6. Дайте характеристику релігійного світогляду

Надзвичайно цікавим і своєрідним проявом світоглядної культури є картина світу, яку творить релігійно орієнтована свідомість людини.

Релігійний світогляд (релігія) був і залишається одним із найвпливовіших історичних типів світоглядної культури.

Саме слово "релігія" у перекладі з латини означає "бла­гочестя", "побожність". А поняттям "релігія", як правило, позначається такий історичний тип світоглядної куль­тури, який за своєю сутністю є фантастичним відобра­женням людиною дійсності на основі абсолютизації ролі та значення надприродних сил стосовно явищ світового порядку.

Основною визначальною ознакою релігійного світогляду є його зв'язок із вірою в надприродне — щось таке, що стоїть над закономірностями світового порядку. Така віра має свою структуру: по-перше — це віра в реальне буття надприрод­них істот (Бога, духів); по-друге — це віра в існування над­природних зв'язків між природними явищами (магія — дії, обряди і ритуали, за допомогою яких віруюча людина нама­гається змусити уявні надприродні сили певним чином втру­титися в її життя, вплинути на навколишню дійсність; то­темізм — віра в спільне походження і кровну спорідненість між даною родовою групою людей і певним видом тварин, рослин чи певним явищем природи); по-третє, це віра в над­природні властивості матеріальних предметів {фетишизм). Відповідно до релігійного світогляду існує уявлення про те, нібито є якийсь таємничий світ, який перебуває поза вла­дою об'єктивних закономірностей розвитку природи і суспільства. У світі надприродного відбувається те, що є немож­ливим для природного світу — так вважає віруюча людина.

 Живучи в реальному, природному світі, а також водно­час віруючи в існування надприродного, релігійно налашто­вана людина має подвійний світогляд та подвійний харак­тер діяльності. У своїй трудовій діяльності людина завжди керується стихійно або свідомо пізнаними нею природними закономірностями, а в релігійній — звертається до ілюзорної надії на можливість надприродного примноження своїх сил.

 Оскільки релігійна людина вірить в особливі здатності надприродних істот, сил або властивостей впливати позитив­но чи негативно на її життя, то будь-яка релігія включає в себе певні настанови, які реалізуються в релігійному культі. За допомогою жертвоприношень, молитов, заклинань, різно­манітних маніпуляцій релігійна людина сподівається вста­новити контакт із надприродними силами та схилити їх на свій бік.

 Релігійна мораль є системою норм, правил, принципів поведінки людини, що отримала божественну санкцію та ґрунтується на віруваннях і догматах певної релігії.

Релігійний світогляд виник ще в первісному суспільстві, відбиваючи фатальну залежність людини від природних стихій та уявлень про існування надприродних сил.

Як соціально-історичне явище релігія змінювалась разом зі зміною форм суспільного життя, які вона своєрідно відоб­ражала. Етапами її еволюції були первісні вірування (то­темізм, фетишизм, анімізм), політеїзм, генотеїзм (визнання багатьох богів на чолі з одним верховним Богом) і монотеїзм світових релігій (християнство, іслам, буддизм).

Як і всі інші історичні типи світогляду, релігійне світо­бачення має сильні і слабкі сторони.

Сила релігійного світогляду полягає передусім у тому, що в релігії вперше в історії світоглядної культури людина починає розглядатись як суперечлива істота, як єдність про­тилежностей — тіла і душі. Релігійний світогляд особливої сили набуває завдяки вдосконаленню ідеї Бога, як відомо, за­початкованій ще в міфології. У християнстві це вдосконален­ня виявляється не тільки через процес розперсоніфікації бо­жественної сутності, а й через творення знаменитої тріади — Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий. Більше того, у христи­янстві виводиться на арену світоглядного дійства месіанський образ Ісуса Христа, а це дає змогу релігії продемонструвати власне бачення співвідношення світоглядного вибору і реаль­ного процесу життя людини.

Досить привабливою є релігія завдяки творенню нею мо­ральних принципів формування і розвитку світогляду. За моральні взірці світоглядного вибору людині пропонуються, наприклад, біблійні заповіді.

І нарешті, релігійний світогляд, на відміну від міфологіч­ного, вперше докладно пояснює місце і роль людини у світі, а також значущість віри в Бога.

До так званих слабких сторін релігійного світогляду мож­на віднести передусім те, що релігія принижує роль людсько­го пізнання і практично-перетворюючої діяльності людини. Крім того, релігійний світогляд абсолютизує ідею потойбіч­ного щастя, фактично позбавляючи людину права на земне щастя. Релігійний світогляд змальовує привабливу перспек­тиву людського існування, але освячує собою антигуманні дії людини і суспільства.