39.Регіональні аспекти світових екологічних процесів.

Глобальні проблеми виникли й розвиваються в рамках взаємопов'язаних і взаємовпливаючих систем: "людина - природа" й "людина - суспільство". Людина стала домінуючою ланкою в комплексі цих проблем. Саме це й становить головну небезпеку. Оволодівши знаннями та інформаційно-технологічними ресурсами, людина порушила рівновагу взаємин з навколишнім світом. Суперечності відносин "людина - природа" набули катастрофічного характеру. Тому глобальні проблеми мають соціоприродний характер. Саме в цьому полягає суть глобальних проблем. Отже, джерела глобальних проблем можна поділити на дві великі групи: загострення суперечностей між людиною і природою (екологічні, енергетичні, продовольчі та інші проблеми) та відносини між людиною і її місцем у суспільстві (проблема війни й миру, демографія, злочинність тощо).

5959595959595959595959á5959595959595959595959á5959595959595959595959á59595959595959595959595959595959¤ഀ׆ĀȜሀĀ᐀¤最鵤癟洀Ĥ฀䐭Ā왍5959最鵤癟洀Ĥᤀвого ефекту й підвищення температури на планеті. Це є причиною танення льодовиків і підняття рівня води у Світовому океані. Особливо шкідливі викиди в атмосферу газів метану, окису азоту, фреонів і вуглекислого газу, які нищать озоновий шар, що посилює пряму сонячну радіацію. Домовитися про радикальне скорочення викидів газів не вдається, адже 98 % усіх викидів вуглекислого газу дає спалювання видобувного палива: вугілля, газу та нафтопродуктів. У 1997 р. прийнято Кіотський протокол, який визначає кількісні показники на обмеження і зниження викидів парникових газів в атмосферу. Але цей протокол підписали лише 40 країн, а інші відмовилися, боячись зниження економічних показників. Від участі у проекті відмовилися США, Росія та ін. Це знижує зусилля щодо зменшення викидів в атмосферу.

40.Регіонально-економічний аспект у формуванні екологічної безпеки.

6060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060606060¤ഀ׆ĀȜሀĀ᐀¤最鵤癟洀ĤȀконстатувати наступне. Суттєву регіональну небезпеку спричиняють відходи виробництва та споживання. Недостатньо розвиваються дослідження з їх переробки та утилізації в окремих господарських комплексах. В умовах незначних обсягів використання відходів ситуація з їх накопиченням продовжує ускладнюватися. У більшості випадків полігони розміщення відходів (звалища) не задовольняють встановленим вимогам, внаслідок чого забруднюються ґрунти, поверхневі та підземні води. Також формується техногенна небезпека, пов’язана з трансформацією ландшафтів. Особливу небезпеку для людини і довкілля спричиняють стійкі органічні забруднювачі (СОЗ). Основними джерелами їх надходження в природне середовище є місця складування застарілих і заборонених для використання пестицидів, підприємства по виробництву хлорорганічних продуктів, а також сміттєспалювальні заводи та інші об’єкти, де утворюються диоксини. Екологічна ситуація, що пов’язана з сучасним станом водних ресурсів, достатньо складна, оскільки за останні 10-15 років якість підземних та поверхневих вод суттєво погіршилась. Регіональні прояви цього виду небезпеки зафіксовані, зокрема, у водосховищах Дніпровського каскаду влітку останніх років. Разом з тим, цілеспрямоване вивчення цих проблем тільки розпочинається. Вагомими чинниками формування екологічної небезпеки є різні види шкідливого фізичного впливу. Недостатньо ефективно розвиваються дослідження, зокрема, стосовно ослаблення рівня шумового забруднення, а також розробка та впровадження технічних засобів шумопоглинання.  Відсутність належної екологічної експертизи при розміщенні техногенних об’єктів, нестаток фахівців у галузі екологічної безпеки та інші чинники призвели до формування широкопрофільної небезпеки в окремих регіонах. Основні закономірності формування регіональної екологічної небезпеки визначаються наступними основополагаючими категоріями (властивостями):  – регіоналізацією (кожний регіон відрізняється тільки йому притаманними пріоритетами та ієрархією структур екологічної небезпеки, що обумовлюють специфіку її аналізу та можливого розвитку); – просторовою та часовою структуризацією – сукупністю екологічно небезпечних об’єктів будь-якого генезису, які внаслідок взаємодії та взаємного впливу створюють небезпечні для життєдіяльності біоти ситуації, спричиняють загрозу функціонування технічних споруд, об’єктів; – позиційністю джерел небезпеки (враховується не тільки просторове розміщення джерел небезпеки відносно різноманітних об’єктів, але й характеристики середовища, у якому небезпека поширюється); – різноякісністю та різнопорядковістю джерел небезпеки (наприклад, гранітний кар’єр чи кар’єр з добування глини поряд з небезпечним об’єктом); – сусідством – взаєморозташуванням та комбінацією різних складових небезпеки; – профілізацією регіонів відносно до умов формування екологічної небезпеки. Найбільш значимою властивістю, що обумовлює специфіку управління екологічною безпекою, є регіоналізація. Вона полягає у визначенні територій (регіонів) з характерною концентрацією та домінантністю певних типів та класів небезпеки в їх межах. Ознаками регіоналізації є наявність різних складових екологічної небезпеки, специфічне їх поєднання і т.і. Серед основних принципів регіоналізації слід визначити: територіальну цілісність регіону, зосередженість характерних джерел небезпеки та переважну локалізацію її проявів в межах регіону, спільність процесів формування небезпеки і т.і. Системно-структурна парадигма просторової структуризації екологічної небезпеки базується на диференціації регіонів за ступенем концентрації небезпек різного генезису. На підставі проведеного аналізу встановлено, що окремі регіони не вписуються в рамки існуючої в країні адміністративно-територіальної системи управління безпекою. Це вимагає її удосконалення.