- •1.Світогляд. Його структура та роль в житті людини.
- •2. Особливості міфологічного світогляду
- •3.Релігійний світогляд
- •4.Філософія як теоретична форма світогляду
- •5. Основне питання філософії
- •6. Взаємозв’язок філософії і конкретних наук.
- •7. Причини і передумови виникнення філософії. Міфологія і філософія як способи пояснення світу
- •8. Предмет і структура філософського знання.
- •10. Світоглядна функція філософії. Роль філософії в становленні теоретичної форми світогляду.
- •9. Відмінність предметного поля філософії від предметного поля природничих наук.
- •11. Гносеологічна функція філософії.
- •12. Методологічна функція філософії. Діалектика і метафізика.
- •13.Методи філософії (загальна характеристика)
- •15. Філософія Стародавньої Індії (брахманізм, вайшешика, буддизм) та Стародавньою Китаю (даосизм і конфуціанство).
- •17. Мілетська натурфілософія
- •18.Піфагорійська філософія.
- •19.Діалектична філософія Геракліта.
- •20.Загальна характеристика елейської філософії. Апорії Зенона.
- •21.Атомістична філософія Демокріта.
- •22.Загальна характеристика класичного періоду у розвитку античної філософії.
- •23. Загальна характеристика софістичної філософії. Сутність релятивізму.
- •24. Проблема людини в філософії Сократа.
- •25.Об’єктивно-ідеалістична філософія Платона
- •26. Проблема пізнання у філософії Платона
- •27. Вчення Платона про суспільство
- •28. Вчення про буття і знання в філософії Арістотеля
- •29. Вчення про матерію і форму в філософії Аристотеля.
- •30. Загальна характеристика середньовічної філософії.
- •31. Номіналізм і реалізм.
- •32. Співвідношення віри і розуму в філософії Тертуліана і Августина Аврелія.
- •33. Співвідношення віри і розуму в філософії Томи Аквіиського і Дунса Скотта.
- •34. Загальна характеристика філософії Відродження.
- •35. Гуманізм епохи Відродження
- •37. Натурфілософський напрямок філософії Відродження
- •36. Реформаційна гілка Відродження.
- •38.Філософія Нового Часу: загальна характеристика.
- •40. Специфіка індуктивною та дедуктивною методу.
- •41.Емпіризм у філософії хуіі ст. (ф. Бекон, Дж. Локк).
- •42.Концепції суспільної угоди та громадянською суспільства в філософії Нового часу (т.Гоббс. Дж,Локк).
- •43. Проблема становлення громадянською суспільства в Україні.
- •44.Проблема свободи і необхідності в філософії Спінози.
- •45.Вільнодумство та атеїзм французьких матеріалістів хуііі ст.
- •46.Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •47.Трансцендентальна філософія Канта.
- •48. Вчення і. Канта про знання.
- •49.Вчення і. Канта про пізнавальні здібності людини.
- •50.Загальна характеристика філософії г.Гегеля. Діалектика Гегеля.
- •51.Концепція суспільного прогресу Гегеля.
- •52.Проблема відчуження в філософії марксизму.
- •53. Сутість та історичні форми позитивізму
- •54. Філософія позитивізму та неопозитивізму. Принцип верифікації та фальсифікації.
- •55. Філософія постпозитивізму. Концепція наукових революцій т. Куна.
- •56. Загальна характеристика філософії екзистенціалізму
- •57. Проблема людини в філософії екзистенціалізму
- •58. Проблема свободи і відповідальності в філософії скзистенціалізму
- •59.Ірраціоналізм і "філософія життя".
- •60.Місце української філософії у структурі всесвітньої філософії.
- •61.Українська філософія ху1і-хуiii ст.
- •62.Києво-Могилянська Академія як перший в Україні центр професійної філософії
- •63. Філософія г.Сковороди і сучасність
- •64.Філософія серця п.Юркевича
- •65.Проблема буття у філософії. Буття і матерія.
- •66.Поняття і структура соціальною буття.
- •67.Еволюція уявлень про свідомість.
- •68.Сутність та структура свідомості.
- •69.Свідомість та самосвідомість.
- •70.Антропосоціоігенез та його сутність.
- •71.Буття людини як проблема філософії.
- •72.Проблема діяльнісної сутності людини.
