Глава 12. Управління процесом фізичного виховання

Зовнішні збурювальні умови

ГТ~ГТТ1~ТТ1

РФС, ум. од.Ціль ФВ

і і.

5

особливості організму та їхня де-термінонапість спадковістю, біологічний вік.

Рис. 12.2. Схема управління процесом фізичного виховання: О — запланований рівень фізичного стану (РФС); □ — фактичний РФС; А—Е — тренувальні програми; —► — керуючі дії (прямий зв'язок); ► — педагогічний контроль (зворотний зв'язок)

2. Н аявність якісної і кількісної моделі — мети фізичного виховання на певний період (рік, два таін.) і проміжних моделей по етапахпідготовки (періоди тренування,чверті навчального року).

3. Графік передбачуваних зміну часі і по етапах процесу.

4. Вибір адекватних засобів іметодів, складання фізкультурно-оздоровчих програм занять, визначення форм занять.

5. Отримання об'єктивної термінової і поточної інформації простан об'єкта, фактичний напрям іхарактер змін його функціонального стану (система педагогічногоконтролю).

6. Внесення корекцій до програми занять, якщо процес відрізняється від запланованого.

7. Облік зовнішніх факторів, якими є клімат, екологія, соціально-економічні умови життя сім'ї.

8. Облік внутрішніх факторів — мотивації до занять, бажання, зацікавленість, свідомість, активність.

9. Наявність системи аналізу, оцінки інформації та вироблення дій управління.

Моделювання у фізичному вихованні

Однією з умов управління є оперування моделями. Можливості створення, побудови моделей обумовлюються специфічними особливостями процесу фізичного виховання — навчання рухових дій та розвиток фізичних якостей.

Педагогічний процес навчання рухових дій складається із засвоєння навчального матеріалу (інформації, що повідомляється вчителем) та рухомої дії, яку виконує учень. Залежно від обсягу знань, попереднього практично го досвіду, фізіологічних, психологічних та інших причин фактичне пико нання вправ буде відрізнятися від "ідеалу". Ці відмінності можна об'єктнії но зареєструвати і виміряти за допомогою різних методів дослідження (кінозйомкою, хроноциклографією, тензометрією та ін.) і отримати кількісну характеристику техніки цього руху. Потім фактичну характеристику можна порівняти з ідеальною і визначити ступінь відмінностей. У підсумку ник-

РОЗДІЛ ДРУГИЙ, ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ладам отримує об'єктивні кількісні дані, що характеризують рівень оволодіння учнем заданою руховою дією.

Аналогічним чином можна повестися і при розвитку фізичних якостей. Для підвищення рівня фізичної підготовленості викладач застосовує певну програму дій (засоби, методи, обсяг, інтенсивність фізичних навантажень, чергування навантаження і відпочинку та ін.), яка визначається кількісними параметрами. Рівень фізичної підготовленості може бути охарактеризований за показниками м'язової сили, бистроти, витривалості та іншим, які вимірюються за допомогою спеціальних приладів і рухових тестів. Потім виникає та сама ситуація, що і під час навчання — необхідно порівняти фактичну фізичну підготовленість із запланованою, щоб з'ясувати, чи існують відмінності між ними, і якщо існують, то намітити шляхи їх усунення.

Таким чином, якщо існують два явища, які можна об'єктивно виміряти, і зв'язок між ними доступний кількісному вираженню, то таке положення відкриває можливості для кібернетичного моделювання процесів, пов'язаних із фізичним вихованням

При моделюванні складні педагогічні процеси розглядаються в "чистому вигляді" шляхом побудови абстрактних схем реальних процесів, необхідних для більш глибокого проникання у закономірності їхнього протікання і передбачення можливих напрямів розвитку.

Такий метод уже давно використовується у педагогіці під час складання навчальних програм, контрольних нормативів, орієнтуючись на модель "середнього учня".

Поняття "моделі". В літературі є кілька визначень моделі, але усі вони відображають одну і ту саму суть поняття. Під моделлю розуміють таку систему, що мисленнєво уявляється або реалізується матеріально, котра, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна замінити його. З цього випливає, що будь-яка закономірність, існування якої твердо встановлено експериментально, будь-який фізичний закон являють собою модель.

Спрощене уявлення суттєво важливих характеристик реального об'єкта або ситуації дає визначення моделі. При створенні моделі вилучаються другорядні умови, ознаки, величини, що принципово не впливають на модель в цілому.

Під моделлю прийнято розуміти зразок (стандарт, еталон) у більш широкому розумінні — будь-який зразок (уявний або умовний) того чи іншого об'єкта, процесу або явища (Платонов, 2004).

Модель не є тотожністю предмета, що вивчається. Вона відтворює в певному масштабі тільки деякі властивості предмета і завжди є спрощенням оригіналу

Модель, як зазначають одні з основоположників кібернетики У. Росе і У. Ешбі (1962), не повинна бути подібна до оригіналу, інакше це не буде модель, а копія. В той самий час модель повинна, за У. Ешбі, відображати основні властивості оригіналу, у противному разі різниця буде великою і на підставі такої моделі не можна буде відкрити основні закономірності оригіналу.

326

Моделювання — процес побудови, вивчення та використання моделей визначення й уточнення характеристик та оптимізації будь-якого процесу

(Платонов, 2004).

Система управління у фізичному вихованні заснована в першу чергу іііі оперуванні моделями, а тільки потім — на перенесенні "зразків" педагогічних дій у практику.

