49.Хімічний комплекс: сутність, структура та спрямованість розвитку.

怀얄朂鵤癟洀Ĥ ሀĀ᐀¤最鵤癟洀Ĥᜀ70萑ʨ搒ð ꐔ70䐭Ā왍7070怀ꢄ朂鵤癟洀Ĥ¤ഀ׆ĀȜሀĀ᐀¤最鵤癟洀Ĥሀї промисловості. До продукції галузі належать лінолеум, обшивка ліфта, сидіння в тролейбусі й вагонах метро, різноманітні упаковки, мінеральні добрива, засоби боротьби зі шкідниками сільського господарства, полімерні плівки і труби, деталі комбайнів і тракторів. З продукції хімії — різноманітних волокон — виробляється одяг.

Багатьох із цих виробів ще 30—35 років тому не було. Чим це зумовлено? Насамперед тим, що хімічна промисловість поряд з машинобудуванням визначає науково-технічний прогрес інших галузей народного господарства. Жодна з них нині не може обійтися без хімії, і ця залежність дедалі зростає, стимулюючи розвиток галузі.

Водночас хімічна промисловість істотно відрізняється від більшості інших галузей — вона може створювати нові матеріали з певними властивостями. Така її особливість дуже цінна, наприклад, у космічний техніці й будівництві, фармацевтичній, харчовій та легкій промисловостях.

Хімічна промисловість — одна з провідних галузей промисловості нашої країни, їй належить значна роль у формуванні галузевої і територіальної структури господарського комплексу України. Вона добре комбінується з іншими галузями, особливо металургією, і використовує їхні відходи як сировину.

Значною є роль хімічної промисловості і в зовнішніх економічних зв'язках України. Експортний потенціал цієї галузі промисловості нині поступається лише чорній метал іргії. Не зменшиться роль хімічної промисловості і в найближчий час.

50.Еколого-економічний простір в контексті регіонального розвитку.

最鵤癟洀Ĥᤀ萑áꐓ71ꐔ71䐭Ā왍7171嬀$⑜怀最鵤癟洀Ĥ؀іння визначається як процес перетворення системи управління регіоном у напрямку її орієнтації на вирішення екологічних проблем та забезпечення практичної реалізації екозбалансованої і еконебезпечної виробничої діяльності регіону у взаємозв’язку з інтересами зовнішніх та внутрішніх суб’єктів його відношень. У системі регіонального управління важливе місце відводиться економічному програмуванню, зокрема, розробці та упровадженню комплексних цільових програм як ефективного інструменту екологічного управління. Екологічне програмування розглядається, з одного боку, як система державного забезпечення програм національного розвитку, а з іншого - як система розробки таких програм методами моделювання. Управління екологічною програмою визначається як процес вирішення екологічних і соціально-економічних проблем протягом тривалого проміжку часу, шляхом організації ресурсів і їх упорядкованого застосування для вирішення даної проблеми.  Говорячи про удосконалення системи екологічного управління регіоном, серед нових, найбільш ефективних, інструментів екологічного управління пропонується до впровадження: системи екологічного менеджменту, що регламентуються стандартами серії ІSО 14000, а також екологічний аудит і екологічне страхування. Визначено, що будь-яке рішення певного суб'єкту еколого-економічної діяльності повинно носити комплексний характер. З одного боку, суб'єкт повинен враховувати народногосподарські інтереси, з іншого — діє за власною стратегією розвитку у ринкових умовах. Створення на підприємстві повноцінної системи управління якістю дозволяє вирішувати протиріччя, що виникають між загальною системою управління, якістю виробництва та системою управління якістю навколишнього середовища. Екологічний менеджмент є частиною цієї системи. Для функціонування на довірчих засадах пропонується створення екологічної компанії «Екологічний траст», який допоможе створенню компанії, яка функціонує на довірчих засадах — "Екологічного трасту", який допоможе зняти найсуттєвіші протиріччя, що виникають в системі територіального екологічного управління, відіграючи роль процесора в цій системі, перетворюючи матеріальні, фінансові й інформаційні потоки, що надходять від підприємств, у конкретні результати, що впливають в остаточному підсумку, на всі елементи системи. Екологічний траст має стати своєрідним екологічним центром, до якого надходять фінансові та формаційні потоки від суб'єктів господарської діяльності усього регіону. Така координуюча функція здатна внести певну прозорість та створити надійну базу для комплексного аналізу окремих екологічних питань. Оскільки прийняття управлінських рішень ґрунтується на певному аналізі, то і для визначення напрямків екологізації регіонального управління та механізмів її реалізації необхідно здійснювати оцінку його еколого-економічного рівня. Слід відмітити, що при аналізі рівня організаційно-виробничої структури компанії необхідно приділяти вивченню ступеня сформованості системи екологічного менеджменту і маркетингу як форм реалізації екологічно орієнтованого управління. Отже, для реалізації напрямків екологізації регіонального управління виділені основні функції, повноваження та напрямки екологічної діяльності основних органів вищого управління, а також системно сформовані екологічні питання і проблеми, що мають загально регіональне значення.