43.Соціально-економічного районування: сутність та функції у системі територіальної організації господарства.

ȜሀĀ᐀¤最鵤癟洀Ĥ฀䐭Ā왍6363最鵤癟洀Ĥሀуково обгрунтований поділ країни або великого регіону на екон райони, що історично склалися або фор­муються в процесі розвитку прод. сил і об'єктивно відбивають те­рит. поділ праці. Райони відіграють роль одиниць територ систе­матики прод сил, їх групування, класифікації щодо тер-ії. Районування це і процес, засіб просторового впорядкування екон-географ інформації і як ре­зуль­тат такої обробки. Районування сприяє планомірному розвитку ко­жного з районів, раціональному природокористу­ванню і розвиткові всієї країни. Ос­новні види екон районув: заг. (інтегральне), галузеве, міжгалу­зеве Основні принципи: 1) Економічний. Ефективні виробничо-економічні зв’язки Спеціалізація р-ону, її визначають лише ті галузі, в яких витрати праці та засобів на виробництво продукції та її транспортув до спо­живача порівняно з іншими районами будуть найме­ншими. Отже, територіальна організація господарства у ви­ділених районах повинна сприяти досяненню най­вищого еконо-го ефекту в усьому народному господарствіві країни та в кожному економічному районі; 2) Принцип перспективності розвитку; 3) Національний; 4) Адміністративний, що визначає єдність економічного районуваня і територіального політ-адмінистративного устрою країни; 5) Принцип терит. цілісності району Велике прикладне значення економічного районування полягає у тому, що воно є основою формування і реалізації державної регіональної економічної політики, а також використовується в практиці територіального управління господарством, при виборі доцільних варіантів розміщення нових виробничих об'єктів та вдосконаленні територіальної структури господарства, обгрунтуванні перспектив розвитку територіально-виробничих комплексів. Економічне районування сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу регіонів і всієї країни.

44.Структурно-динамічні проблеми розвитку продуктивних сил економічних районів з середнім рівнем розвитку.

6464646464646464646464á64646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464¤ഀ׆ĀȜሀĀ᐀¤最鵤癟洀Ĥ฀䐭Ā왍6464最鵤癟洀Ĥ᐀гіональної економіки, порушення в часовій динаміці опти-мальної територіально-галузевої структури регіонального вробництва. Аналіз ступеня впливу діючих важелів на регулю-вання економічних процесів і виявлення існуючих проблем є суттєвим моментом для визначення можливих шляхів їх розв’язання.

劼厒嚸ð6464646464646464646464ð6464646464646464646464ð6464646464646464646464ð6464646464646464646464ð6464646464646464646464ð6464646464646464646464ð6464646464646464646464ð6464646464646464646464á6464646464646464646464á6464646464646464646464á6464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464646464¤ഀ׆ĀȜሀĀ᐀¤最鵤癟洀Ĥ฀䐭Ā왍6464最鵤癟洀Ĥᔀу її якість, хоча по окремих параметрах досягнуто успіхів у виготовленні конкурентоспроможної продукції й послуг, гідних кращих світових зразків. Це стосується у тому числі деяких видів про-дукції харчової промисловості (молоко- та м’ясопереробна, виробництво алкогольних та безалкогольних напоїв), окремих товарів широкого вжитку (легкої промисловості тощо), висо-котехнологічної авіакосмічної техніки, зброї та озброєння, продукції галузей, що виробляють конструкційні матеріали. Малоконкурентоспроможною, а подекуди — й неконкурентос-проможною є продукція багатьох галузей сільського господар-ства, машинобудування, добувної промисловості, паливно-енергетичного комплексу тощо.