- •73. Практика. Її форми та роль у житті людини і суспільства.
- •74.Проблема творчості у філософії.
- •75. Діалектика як концепція розвитку.
- •76.Специфіка соціального пізнання
- •77.Пізнання як предмет філософською аналізу
- •78. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Зміна уяв про суб’єкта пізнання
- •79. Структура процесу пізнання
- •80.Форми чуттєвого та раціонального рівня пізнання
- •81.Наука як специфічна форма пізнавальної діяльності.
- •82.Методи емпіричного та теоретичною рівня наукового пізнання.
- •83.Форми наукового пізнання (факт. Проблема, гіпотеза, теорія).
- •84.Проблема істини в філософії.
- •85.Філософське розуміння особистості.
- •86. Проблема ролі особи в історії. Особистість і маси в історичному процесі
- •87. Загальна характеристика формаційної концепції суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація».
- •88.Суспільний прогрес, та його критерії. Історія людства як прогрес свободи.
- •89.Загальна характеристика цивілізаційної концепції суспільства.
- •90.Поняття культури і цивілізації. Загальнолюдські цінності.
- •91.Глобальні проблеми сучасності. Їх сутність та шляхи розв'язання.
22.Загальна характеристика класичного періоду у розвитку античної філософії.
Антична філософія — це філософська думка Стародавньої Греції й Риму, що існує в період з VI ст. до н.е. до ІV ст. н.е. У філософській літературі найбільш часто пропонується така її періодизація:
— досократична філософія від Фалеса до Сократа;
— класична антична філософія, представлена творчістю Сократа, Платона й Аристотеля;
— елліністично-римська філософія.
Або ще є така класифікація:
від виникнення в VI ст. до н.е. і до середини V ст. до н.е. — докласичний, або до сократівський;
класичний, тривалістю 100 років;
з кінця IV ст. до н.е. до І ст. н.е. прийнято називати елліністичним;
з І ст. по VI ст. має назву «римський».
Період носить назву класичного, відбиваючи в цьому імені епоху видатних досягнень еллінської культури, що набули для майбутнього європейського людства значення класичного і недосяжного зразка. Символічним початком цього періоду може служити 431 рік до н.е., що став першим роком довгої і виснажливої Пелопоннесской війни, що глибоко змінила вигляд еллінського світу. Духовним же її началом вважається творчість Сократа і сучасних йому софістів (Протагор, Горгій). Відмічаючи значення Сократа для глибокої зміни в усій філософській думці цієї епохи, говорять про "сократичний поворот" у філософії. Суть його полягає в переорієнтації філософської свідомості з космогонічної проблематики на тему людини. Перехідною фігурою від однієї епохи до іншої являється ще один сучасник Сократа - засновник атомізму Демокріт. Його вчення з'єднало в собі космогонічну проблематику, традиційну для досократиків, з принципово іншими онтологічними рішеннями.
Окрім вже названих мислителів, видатними представниками класичної грецької філософії є сократовский учень Платон і його молодший сучасник Арістотель. Саме вони зробили найбільший вплив на усю наступну філософську думку. Втім, їх значення виходить далеко за рамки філософії, оскільки важко знайти сферу людського духу, так або інакше не зачеплену думкою Платона і Арістотеля.
Характерною рисою класичного періоду античної філософії є виникнення ряду філософських шкіл, окремі з яких проіснують впродовж багатьох наступних віків. Окрім всесвітньо відомих шкіл Платона (Академія) і Арістотеля (Ликей), до їх числа відносяться так звані "Сократичні школи", тобто створені послідовниками сократовского вчення. Це, головним чином, Киренаїки, мегарики і Кініки, засновниками яких були відповідно Аристипп, Евклід і Антисфен.
Завдяки трьом найвидатнішим представникам класичної грецької філософії – сократу, платону, і аристотелю – Афіни приблизно на 1000 років стали центром грецької філософії. Сократ вперше в історії ставить питання про особу з її рішеннями, що диктуються совістю, з її цінностями. Платон створює філософію як закінченну світоглядно-політичну і логіко-етичні систему; Аристотель – науку як дослідно-теоретичне вчення реального світу. Давньогреціка філософія справила визначний вплив на всю історію західної і частково навіть світової ф. аж до сьогоднішнього дня. Самим терміном «філософія» ми зобов’язані саме античності.