Модель використовується як замінник об'єкта управління з тим, щоб отримати нові відомості про об'єкт, вивчити його функціональні характеристики. Так, вивчення фізичного стану людини за її антропометричними показниками і показниками серцево-судинної і дихальної систем у спокої та під час виконання фізичного навантаження дає можливість скласти модель її морфофункціонального статусу, потім порівняти ці характеристики з моделлю належних величин для даної віково-статевої групи, знайти відмінності і після цього скласти модель педагогічних дій (тренувальну програму), спрямовану на усунення таких відмінностей. Тільки після всіх операцій з моделями викладач повинен безпосередньо здійснювати педагогічний процес.

У процесі моделювання необхідно:

• ув'язати моделі, що використовуються, із завданнями оперативного, поточного й етапного контролю й управління для побудови різних структурних утворень тренувального процесу;

• визначити ступінь деталізації, тобто кількість параметрів, які включені домоделі, характер зв'язку між параметрами;

• визначити час дії моделей, що застосовуються, межі їхнього використання, порядок уточнення, доопрацювання і заміни (Шустин, 1995; Платонов, 2004)

Існують різні способи опису моделей: словесний, графічний, математичний, фізичний.

Словесний спосіб передбачає передачу інформації системою знаків, які розташовані на площині. Подібний код описує структуру, функцію, якість, різні відношення між системами й елементами у просторі і часі. Мова є умі версальною системою кодування інформації, вона здатна передати най тон ші особливості сприйняття. На жаль, вона має суттєві недоліки. Словесні моделі "оживають" тільки через людину, вони перетворюються у систему чі своєю структурою і функцією в корі головного мозку. Цей процес дуже суб'єктивний, іншими словами, кожна людина за одним і тим самим описом створює свої моделі. Усі вони мають якісний характер. Побудувати за словесним описом "діючу" модель неможливо. Опис словами повільного процесу з просторовими і часовими розривами і стрибками, що відображають хід думки — переключення підсилення з одних коркових моделей нн інші, з конкретних образів на узагальнені моделі, на якість спогаду, передбачення. Оскільки в самій корі неможливо "відтворити" складну "діючу" модель, це неможливо зробити і за описом.

До таких видів моделей можна віднести опис еталона техніки виконай ня рухів, конспект тренувального заняття та ін.

327

РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Графічний спосіб засновано на відтворенні просторової моделі на площині. Тут більшою або меншою мірою зберігаються дійсні структурні відношення між елементами системи — об'єкта. Рисунки і креслення містять більший обсяг інформації, ніж опис, але вони також є статичною моделлю. Щоправда, послідовністю картин можна відтворити діючу модель системи, відобразити у зміні форми розмірів і кольору одночасну функцію багатьох елементів. До графічних моделей належать схеми, рисунки, графіки. Це можуть бути схеми тактичних дій гравців на майданчику, графіки, що зображують співвідношення обсягу та інтенсивності навантаження на тренувальному занятті та ін. Прикладом може бути схема управління процесом фізичного виховання (див. рис. 12.2). Оскільки процес досягнення мети фізичного виховання — високий рівень фізичного стану (РФС) — має протяжність у часі, а стану організму на різних етапах підготовки може бути надано кількісного опису, то сам процес можна подати у вигляді графіка. При організації управління функціями організму людини у процесі фізичного виховання і спортивного тренування слід враховувати, що поруч із діями, що управляють (тренувальні програми), організм підвладний дії ряду непередбачених факторів — зовнішніх збурювальних дій (умови праці, побут, харчування, інфекції, екологія та ін.). Для цього необхідна система контролю, котра достатньо й об'єктивно відображає зміни стану організму у часі, для внесення корекцій до тренувальних програм.

Математичний спосіб опису моделі являє собою відображення кількісних відношень умовними знаками, цифрами, формулами з літер і спеціальних позначок. Формули відображають дії, а також якості. Якщо літери замінити цифрами, виходить конкретне завдання, в якому відображена деяка окрема, абстрагована модель діяльності системи.

Поєднання словесних описів, рисунків, формул, цифр можуть відобразити з достатньою повнотою навіть надто складні системи і дозволяють створити за ними "діючі" моделі або речі.

У процесі фізичного виховання і в спортивному тренуванні для здійснення управління необхідно мати опис (модель) об'єкта управління (учня, спортсмена) в його фактичному стані (на цей час), а також модель того стану, якого потрібно досягти. Ці моделі повинні давати характеристики рівнів основних видів підготовленості (загальної, спеціальної, технічної та ін.). Крім цього, розробляються моделі основних програм дії (вправ, тренувальних уроків і циклів), система педагогічного контролю, що фіксує зміни, які відбуваються в організмі тих, хто займається. Для побудови означених моделей необхідно набрати певну кількість інформації про системи, що вивчаються.

Проте завдання полягає не тільки в тому, щоб набрати можливо більшу кількість характеристик, і в тому, щоб вибрати з можливо більшої кількості даних найменшу кількість суттєвих показників, які характеризують стан об'єкта і забезпечують точність управління ним. Здобуття максимуму даних із мінімальної інформації є одним із головних завдань управління.

В управлінні процесом фізичного виховання об'єктивно виникає необхідність у складанні кількох видів моделей: моделі фізичного стану тих, хто займається фізичними вправами, до складу яких можуть входити як узагаль-

ооо