, Швеція, ін. Інтеграційним угрупованням є утворена в грудні 1991р. Співдружність незалежних держав (СНД).

Суб'єктами міжнародних відносин є воєнно-політичні блоки, які виступають організаціями колективної безпеки держав-членів, координаторами їх діяльності на міжнародній арені. Найвпливовішою такою організацією є Організація північноатлантичного договору (НАТО). До складу утвореного в 1949р. блоку НАТО входять: Бельгія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, США, Туреччина, Угорщина, Франція, ФРН, Чехія, ін. Франція у 1966р. вийшла з воєнної організації НАТО, замінившись учасником договору про його утворення.

Певну роль у розвитку міжнародних відносин відіграють також міжнародні неурядові організації. Це різноманітні молодіжні, жіночі, профспілкові та інші організації, не створені на основі міждержавної угоди.

В цілому, міжнародні організації відіграють значну позитивну роль у розвитку міжнародних відносин.

Вивчаючи друге питання, радимо звернути увагу на те, що після проголошення незалежності Україна стала активним суб'єктом міжнародної політики. Основні засади зовнішньої політики України сформульовані в Декларації про державний суверенітет, “Основних напрямках зовнішньої політики України”, Конституції України, Концепції національної безпеки. В цих документах підкреслюється, що зовнішня політична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємного співробітництва з різними державами за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Україна як суб’єкт міжнародних відносин задекларувала себе як миролюбна, без'ядерна, позаблокова держава з чіткими зовнішньополітичними орієнтирами на зміцнення міжнародної безпеки, інтеграцію в міжнародні організаційні структури. Вона активно співпрацює з ОБСЄ, ЄС, НАТО, МВФ і Світовим банком.

Україна виявила готовність будувати відносини з іншими державами на засадах суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи, визнання територіальної цілісності та непорушності історичних кордонів. Не переслідуючи агресивних цілей, Україна підтвердила дотримання умов договору 1991р. між США і СРСР про обмеження та скорочення стратегічних ядерних наступальних озброєнь, намір у майбутньому стати без'ядерною і нейтральною державою. Свій військовий потенціал вона формує у межах мінімуму, необхідного лише для оборонних цілей. Така зовнішньополітична стратегія зумовила активне визнання України багатьма державами, встановлення з нею дипломатичних відносин.

Україна прагне адаптуватись до Європи. Однак економічна криза, яку переживає Україна, необхідність реформ, оновлення промислової та сільськогосподарської технології потребують іноземних інвестицій, використання досвіду передових країн світу, розвитку господарських зв'язків, активної участі в економічних і фінансових Європейських та світових структурах. На це й спрямована зовнішньополітична діяльність України.

Україна – молода держава. Її зовнішньополітичний курс ще виробляється і конкретизується відповідно до міжнародної ситуації. Але принципи, які закладені в основі нього курсу, відповідають прогресивним тенденціям сучасного світового політичного процесу.

Повнішу інформацію про місце України в системі міжнародних політичних відносин, основні засади зовнішньополітичної діяльності нашої держави, її співробітництво з міжнародними організаціями, зокрема, з НАТО (ця тема актуалізувалась останнім часом в українському суспільстві)можна почерпнути із зазначених в списку основної та додаткової літератури джерел.