8.Мистецтво як форма світогляду

Світоглядні орієнтири людини і суспільства мають також мистецьки окреслений характер.

Мистецтво — це відображення людиною світу в ху­дожніх образах, естетичне освоєння світу в процесі ху­дожньої творчості. При цьому під художньою творчістю розуміють особливу сферу людської діяльності, в межах якої ідбувається відображення дійсності в конкретно чуттєвих образах відповідно до певних естетичних ідеалів.

Загальноприйнятим вважається положення, що мистец­тво зародилося у первісному суспільстві доби пізнього палео­літу. Про це свідчать різноманітні пам'ятки, наприклад, малюнки в печерах, різьблення на кістці та камені, знаряд­дя праці, зброя тощо.

З моменту свого зародження і донині мистецтво пройшло тривалий і складний шлях, з кожним етапом свого розвитку збагачуючись і вдосконалюючись.

Мистецтво країн стародавнього світу, а також мистецтво Київської Русі, гуманістичний живопис, архітектура і літе­ратура епохи Ренесансу, класицизм XVII—XVIII ст. і роман­тизм кінця XVIII — початку XIX ст., критичний реалізм XIX ст. та прогресивні напрями сучасного демократичного мистецтва збагатили людство невмирущими художніми цінностями, які містять у собі колосальний обсяг знань і життєвий досвід цілих епох, поколінь і суспільних культур. 

Мистецькі знання і життєво-художній досвід відіграють значну роль у діяльності людини. Ця роль виявляється пе­редусім у мистецьки орієнтованому світогляді.

Як органічно цілісне явище мистецтво в цілому виступає у вигляді складної системи видів і жанрів, що історично ево­люціонують. За змістом та формальними ознаками вони утворюють певні напрями, стилі, школи та манери худож­ньої творчості, зумовлені особливістю образного відтворен­ня дійсності в специфічному матеріалі: дереві, камені, фар­бах, металі, звуках, слові тощо. Зародження стилів, мане­ри, напрямів мистецтва відбувається як під впливом відпо­відного рівня духовності, так і завдяки історично визначе­ним соціальним та природним потребам та інтересам люди­ни й суспільства. Суттєвий вплив на зародження і розвиток того чи іншого виду і жанру мистецтва справляють культу­ра, звичаї, традиції і обряди, концепції і теорії художньо­образного бачення світу.

9. РОЗКРИЙТЕ СУТЬ НАУКИ ЯК ФОРМИ СВІТОГЛЯДУ

Науковий світогляд є теоретичною формою відношення до світу, в ньому світ розглядається об’єктивно, таким, яким він є незалежно від людини. Людина розглядається в ньому тільки як частина світу - природи чи суспільства. Теоретичне відношення до світу дозволило людині поставити закони природи собі на службу і створити комфортний світ цивілізації. Проте визначення людини, як тільки частини світу дається взнаки не лише в світоглядному, а й практичному аспекті діяльності науки, що тісно пов’язані. Прикладом може служити сучасні недовіра та песимізм по відношенню до науки та науково-технічного прогресу, оскільки виявилось, що наукові відкриття не завжди є благом для людини. Теперішні екологічні проблеми, загроза ядерних аварій та вибухів, що ставлять під загрозу саме життя людства, є наслідком дегуманізації науки, усунення нею людини, як центральної ланки системи світу. Ця особливість науки властива її з моменту зародження, про що свідчить відома фраза "батьки" європейської науки Арістотеля "Платон мені друг та істина дорожча". Таким чином наука не спроможна подолати світоглядну дисгармонію - досягнути єдності людини зі світом. Цю функцію виконують мистецтво, релігія та філософія.